ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"03" листопада 2008 р. |
справа № 5020-9/060-13/088 |
За позовом Прокурора міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, б. 5)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1);
(АДРЕСА_2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Комунальне підприємство “Аррікон” Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, ул. Адм. Октябрьського, б. 8 кв. 2)
про зобов'язання відповідача звільнити приміщення.
суддя Д.О. Сімоходська
Представники сторін:
Прокурор - Шульга А.М., посвідчення № 438 від 20.02.06, Прокурор міста Севастополя;
від позивача - Дюкова М.О., довіреність б/н від 01.09.08, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
від відповідача - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, СПД ОСОБА_1;
від третьої особи - Ігнатенко В.В., довіреність № 43 від 25.01.08, КП "Аррікон" Севастопольської міської Ради;
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити приміщення.
Ухвалою господарського суду від 17.03.2008 порушено провадження у справі.
Ухвалою від 03.04.2008 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Комунальне підприємство “Аррікон” Севастопольської міської Ради.
Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Севастополя № 70 від 01.08.2008 у зв`язку з відпусткою судді Рибіної С.А. справу №5020-9/060 передано до провадження судді Сімоходської Д.О.
Ухвалою від 05.08.2008 справу прийнято до провадження судді Сімоходської Д.О.
Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Строк розгляду справи продовжений ухвалою Заступника голови суду від 01.10.2008 в порядку статті 69 Господарського кодексу України (а.с.125-126).
Прокурор в судовому засіданні надав суду заяву про зміну підстав позовних вимог, просить виселити ФОП ОСОБА_1 з вбудованого нежитлового приміщення першого поверху окремо розташованого двоповерхового будинку загальною площею 363,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул.Жиділова, 10 з тих підстав, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.09.2008 по справі 5020-3/021 договір оренди нерухомого майна № 348 від 20.12.2005 року розірваний.
Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні надали заяву про відмову від позовних вимог у частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні майном у зв'язку з тим, що вказаний договір на момент винесення рішення є нотаріально посвідченим (а.с. 82). Вказана заява прийнята судом.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Прокурору та представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Відповідно до пункту 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради Фонд є виконавчим органом Севастопольської місткої Ради по управлінню майном, яке є комунальної власністю територіальної громади міста Севастополя. Фонд виступає орендодавцем комунального майна.
В ході перевірки, яка проведена прокуратурою м. Севастополя встановлено, що 20.12.2005 комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон” та суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 уклали договір оренди № 348 (далі - Договір) (арк. с. 6-9).
Відповідно до розділу 1 Договору предметом договору оренди є нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення першого поверху окремої двоповерхової будівлі, загальною площею 363,4 м2, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Жиділова, 10.
Строк дії Договору встановлений сторонами до 28.11.2006 (п. 7.1 Договору).
Факт передачі орендованого приміщення відповідачеві підтверджується актом прийому-передачі від 20.12.2005 (а.с.10).
Пунктом 8.3 Договору встановлено, що по закінченню строку оренди на підставі рішення міської комісії з питань оренди комунального майна від 25.11.2005, протокол № 61 (22) орендар має право продовжити договір до 27.11.2010, за визначених умов.
Як вбачається з протоколу погодження змін від 15.06.2007, сторони домовилися про продовження строку дії договору до 27.11.2010 (а.с.12).
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.09.2008 по справі 5020-3/021 за позовом комунального підприємства „Аррікон” Севастопольської міської Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 розірваний договір оренди нерухомого майна -вбудованих нежитлових приміщень першого поверху окремої двоповерхової будівлі, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Жиділова, 10, загальною площею 363,4 м2, № 348 від 20.12.2005, який укладено між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Аррікон" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, з 01.08.2008. Вказане рішення станом на 03.11.2008 року не оскаржено та набрало законної сили.
Таким чином, станом на момент прийняття рішення по даній справі договір оренди № 348 від 20.12.2005 року є розірваним, що є підставою для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно зі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про рахунки в установах банку немає) з вбудованого нежитлового приміщення першого поверху окремо розташованого двоповерхового будинку загальною площею 363,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул.Жиділова, 10.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про рахунки в установах банку немає) в доход Державного бюджету України (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 85,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про рахунки в установах банку немає) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Д.О.Сімоходська
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано 06.11.2008