донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.12.2006 р.                                                                                  справа №18/346а

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

                                       ВСТАНОВИВ:  

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2006 р. у справі                №18/346а ( суддя Овсяннікова О.В. ) задоволено позов Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк.

Визнано недійсним Розпорядження адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2004 року №122-р в частині включення Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області в особі його структурних підрозділів без права юридичної  особи до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках Донецької області по забезпеченню схоронності об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні, забезпечення схоронності житлових приміщень громадян за допомогою пультів централізованого спостереження, забезпечення схоронності об’єктів, що належать юридичним особам, за допомогою пультів централізованого спостереження (п.2.2).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду.

 Відповідач вважає, що рішення господарського суду Донецької області підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи,  порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.

В обгрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що надаючи платні послуги Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області в особі його структурних підрозділів є у розумінні ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, суб’єктом господарювання. Відповідач зазначає, що визначення меж товарних ринків, на яких діють певні суб’єкти господарювання, а також становище суб’єктів господарювання на них та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), є компетенцією органів Антимонопольного комітету України, зокрема адміністративних колегій територіальних відділень Комітету, згідно з п. 7 ч. 5 ст. 14 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.  

Позивач, Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим. В обгрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що міліція охорони в Україні у відповідності зі статтями 1, 2, 3, 4, 7, 10 Закону України „Про міліцію” є державним озброєним органом виконавчої влади, якій здійснює охоронну (на договірних засадах) функцію. Згідно з положенням про Державну службу охорони, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993р. основним завданням позивача є здійснення охорони особливо важливих об’єктів визначених Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993р., тобто охорону особливо важливих об’єктів не можна класифікувати, як товарний ринок і як наслідок, з огляду на приписи ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції” охорона особливо важливих об’єктів не може бути предметом регулювання антимонопольного законодавства.

Позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2006 р.   відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України»№ 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 18/346а була призначена інша колегія суддів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Розпорядженням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2004 року №122-р Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області в особі його структурних підрозділів без права юридичної особи включено до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках Донецької області по забезпеченню схоронності об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні, забезпечення схоронності житлових приміщень громадян за допомогою пультів централізованого спостереження, забезпечення схоронності об’єктів, що належать юридичним особам, за допомогою пультів централізованого спостереження.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області звернулось до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з заявою №21/1-2289 від 29.09.2005р. про виключення Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області з Переліку суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Листом №03-39/2330 від 16.06.2006р. Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило позивача про те, що підстави для виключення Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області з переліку як такого, що не займає монопольного становища на ринках об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні, охорони житлових приміщень громадян та об’єктів, що належать юридичним особам, за допомогою пультів централізованого спостереження, відсутні.

Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, звернулось з позовною заявою до господарського суду, про визнання недійсним Розпорядження адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2004 року № 122-р в частині, що стосується Управління державної служби охорони при Управлінні МВС України в Донецькій області.

Керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №21/1-1597 від 28.09.2006р. уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним Розпорядження адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 30.12.2004 року № 122-р в частині включення Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області в особі його структурних підрозділів без права юридичної  особи до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках Донецької області по забезпеченню схоронності об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні, забезпечення схоронності житлових приміщень громадян за допомогою пультів централізованого спостереження, забезпечення схоронності об’єктів, що належать юридичним особам, за допомогою пультів централізованого спостереження (п.2.2 розпорядження). Господарський суд Донецької області задовольнив позовні вимоги позивача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №18/346а від 28.09.2006р. відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 7 „Про міліцію” №565-ХІІ від 20.12.1990р. міліція в Україні –це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Вона є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу, охоронну (на договірних засадах) функції. Державна служба охорони є складовою частиною Міністерства внутрішніх справ України, яка здійснює охоронну функцію.

Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ діє на підставі Положення, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993р.

Відповідно до пунктів 1, 9, 21, 22 Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993р. „Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності”, з наступними змінами, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ є єдиною централізованою системою, створеною для здійснення на договірних засадах заходів охорони нерухомих об’єктів та іншого майна. Державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони за організацію та надання послуг з охорони та безпеки за договорами.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року    №49-р затверджена Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Відповідно до вищенаведеної Методики Антимонопольний комітет України  визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Зі змісту вищенаведеної норми Методики вбачається, що Антимонопольний комітет України повинен був здійснити певні заходи по визначенню монопольного становища позивача, Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, за рахунок визначення переліку послуг, щодо яких визначається монопольне становище, а також переліку споживачів тих послуг, тощо.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що позивач є єдиним суб’єктом, який надає послуги централізованої охорони квартир та об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні.

Відповідно до п. 9 Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ Державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони, підприємствами та установами за організацію і надання послуг з охорони та безпеки за договорами, та інших надходжень, передбачених законодавством. Чистий прибуток підрозділів охорони спрямовується на вдосконалення службової діяльності, матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення, здійснення заходів соціального захисту їх працівників. Департамент і управління, відділи є органами управління, діяльність яких не має за мету одержання прибутку.

Згідно з Положенням про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ основним завданням покладеним на Державну службу охорони є здійснення охорони особливо важливих об’єктів визначених Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993р. „Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності”. Судова колегія вважає, що охорону особливо важливих об’єктів не можна класифікувати, як товарний ринок і як наслідок, з огляду на приписи ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.2001р. охорона особливо важливих об’єктів не може бути предметом регулювання антимонопольного законодавства.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, вважає, що при прийнятті розпорядження про включення позивача до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках Донецької області відповідач не врахував вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк, та визнав недійсним Розпорядження адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2004 року №122-р в частині включення Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області в особі його структурних підрозділів без права юридичної особи до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках Донецької області.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судова колегія вважає, що позивач, Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, довів та обгрунтував, у розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України свої позовні вимоги.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку, що позивач довів та обгрунтував свої вимоги щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги                 Закону України „Про міліцію”, Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яке затверджене Постановою кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993р. „Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності”, з наступними змінами, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського  суду, -                                                                                    

                                                П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2006 р. у справі №18/346а       ( суддя Овсяннікова О.В. ) - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2006 р. у справі № 18/346а - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

          Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за  згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Головуючий          Старовойтова  Г.Я.

Судді:          Волков  Р.В.

          Калантай  М.В.

          Надруковано: 4 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС