ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
м. Сімферополь
03 вересня 2012 р. (09:40) Справа №2а-8650/12/0170/7
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Маргарітова М.В., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
до ОСОБА_1
про стягнення 18002,56 грн. заборгованості,
за участю:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Обставини справи: Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 18002,56 грн. заборгованості.
Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2011р. на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечення на позов до суду не надав, про час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ст.128 КАС України, розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, ідентифікаційний код 20010733479, перебуває на податковому обліку в Феодосійський об'єднанні державній податковій інспекції АР Крим.
Заборгованість у розмірі 18002,56 грн., про стягнення якої просить позивач, складається з суми податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності за серпень - грудень 2010 р. та січень - грудень 2011р., штрафних санкцій та пені.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час узгодження суми податкового зобов'язання, далі - Закон №2181) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором від 04.12.2006 року про оренду земельної ділянки, укладеного між Насипнівською сільською радою та ОСОБА_1, у платному користуванні відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,5001 га для будівництва та обслуговування комплексу автодорожніх послуг, міні ринка та здійснювання торговельної діяльності, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-13).
Згідно зазначеному договору від 04.12.2006 р. орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 13952,79 грн. на рік, 1162,73 грн. за місяць.
Позивачем на адресу відповідача було направлено акт звірки розрахунків за оренду землі за період з 30.05.2007р. по 31.02.2011р., відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.03.2011р. складає 42838,07 грн. (а.с. 17).
Судом встановлено, що позивачем було проведено виборну перевірку достовірності проведення облікових операцій у лицевих рахунках платників податків за результатами якої складено акт № 911 (а.с.15).
Відповідно до зазначеного акту від 03.12.2010р. відповідачем самостійно не сплачено задекларовані зобов'язання з орендної плати за землю за серпень - грудень 2010р. у сумі 7291,10 грн. та пені у розмірі 174,69 грн.
Також судом встановлено, що на адресу відповідача було направлене податкове повідомлення рішення № 0152811703 від 29.04.2011р. на суму 17498,57 грн. (а.с.18).
Крім того, позивачем проведено виборну перевірку достовірності проведення облікових операцій у лицевих рахунках платників податків за результатами якої складено акт № 215 від 30.09.2011р. (а.с.20).
Згідно до зазначеного акту встановлено, що суму заборгованості відповідача за січень - грудень 2011р. необхідно зменшити на 6961,80 грн. Так, рішенням Феодосійської МДПІ № 215/1703 від 30.09.2011р. суму заборгованості було зменшено на 6961,80 грн.
Таким чином, узгоджена заборгованість відповідача з орендної плати за землю складає 18002,56 грн.
Статтями 14, 17 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (чинного на час узгодження суми податкового зобов'язання) визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Наявність і розмір заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідачем у встановленому порядку не надано доказів повної і своєчасної сплати суми заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, доказів зміни узгодженої суми податкового зобов'язання, судом таких доказів не встановлено. Таким чином, вказані суми податкових зобов'язань є податковим боргом відповідача, який підлягає погашенню в порядку, встановленому законом.
Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ч.1 та 4 ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про плату за землю" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Стаття 17 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пункт 5.4.1. ст. 5 Закону України №2181 встановлює, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з п.п. 9.1.10. ст. 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.
На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 якого податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Таким чином, грошове зобов'язання платника податку становиться податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.
Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов'язання за в установлені законодавством строки, позивачем 08.11.2011 року направлено відповідачу податкову вимогу № 714 на суму 10536,77 грн. (а.с. 7), яка направлена рекомендованим листом на адресу відповідача, але лист було повернуто з відміткою: «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 8).
Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем числиться узгоджена податкова заборгованість в загальній сумі 18002,56 грн.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати податкового боргу в сумі 18002,56 грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 18002,56 грн. з перерахуванням коштів в місцевий бюджет м. Феодосії АР Крим.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.