донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.12.2006 р. справа №18/333
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Запорощенка М.Д. |
Старовойтовой Г.Я. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 27.09.2006 року |
у справі | 18/333 |
за позовом | Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк |
до | Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ |
про | Стягнення 10000 грн. |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Чухлєбов С.О. –дов. від 29.11.06.,Чулєнков Ю.М. –дов. від 29.11.06. |
Від відповідача: | Не з’явився |
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2006 року у справі №18/333 (суддя О.В.Овсяннікова) відмовлено у задоволенні позову Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк до Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ про стягнення штрафу в сумі 5000 грн. та пені за прострочення сплати штрафу в сумі 5000 грн., у загальній сумі 10000 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що ліквідаційна процедура відповідача завершена, позивач до ліквідаційної комісії не звертався, його вимоги не були розглянуті у встановленому порядку, затверджений ліквідаційний баланс підприємства, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач, Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк (далі Відділення), не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права. Просить позов задовольнити. В своїй апеляційній скарзі заявник вказує на те, що господарським судом було безпідставно поширено дію норм Цивільного кодексу України, якими регулюється порядок ліквідації суб’єктів господарювання (стаття 112 ЦК), на правовідносини між сторонами у даній справі, які виникли у зв’язку з притягненням відповідача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються законодавством про захист економічної конкуренції, не є цивільно-правовими, тому не регулюються Цивільним кодексом. Крім того, скаржник наполягає на тому, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 26.05.2005 року №238 підприємство відповідача не ліквідується, а реорганізується шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів. На думку заявника скарги він належним чином повідомив відповідача про притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто копію рішення адмінколегії Відділення від 30.09.2005 року №60 у справі №02-26-22/2005 було направлено відповідачу листом від 03.10.2005 року №01-38/4677. Державне підприємство “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ отримало даний лист 04.10.2005 року. Рішення позивача оскаржувалось відповідачем у судовому порядку, але воно не скасоване, тобто є законним та підлягає виконанню
Відповідач, Державне підприємство “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ, наданим йому правом не скористався, представника у судове засідання не направив відзив не надав.
Про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, судова колегія встановила наступне.
Рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк від 30.09.2005 року № 60 у справі №01-26-22/2005 дії Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ в особі відокремленого підрозділу “Макіївське вантажно-транспортне управління” з включення до вартості послуг подачі-забирання вагонів витрат на надання додаткових послуг, плата за які стягувалась окремо, що призвело до завищення тарифів на наведені послуги, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та визначеним пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за вчинення даного порушення на відповідача накладений штраф у розмірі 5000 грн.
Штраф підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Відповідачем сума штрафу за порушенням законодавства про захист економічної конкуренції не сплачена.
На підставі частини 5 статті 56 даного Закону позивачем відповідачу за кожен день прострочення сплати штрафу була нарахована пеня в сумі 5000 грн.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі несплати штрафу та пені, яка нарахована за прострочку сплати штрафу ) вони стягуються у судовому порядку.
Господарським судом було зазначено наступне.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 08.08.2005 року №372 прийнято рішення про ліквідацію Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія”.
У пункті 7 Наказу передбачено припинення діяльності Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” шляхом ліквідації.
Наказом призначений голова ліквідаційної комісії.
Строк проведення ліквідаційної процедури встановлений до 01.09.2006 року ( з урахуванням змін до Наказу від 25.07.2006 року № 406).
Ліквідаційна процедура завершена і ліквідаційний баланс на 30.04.2006 року затверджений Міністерством палива та енергетики України.
Позивач до ліквідаційної комісії у період її роботи з майновими вимогами не звертався.
Відповідно до пункту 2 статті 112 Цивільного кодексу України позивач мав право звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії, у разі відхилення його вимог, тільки до затвердження ліквідаційного балансу.
Вимоги кредиторів, які не звернулись у встановлений строк до ліквідаційної комісії або до суду і які не задоволені через відсутність майна юридичної особи вважаються погашеними.
Господарський суд вважає, що оскільки позивач до ліквідаційної комісії не звертався, його вимоги не були розглянуті у встановленому порядку, а також те, що ліквідаційний баланс вже затверджений, підстав для задоволення позовних вимог не має.
Судова колегія не може погодитись з таким твердженням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Цивільного Кодексу України встановлені відносини, що регулюються цивільним законодавством, а саме: цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Із аналізу наведених приписів вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі у зв'язку з застосуванням до відповідача відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також у зв'язку зі стягненням Відділенням у судовому порядку з підприємства штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Відділенням в межах своєї компетенції, - є відносинами, які регулюються законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема, Законом України “Про захист економічної конкуренції”, тому не є цивільно-правовими, а відтак Цивільним кодексом не регулюються.
На думку судової колегії, господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин норми цивільного законодавства.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтями 111, 112 Цивільного кодексу України передбачений порядок звернення кредиторів в процедурі ліквідації юридичної особи.
У відповідності до статті 510 цього ж Кодексу кредитор є стороною в зобов’язанні. Зобов’язання виконують із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу.
Таким чином Антимонопольний комітет не є кредитором в розумінні статті 510 даного Кодексу і вимоги статей 111, 112 Цивільного кодексу України на нього не розповсюджуються.
Крім того, ні законодавством про захист економічної конкуренції, ні іншими чинними нормативними актами не передбачено звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у зв'язку з відкриттям процедури ліквідації, або реорганізації такого суб'єкта, а також не передбачено, що органи Антимонопольного комітету повинні застосовувати до таких суб'єктів штрафні санкції у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Частиною 3 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що особи, на яких органами Антимонопольного комітету України накладено штраф сплачують його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу та пені у передбачені строки органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку, як це передбачено частиною 7 наведеної статті.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств станом на 20.10.2006 року у реєстрі відсутній запис про припинення юридичної особи - ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” в результаті її ліквідації.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити наступне.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні вказав на те, що позивач не звертався до ліквідаційної комісії відповідача з вимогами щодо сплати штрафних санкції за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (що не відповідає дійсності). Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів копію рішення від 30.09.2005 року №60 у справі № 01-26-22/2005 було направлено позивачем листом від 03.10.2005 № 01-38/4677, на копії якого є запис про отримання відповідачем вказаного рішення 05.10.2005 року.
На думку судової колегії Відділення належним чином повідомило відповідача про притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки матеріали справи містять докази оскарження ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” рішення від 30.09.2005 року №60 у судовому порядку - позовна заява від 28.11.2005 №01-2743 за підписом голови ліквідаційної комісії ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” С.Н. Хромовських.
Дане рішення у судовому порядку не скасоване, тобто є законним та підлягає виконанню відповідно до частини 2 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Таким чином, господарський суд не правильно відмовив у задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 5000 грн. та пені за прострочення сплати штрафу в сумі 5000 грн., у загальній сумі 10000 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
А відтак, суд апеляційної інстанції приймає нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006 року у справі №18/333 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2006 року у справі №18/333 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ, вул. 50-річчя Жовтня, 19 на користь державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 23030300 штраф в розмірі 5000 грн. та пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 5000 грн.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ, вул. 50-річчя Жовтня, 19 на користь державного бюджету державне мито в сумі 153 грн.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна коксівна компанія” м. Дзержинськ, вул. 50-річчя Жовтня, 19 на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду Донецької області видати накази.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Запорощенко М.Д.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам у справі;
2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.