ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"05" грудня 2006 р. 17:00 | справа № 20-1/073 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
при секретарях: Єрмолаєвій О.Ю., Тинчерові Б.Ф.,
за участю представників:
позивача –Жиліна І.Б., довіреність б/н від 29.12.2005;
відповідача –Близнюк О.А., довіреність №03-15/1171 від 19.04.2006;
Севастопольської міської державної адміністрації –Барташа А.В., довіреність №2217/24/2-06 від 07.08.2006;
Приватного підприємства „Наш хліб” –Коваленко В.І., довіреність б/н від 07.11.2006;
Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації –Жиліної С.І., посвідчення №416 від 14.08.2006;
Відділу державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації – Ткачук Л.М., довіреність №6/835 від 28.11.2006;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ален” до Севастопольської міської Ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольської міської державної адміністрації, Приватного підприємства „Наш хліб”, Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, Відділу державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації, Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації –про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради №693 від 13 вересня 2006 року,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ален” (далі за текстом –Позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Севастопольської міської Ради (далі за текстом –Відповідач) про визнання недійсним рішення №693 від 13 вересня 2006 року „Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Вакуленчука (в районі будинку №92) для будівництва та обслуговування торгівельного центру ПП „Наш хліб”. Позов мотивовано тим, що оспорюваний акт прийнятий у порушення частини шостої статті 16 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV –порушує право Позивача на конкурентний порядок надання в оренду земельної ділянки. На думку Позивача, даний акт є незаконним, оскільки Відповідач до прийняття в порядку статті 116 Земельного кодексу України (Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001) оскаржуваного рішення отримав 2 заяви про отримання в оренду однієї і тієї самої земельної ділянки (земельна ділянка, що витребується Позивачем, включає земельну ділянку, що передана за оспрюваним рішенням Приватному підприємству “Наш хліб”). У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що рішення №693 від 13 вересня 2006 року прийнято ним в межах повноважень, визначених законами України, та в повній відповідності до вимог законодавства. Крім того, представник Відповідача у судовому засіданні зазначив, що звернення Позивача до Севастопольської міської Ради за наданням в оренду земельної ділянки не відбулось, передбачені статтями 123, 124 Земельного кодексу України (Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001) документи ним не надані.
Представник Приватного підприємства „Наш хліб” підтримав у судовому засіданні заперечення Відповідача, навівши додаткові підстави, що викладені ним у письмових поясненнях від 13.11.2006 за вих.№87/10 /а.с. 133-134 т. 1/. Зокрема, ним зазначено, що вибрана Позивачем земельна ділянка перебуває у державній власності, оскільки відповідно до статті 84 Земельного кодексу України (Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001) землі під об’єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об’єктами, що мають національне та загальнодержавне значення, відносяться до земель держаної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність.
Севастопольська міська державна адміністрація вважає адміністративний позов Позивача таким, що не підлягає задоволенню, через недотримання ним встановлених чинними нормативно-правовими актами вимог до звернення з клопотанням про отримання в оренду земельної ділянки /а.с. 153-154 т. 1/.
Представник Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів не прийняв участі у судовому засіданні, за його клопотанням /а.с. 31-33 т. 2/ та відсутністю заперечень з боку інших учасників судового процесу адміністративна справа розглянута без його участі. Відповідно до письмових пояснень /а.с. 127-128 т.1/ Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів проти задоволення адміністративного позову заперечує.
У судовому засіданні представники Відділу державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації та Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації проти задоволення позовних вимог також заперечували.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Предметом адміністративного позову є дійсність рішення Севастопольської міської Ради №693 від 13 вересня 2006 року „Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Вакуленчука (в районі будинку №92) для будівництва та обслуговування торгівельного центру ПП „Наш хліб” (далі за текстом –Рішення), відповідність порядку розгляду питання про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки вимогам частини шостої статті 16 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV.
Акт державного чи іншого органу може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Частиною першою статті 143 Конституції України (Закон України №254/96-ВР від 28.06.1996), встановлено, що територіальні громади міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР та частиною першою статті 83 Земельного кодексу України –Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (далі – Земельний кодекс України) передбачено право комунальної власності територіальних громад міст на землю. Згідно з частиною другою пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР до виключної компетенції міських рад (міст з районним поділом) віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 9 Земельного кодексу України Севастопольській міській раді надані відповідні повноваження у галузі земельних відносин, а саме: пунктом "а" –повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя, пунктом "б" –повноваження щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України, пунктом "в" –повноваження щодо надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України, пунктом "м" –повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Право власника земельної ділянки передавати її в оренду передбачено статтею 90 Земельного кодексу України, безпосередньо Відповідача –пунктом „в” статті 9.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 4 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV (далі –Закон про оренду) орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування, тобто, Севастопольська міська Рада; орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності –Севастопольська міська державна адміністрація. Але, у пункті 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” цього Закону зазначено, що частини друга та четверта статті 4 Закону набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель комунальної і державної власності, до розмежування земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Довід Приватного підприємства „Наш хліб” щодо перебування у державній власності вибраної Позивачем земельної ділянки відповідно до вимог статті 84 Земельного кодексу України спростовуються письмовими поясненнями Відділу державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації /а.с. 118-119 т.1/. Згідно з цими поясненнями на земельній ділянці, що витребується Позивачем, знаходиться пам’ятник “Форт літер “А-5”, який є пам’ятником історії місцевого значення (державний обліковий №2.3.139-2.12.1).
Отже, повноваження щодо надання у користування земельних ділянок, які є комунальною власністю територіальної громади м. Севастополя, в тому числі земельної ділянки, що розташована в м. Севастополі по вул. Вакуленчука-Меншикова, належать Відповідачу.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР формою актів міських рад є рішення.
Частиною другою та пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради (міст з районним поділом).
Згідно з частиною першою статті 116 та частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 16 Закону про оренду встановлений порядок укладення договору оренди землі комунальної власності. Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в комунальній власності, органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлений інший порядок.
Відповідно до частини третьої статті 124 Земельного кодексу України передача земельної ділянки, що витребується, можлива за проектом відведення в порядку, встановленому статтею 123 цього кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, звертається з клопотанням до міської ради.
Судом встановлено, що безпосередньо в Севастопольську міську Раду з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки, яка розташована в м. Севастополі по вул. Вакуленчука-Меншикова, орієнтовною площею 1 га Позивач не звертався. Клопотання про надання цієї земельної ділянки в оренду (лист від 10.07.2006 за вих.№1561) було направлено Севастопольській міській державній адміністрації (вх. №6636/45/106 від 10.07.2006), а Севастопольській міській Раді його копія (вх. №1924 від 10.07.2006) /а.с. 11/. Станом на день прийняття рішення у цій адміністративній справі Відповідач так і не отримав зазначене клопотання.
Більш того, Земельним кодексом України (частиною п’ятнадцятою статті 151, частиною четвертою статті 123) до клопотання про відведення земельної ділянки встановлена вимога щодо додання до нього: матеріалів погодження (викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту; копія плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об’єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно відвести; зазначення складу угідь земельної ділянки і умови її відведення) та документів, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Проте, Позивачем до клопотання від 10.07.2006 за вих.№1561 додані: бланк акту вибору та узгодження місця розташування земельної ділянки без дати з відміткою про погодження лише Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації /а.с. 12 т. 1/ та ескізний проект (проектна пропозиція).
Таким чином, судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у цій адміністративній справі Відповідач не отримав клопотання Позивача про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки, яке б відповідало вимогам Земельного кодексу України, тому клопотання від 10.07.2006 за вих.№1561 не може вважатись поданим у встановленому законом порядку, тобто воно не є клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки в розумінні Земельного кодексу України і, відповідно, не тягне передбачених законодавством правових наслідків.
Крім того, відсутні достатні підстави вважати, що у зв’язку з прийняттям Рішення порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача, оскільки станом на 13 вересня 2006 року (дата прийняття Рішення) він не заявив належним чином про свій намір отримати в оренду зазначену земельну ділянку.
З огляду на те, що спірне Рішення було прийняте Відповідачем в межах повноважень та без порушень вимог чинного законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись частиною першою статті 143 Конституції України (Закон України №254/96-ВР від 28.06.1996), статтями 9, 83, 84, 90, 123, 124, 151 Земельного кодексу України (Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001), статтею 4, 16, пунктом 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV, статтями 26, 59, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 №280/97-ВР, статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Ален” до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради №693 від 13 вересня 2006 року відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.В. Алсуф`єв
11.12.2006