ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.08 Справа № 20/313/08
Суддя Гандюкова Л.П.
|
м.Запоріжжя |
|
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліз”, м. Запоріжжя
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м.Гуляйполе
про стягнення суми 100 000 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Ботов М.Г. (довіреність б/н від 11.06.2008р.);
Від відповідача -не з'явився
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення суми 100 000 грн. боргу.
Ухвалою господарського суду від 21.05.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/313/08, судове засідання призначено на 02.07.2008р. Ухвалою суду від 02.07.2008р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.07.2008р. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 16.07.2008р. на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №20/313/08 продовжено на один місяць -до 16.08.2008р. Ухвалою суду від 16.07.2008р. розгляд справи відкладався на 28.07.2008р, потім - на 01.08.2008 р .
За згодою представника позивача у судовому засіданні 01.08.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, однак надав заяву про уточнення позовних вимог, яка відповідно до опису вкладення 25.07.2008р. направлена відповідачу. Згідно з уточненням позовної заяви просить на підставі ч.2 ст.530, ст.ст.526, 604, 638, 655, 656, 1212, 1213 ЦК України, ст.193 ГК України стягнути з відповідача 100000грн. боргу. У порядку ст.22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 05.05.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про спільну діяльність, відповідно до якого позивач зобов'язався протягом 2 днів з дня отримання письмової заявки, але не пізніше 01.09.2005р. внести на рахунок підприємця 100 000грн. та прийняти участь у реалізації зібраного врожаю, відповідач -надати посівні площі та здійснити усю необхідну роботу щодо вирощування та збору врожаю соняшника. На виконання п.2.2 договору позивач перерахував відповідачу 100000грн. (платіжні доручення №193 від 06.05.2005р., №319 від 12.05.2005р., №329 від 16.05.2005р., №350 від 20.05.2005р., №213 від 24.05.2005р.). 29.06.2005р. сторони дійшли згоди розірвати договір про спільну діяльність №1 від 05.05.2005р., про що була укладена додаткова угода №1. Відповідно до п.2 додаткової угоди сторони домовились укласти договір купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р. та відповідно до п.3 сторони передбачили пункт 2.2. договору №1 вважати п.3.2 договору купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р. Тобто, сторони дійшли згоди про те, що грошові кошти, що були сплачені ТОВ “ЕЛІЗ” на рахунок відповідача за умовами договору №1 від 05.05.2005р., вважаються оплатою за товар, що продається згідно умов договору купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р. Таким чином, згідно з ст.604 ЦК України зобов'язання сторін щодо договору про спільну діяльність №1 від 05.05.2005р. припинені та змінені новими зобов'язаннями за новим договором між тими ж сторонами (договір купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р.) Разом з тим, на підставі ст.ст.638, 655,656 ЦК України позивач вважає, що у договорі купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р. сторони не визначили предмет договору (не дійшли згоди щодо найменування товару), що свідчить про його неукладеність. У зв'язку з цим відповідач безпідставно утримує майно позивача (грошові кошти у сумі 100 000грн.), вимога позивача від 16.04.2008р. щодо повернення суми 100 000грн. залишилась не виконаною. Просить позов задовольнити. Позивач надавав заяву про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів, транспортних засобів та нерухомого майна. Заява відхилена як необгрунтована.
Відповідач у судове засідання не з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та довідці державного реєстратора: м.Гуляйполе, вул..Леніна,63.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
05.05.2005р. між ТОВ “Еліз” (позивач) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(відповідач) було укладено договір про спільну діяльність № 1, відповідно до п.п.1.1. якого сторони зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи з метою вирощування на посівних площах відповідача сільськогосподарської продукції -соняшника.
Згідно з п.п.2.1., 2.2. договору відповідач зобов'язався надати посівні площі та здійснити усю необхідну роботу щодо вирощування, збору та реалізації зібраного врожаю -соняшника, а позивач зобов'язався протягом двох днів з дня отримання письмової заявки але не пізніше 01.09.2005р. внести на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000 грн. та прийняти участь у реалізації зібраного врожаю.
На виконання п.2.2 позивач перерахував на рахунок відповідача загальну суму 100000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (виписками з особового рахунку) №193 від 06.05.05р. на суму 35000 грн., № 319 від 12.05.05р. на суму 25000 грн., № 329 від 16.05.05р. на суму 12000 грн., № 350 від 20.05.05р. на суму 13000 грн., №213 від 24.05.05р. на суму 15000 грн.
29.06.2005р. сторонами була укладена додаткова угода б/н, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору про спільну діяльність № 1 від 05.05.2005р. за згодою сторін. Укласти договір купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р. пункт 2.2. договору №1 вважати п.3.2 договору купівлі-продажу №27-05 від 29.06.2005р.
29.06.2005р. сторонами підписано договір №27-1/05 купівлі-продажу. Згідно з п.1.1 продавець (фізична особа -підприємець ОСОБА_1.) зобов'язався поставити, а покупець (ТОВ “Еліз”) -прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті, ціні і якості відповідно до погоджених накладних.
Згідно з п.3.2 договору - умови оплати -100% передплата, відповідно до п. 3.4 сума договору становить 100 000грн.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2005р.
16.04.2008р. позивач на адресу відповідача направив вимогу, в якій вимагав у семиденний строк, з моменту отримання цієї вимоги повернути перераховану суму 100000грн..
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.
Згідно з ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст.6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини сторін були врегульовані договором про спільну діяльність.
Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України , ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як слідує із матеріалів справи, договір, на підставі якого відповідачем було отримано грошові кошти 100 000грн., розірваний за згодою сторін.
Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з додатковою угодою б/н від 29.06.2005р. про розірвання договору №1 від 05.05.2005р. сторони домовились пункт 2.2. договору №1 вважати п.3.2 договору купівлі-продажу №27-05 від 29.06.2005р.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.
Із наведених вище норм законодавства та оцінки судом доказів у справі слідує, що договір визнається неукладеним тоді, коли у ньому відсутня хоча б одна з істотних умов. Такий висновок прямо передбачено в п. 8 ст.181 ГК України, а саме: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Суд вважає, що договір № 27-1/05 купівлі-продажу від 29.06.2005р. є неукладеним, оскільки не містить усіх істотних умов, визнаних законом для даного виду договорів, зокрема, сторонами не погоджено предмет договору -товар, будь-яких погоджених накладних за цим договором, в яких би визначалось найменування товару, його кількість, ціна, сторонами не надано. Внаслідок чого, відповідно до ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України даний договір є таким що не відбувся, та не породжує для сторін виникнення зобов'язань.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України 100000 грн. Відповідач грошові кошти у сумі 100 000 грн. після отримання вимоги позивачеві не повернув. Будь -яких доказів у підтвердження правових підстав утримування цієї грошової суми суду не надав.
Відповідно до ст. 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, зокрема, і до повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Із змісту цієї норми слідує, що для встановлення чи набула особа відповідного зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.
Перерахування суми 100 000 грн. в даному випадку є безпідставним, оскільки вчинено з вказівкою підстави платежу - договір №1 від 05.05.2005р., який є розірваним. Договір купівлі-продажу №27-1/05 від 29.06.2005р. є неукладеним. Позивач направив відповідачу вимогу про повернення зазначеної суми, яка не виконана.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 100000 грн. відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 1000 грн. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/рНОМЕР_2 в ЗРУ КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліз” (69093, м. Запоріжжя, вул.Звенигородська, 9, п/р 26003341813 в АБ “Метелург” м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 13608660) суму 100 000 грн. боргу, суму 1 000 грн. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 24.10. 2008 р.