донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
04.12.2006 р. справа №34/193а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
Суддів | Запорощенка М.Д. |
при секретарі: | Старовойтової Г.Я. Абдулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області м. Макіївка |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 05.10.2006 року |
у справі | 34/193а |
за позовом | Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка |
до | Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області м. Макіївка |
про | Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Гладкова Л.М. –дов. від 23.11.06. |
Від відповідача: | Молчанова Н.К. –дов. від 30.11.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 05.10.2006 року у справі №34/193а (суддя Кододова О.В.) задоволено позов Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції м. Макіївка про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.04.2006 року №0000712320/0 на суму 329644,37 грн. та №0000722320/0 на суму 25245,42 грн., за затримку граничного строку узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб.
Вказані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними.
Постанова господарського суду мотивована тим, що застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 є таким, що суперечить вимогам законодавства.
Відповідач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція м. Макіївка, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Просить у задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що оскільки плата за землю є загальнодержавним податком, то застосування ним підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181), в якому вказано, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф, є правомірним.
Крім того, скаржник вказує, що судом встановлені граничні терміни сплати земельного податку за 2004 та 2005 роки - 10 березня 2005 року та 10 березня 2006 року з урахуванням вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, який передбачає подання річної податкової декларації протягом 60 календарних днів. Однак, термін подачі податкового розрахунку земельного податку, встановлений статтею 14 Закону України “Про плату за землю” до 1 лютого поточного року. Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону №2181 передбачено, що у випадку невстановлення законом з питань окремого податку податкового звітного періоду, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується в терміни, передбачені для місячного базового податкового періоду. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає помилковим висновок суду щодо встановлення граничних термінів сплати земельного податку 10 березня.
31.03.2005 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-1У від 25.03.2005 року, яким внесені зміні до Закону України “Про плату за землю” в частині встановлення термінів подання податкових декларацій та сплати земельною податку. Зокрема передбачено, що подання річної декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій, а сплата за поточний рік проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Таким чином, актом перевірки від 28.04.2006 року №221/23-432442295 встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку за місячний податковий період.
На думку заявника апеляційної скарги судом безпідставно не прийняті до уваги запереченні податкового органу щодо списання штрафних санкцій з земельного податку, оскільки підставами списання є підпункт “є” підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 та підпункт “в” підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. Тобто, на момент подання позову в обліковій картці позивача відсутні до сплати суми штрафних санкцій з земельного податку згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, тому відсутній предмет спору.
Позивач, Державне підприємство “Макіїввугілля” м. Макіївка, проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову законною та обґрунтованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для задоволення скарги.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32442295, знаходиться на податковому обліку відповідача.
Податковим органом була здійснена комплексна документальна виїзна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) за період з 01.04.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року. З наслідками вказаної перевірки був складений акт від 28.04.2006 року №221/23-432442295, в висновках якого вказано, що у порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” сплата податкових зобов’язань з податку на землю проводилась підприємством не своєчасно. Так сплата податкових зобов’язань в сумі 659288,72 грн. відбулась з затримкою в 263 календарних дні та в сумі 126227,05 грн. з затримкою в 63 календарних дні.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення –рішення про нарахування позивачу штрафної санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181:
- №0000712320/0 від 28.04.2006 року на суму 329644,37 грн. за затримку граничного строку на 263 календарних дні сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за що застосований штраф у розмірі 50% ;
- №0000722320/0 від 28.04.2006 року на суму 25245,42 грн. за затримку граничного строку на 63 календарних дні сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за що застосований штраф у розмірі 20% ;
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Згідно зі статтею 9 цього ж Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 (далі Закон №2181) передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Приписами наведеного підпункту Закону №2181 встановлений обов’язок платника податків сплатити штраф у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Господарським судом правомірно вказано на те, що відповідно до абзацу першого преамбули Закону №2181 та пункту 19.6 статті 19 цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Пунктом 5.3 статті 5 Закону №2181 встановлені строки погашення податкового зобов’язання. Так відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 даної статті платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.
Як правильно вказано судом першої інстанції для земельного податку таким законом є Закон України “Про плату за землю”, частиною 1 статті 14 якого визначено, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Наказом ДПА України №434 від 26.10.2001 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.11.2001 року за №963/6154 затверджена форма Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями, а землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції - з розбивкою річної суми на дві рівні частки. Тобто, встановлена форма розрахунку, що передбачає розрахунок річної суми податку та встановлює порядок його подання відповідно до Закону України “Про плату за землю” - щорічно.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується із твердженням господарського суду про те, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для земельного податку є рік, а тому граничний строк подачі декларації (розрахунку, відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону №2181) по земельному податку, передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - 60-й календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) року; граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання із земельного податку - десятий календарний день, наступний за 60-м календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Тобто, у спірних правовідносинах, граничний строк сплати позивачем земельного податку за 2004, 2005 рік визначений Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - 10 березня 2005 року та 10 березня 2006 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не встановлено порушення позивачем зазначеного граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суперечить вимогам законодавства, є правомірним.
Крім того, законодавство, на підставі якого відповідачем застосовані штрафні санкції, не пов’язує можливість їх застосування із строками сплати податків, встановлених будь якими іншими законами. Це законодавство встановлює свої, особливі строки, за порушення яких і передбачає відповідальність у вигляді штрафу. При цьому, визначення таких строків воно пов’язує не прямо із строками сплати податків, визначених відповідними законами з питань оподаткування, а через визначення цими законами звітних періодів та внаслідок цього строків подання декларації і вже потім граничних строків сплати відповідних податків. Щодо земельного податку, то будь-які зміни до статті 14 Закону України “Про плату за землю”, якою визначений річний звітний період Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” не вносились, як не вносились і положення про запровадження із земельного податку місячного звітного періоду.
Господарський суд також правомірно при прийнятті рішення врахував положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону №2181, яким встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.
Посилання заявника скарги на списання податкової заборгованості по штрафним санкціям з земельного податку не приймаються до уваги, оскільки факт списання заборгованості не свідчить про скасування податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином вищевказаним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги.
Беручи до уваги все наведене, податковою службою не доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позов та визнав спірні податкові повідомлення-рішення недійсними.
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції м. Макіївка на постанову господарського суду Донецької області від 05.10.2006 року у справі №34/193а залишити без задоволення.
Постанову від 05.10.2006 року господарського суду Донецької області у справі №34/193а залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 08.12.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу, 2 –сторонам ;
2 –ДАГС, 1 –ГС Донецької обл.