Справа №761/10011/13-ц
Провадження № 2/761/4851/2013
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2013р. позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 звернулось до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_6 (Відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просили визнати Відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1
Свою позовну заяву Позивачі мотивували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відповідач з вересня 2006р. по жовтень 2012р. перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем -ОСОБА_4 З 2011р. позивачка ОСОБА_4 та Відповідач разом не проживають, що було встановлено заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23.10.2012р. Реєстрація в квартирі потрібна була Відповідачу для отримання Тимчасової посвідки на постійне проживання, отримавши яку у 2011р. він припинив відносини з ОСОБА_4 У зв'язку з тим, що Відповідач у спірній квартирі не проживає, проте зареєстрований, вони несуть додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг та не можуть в повній мірі розпорядитись своєю власністю. Будь-яких домовленостей чи договорів з приводу користування квартирою з Відповідачем ними не укладалось.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими, не з'явились.
При цьому представником позивачів за довіреністю ОСОБА_5 до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності позивачів, в якій сказано, що позивачі в повній мірі підтримують позовну вимогу та не заперечують проти проведення заочного розгляду справи (а.с.30).
Виклик Відповідача проведено через оголошення в пресу - газета - «Урядовий кур'єр» за 21.06.2013 №111 (а.с.31).
Враховуючи, що Відповідач у судове засідання не з'явився, своїх представників для участі у розгляді справи не направив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, а Позивачі не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках кожен, що підтверджується Свідоцтвом на право власності на житло від 31.10.2003р., виданим Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією (а.с.5).
Згідно Довідки форми №3 про склад сім'ї з 1990року у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 1959р.н., ОСОБА_2 1948р.н., ОСОБА_4 1985р.н., ОСОБА_4 1988р.н., а з 2011р. ОСОБА_6 1977р.н. (а.с.6).
У січні 2011р. Відповідачем - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримано Тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні безстроково із зазначенням адреси реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23.10.2012р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, що набрало законної сили 10.12.2012р., сторони у вересні 2006р. зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис 2596, від шлюбу подружжя дітей не має, сторони разом не проживають, спільне господарство та бюджет не ведуть, подружніх стосунків не підтримують з квітня 2011року.
Вказаним рішенням шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 -розірвано (а.с.7).
Таким чином, не підлягає доказуванню та обставина, що з квітня 2011р. Відповідач з ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі.
За ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).
З огляду на те, що як встановлено у судовому засіданні Відповідач - ОСОБА_6, який був чоловіком одного із власників квартири АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_4, не проживає у вказаній квартирі з квітня 2011р., тобто більше одного року, а будь-яких домовленостей між сторонами з приводу користування житлом не встановлено, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з Відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати, понесенні останніми і документально підтверджені, які складаються з судового збору у розмірі 114.70грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 76, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 72 ЖК України; ст.ст. 383, 405 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114,70грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя: