ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"01" жовтня 2008 р. |
справа № 5020-11/183-5/211-2/150 |
За позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс
“Пріветлівий” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 60)
про стягнення заборгованості у розмірі 1737,58 грн., транспортних витрат (вартості поїздок в суд, ВДВС), мешканням в готелі, відрядженням на суму 966,47 грн., оплати юридичних послуг на суму 2200,00 грн., інфляційних відрахувань на суму 667,93 грн., 3% річних на суму 156,10 грн., неотриманих доходів на суму 462,31 грн.
За участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -Хлопданова Г.С., довіреність №37 від 17.03.2008.
СУТЬ СПОРУ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1) звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Пріветлівий” (далі - ТОВ “ТК “Пріветлівий”) про стягнення 10193,87 грн., яка складається із заборгованості у сумі 1737,58 грн., транспортних витрат (вартості поїздок в суд, ВДВС), мешканням в готелі, відрядженням у сумі 1279,95 грн., оплати юридичних послуг в сумі 2200,00 грн., моральної шкоди в сумі 3690,00 грн., інфляційних відшкодувань в сумі 667,93 грн., 3% річних в сумі 156,10 грн. та неотриманих доходів в сумі 462,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 203, 214, 440, 4401 Цивільного кодексу УРСР, статті 623, 625, 1166, 1167 Цивільного кодексу України та невиконання відповідачем як правонаступником закритого акціонерного товариства “Торгово-промисловий комплекс “Пріветлівий” (далі -ЗАТ “ТПК “Пріветлівий”) рішення господарського суду міста Севастополя від 10.07.2003 у справі №20-3/194.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на безпідставність вимог позивача та відсутність ознак неправомірності у своїх діях.
Цей спір неодноразово розглядався господарським судом міста Севастополя та переглядався Севастопольським апеляційним господарським судом, рішення яких переглядались у касаційному порядку.
Так, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006, провадження у справі № 20-11/183 в частині стягнення заборгованості в розмірі 1737,58 грн. та в частині стягнення збитків в розмірі 280,62 грн. при участі у виконавчому провадженні та збитків в розмірі 32,86 грн. при ксерокопіюванні припинено з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т. 1 арк. с. 95, т. 2 арк. с. 79-83).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006 у справі № 20-11/183 позов був задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1000,72 грн., з яких 3 % річних в розмірі 112,6 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 481,76 грн., збитки в розмірі 406,36 грн. а також витрати по сплаті державного мита в сумі - 10,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 11,58 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1 арк. с. 96-99).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006 у справі № 20-11/183 скасоване і прийняте нове рішення про відмову у позові (т. 2 арк. с. 89-97).
Постановами Вищого господарського суду України від 12.04.2007 ухвала і рішення господарського суду міста Севастополя від 26.10.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 у справі № 20-11/183 скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т. 2 арк. с. 129-140).
На виконання цієї постанови справа була прийнята до провадження суддею Євдокимовим І.В. з привласненням їй номеру 20-11/183-5/211 (т. 2 арк. с. 141).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 у справі №20-11/183-5/211, яке залишене в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007, припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 1737,58 грн., збитків у розмірі 280,62 грн. за участь у виконавчому провадженні та збитків у розмірі 32,86грн. за ксерокопіювання, а також витрат, пов'язаних з участю позивача у судовому засіданні 03.09.2003; в іншій частині у позові відмовлено (т 3 арк. с. 59-61, 104-113).
Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008 касаційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 та рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 у справі скасовані у частині стягнення заборгованості на суму 1737,58 грн., транспортних витрат (вартості поїздок в суд, ВДВС), мешканням в готелі, відрядженням на суму 966,47 грн., оплати юридичних послуг на суму 2200,00 грн., інфляційних відрахувань на суму 667,93 грн., 3% річних на суму 156,10 грн., неотриманих доходів на суму 462,31 грн., в цій частині справу №20-11/183-5/211 передано на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя в іншому складі суду.
В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 та рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 у справі №20-11/183-5/211 залишено без змін (т. 3 арк. с. 137-143).
Ухвалою Верховного Суду України від 29.05.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2008 у справі №20-11/183-5/211 (т. 3 арк. с. 165).
Вищий господарський суд України у постанові від 06.03.2008 погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про припинення провадження у даній справі по пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення збитків у розмірі 280,62 грн. за участь у виконавчому провадженні, збитків у розмірі 32,86 грн. за ксерокопіювання, оскільки ці вимоги вже були розглянуті у судовому порядку при вирішенні спору між тими ж сторонами у справі №20-4/060.
Суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові в частині стягнення моральної шкоди у сумі 3690 грн.
У постанові також вказано на правильність позиції суду першої інстанції про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення витрат, пов'язаних з участю позивача у судовому засіданні 03.09.2003 відповідно до пункту другого частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, однак при цьому суд касаційної інстанції зауважив, що в резолютивній частині рішення розмір цих витрат не вказаний, що не було виправлено і апеляційним судом.
Ухвалою суду від 14.04.2008 справа прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням номеру 5020-11/183-5/211-2/150 (т. 3 арк. с. 144).
При новому розгляді справи в частині, визначеній постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
Вимогу про стягнення 1737 грн. 58 коп. позивач обґрунтовує тим, що відповідач, як правонаступник закритого акціонерного товариства “Торгово-промисловий комплекс “Пріветлівий”, зобов'язаний сплатити на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.07.2003 у справі №20-3/194 за позовом СПД ОСОБА_1 до ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” (т. 1 арк. с. 37-38).
Зазначеним рішенням із ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” на користь СПД ОСОБА_1 стягнуто 1737 грн. 58 коп., з яких: заборгованість по оплаті поставленого по договору №43 від 30.05.2000 товару у сумі 1253 грн. 30 коп., збитки від інфляції - 127 грн. 83 коп., 3% річних -87 грн. 45 коп., відшкодування витрат позивача по оплаті державного мита -51 грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -118 грн., юридичних послуг -100 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2003 рішення господарського суду міста Севастополя від 10.07.2003 у справі №20-3/194 залишене без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2004 відповідачу відмовлено у прийнятті касаційної скарги.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.01.2006 заява СПД ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя від 10.07.2003 у справі №20-3/194 повернута без розгляду (т. 1 арк. с. 51).
Подання ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя та заява СПД ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні за наказом господарського суду міста Севастополя у справі № 20-3/194 боржника - закритого акціонерного товариства “Торгово-промисловий комплекс “Пріветлівий” на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Пріветлівий” ухвалами господарського суду міста Севастополя від 18.01.2005 та від 26.07.2005 у справі №20-3/194 залишені без задоволення (т. 1 арк. с. 58-59).
Відмова у задоволенні цієї заяви мотивована положенням статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” і тим, що сторона вибула не на стадії виконавчого провадження, а при вирішенні спору правонаступництво не було встановлено судом.
У зв'язку з реорганізацією ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” у ТОВ “ТК “Пріветлівий” та відмовою господарського суду міста Севастополя у задоволенні подання і заяви про заміну сторони виконавчого провадження постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Ленінського РУЮ м. Севастополя від 31.01.2005 виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №20-3/194, виданого 16.03.2004 господарським судом міста Севастополя, про стягнення з ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” на користь СПД ОСОБА_1 суми 1737 грн. закінчене (т. 1 арк. с 39).
Грошові кошти на виконання цього наказу на користь СПД ОСОБА_1 не були стягнуті.
Як вбачається із Статуту ТОВ “ТК “Пріветлівий”, довідки про включення його в ЄДРПОУ, ТОВ “ТК “Пріветлівий” створене на підставі рішення засновників від 15.05.2001 шляхом реорганізації ЗАТ “ТПК “Пріветлівий”; відповідні зміни були внесені до ЄДРПОУ 27.06.2001, при цьому ідентифікаційний код юридичної особи не був змінений - 19442963 (т. 1 арк. с. 62-66).
Отже, відповідно до положень статті 104 Цивільного кодексу України та статті 59 Господарського кодексу України юридична особа ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” є припиненою з 27.06.2001 в результаті його перетворення у ТОВ “ТК “Пріветлівий”, яке є універсальним правонаступником.
Таким чином, не тільки на час розгляду господарським судом міста Севастополя справи №20-3/194 та дату прийняття по ній рішення, тобто, на 10.07.2003, а і на момент звернення СПД ОСОБА_1 у господарський суд міста Севастополя з позовом юридична особа відповідача ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” вже була припинена.
Зазначена обставина відповідно положень статті 25 Господарського процесуального кодексу та статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” унеможливила процесуальне правонаступництво відповідача у справі №20-3/194 та боржника у виконавчому провадженні ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” на його правонаступника ТОВ “ТК “Пріветлівий”
Процесуальна дія у процесі розгляду справи №20-3/194 у порядку частини третьої статті 24 Господарського процесуального кодексу України по заміні неналежного відповідача ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” на ТОВ “ТК “Пріветлівий” не була вчинена.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога СПД ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ “ТК “Пріветлівий”, як правонаступника ЗАТ “ТПК “Пріветлівий”, 1737 грн. 58 коп. на виконання рішення суду у справі № 20-3/194 не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту не відповідає способам захисту прав та інтересів судом, які визначені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.
Діючим законодавством не передбачена можливість виконання судових рішень у порядку позовного провадження.
Виконання судових рішень здійснюється у порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
До складу позовних вимог, які постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008 передані на новий розгляд, входять також вимоги про стягнення з ТОВ “ТК “Пріветлівий” 3% річних, що складає 156 грн. 10 коп., та збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції 667 грн. 93 коп., які позивачем з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України нараховані у зв'язку з простроченням ТОВ “ТК “Пріветлівий” виконання грошового зобов'язання по оплаті стягнених рішенням суду у справі №20-3/194 із ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” 1737 грн. 58 коп. за період з 10.07.2003 по 07.07.2006.
Суд вважає зазначені вимоги безпідставними, оскільки у ТОВ “ТК “Пріветлівий” перед СПД ОСОБА_1 відсутнє грошове зобов'язання по оплаті грошових коштів на виконання рішення господарського суду міста Севастополя у справі №20-3/194 про стягнення заборгованості з іншої юридичної особи - ЗАТ “ТПК “Пріветлівий”.
З цих же підстав не може бути задоволена і вимога про стягнення з відповідача згідно статті 623 Цивільного кодексу України збитків - неотриманого доходу у розмірі 266 грн. 21 коп., який, як вважає СПД ОСОБА_1, вона могла б отримати як відсотки по депозитному вкладу з 01.06.2004 по 10.05.2005, у випадку, якби відповідач на виконання рішення у справі №20-3/194 оплатив їй 1737 грн. 58 коп., і ці кошти вона поклала б на депозитний вклад у ВАТ КБ “Надра”.
Предметом нового розгляду є також вимоги про стягнення з відповідача відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнової шкоди, яка складається з витрат на поїздку у господарський суд міста Севастополя 19.06.2003 у сумі 181 грн. 60 коп. і 25.06.2003 у сумі 270 грн. 11 коп. та Севастопольський апеляційний господарський суд 03.09.2003 у сумі 351 грн. 16 коп. (транспортні витрати, витрати на проживання у готелі, витрати на відрядження і т.д.) для участі у судових засіданнях по справі №20-3/194.
Вимоги про стягнення цих сум у порядку відшкодування збитків були предметом спору у справі №20-4/060, однак постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2004, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2004, у їх задоволенні відмовлено з посиланням на те, що ці вимоги ґрунтуються на позадоговірних відносинах сторін (т. 2 арк. с. 63-70).
Відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України та пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Оскільки позов, що був предметом розгляду у справі №20-3/194, СПД ОСОБА_1 був заявлений до припиненої юридичної особи ЗАТ “ТПК “Пріветлівий”; передбачені законодавством дії по заміні неналежного відповідача у справі не були вчинені позивачем; неправомірність дій ТОВ “ТК “Пріветлівий” щодо невиконання ним, як правонаступником, зобов'язань ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” перед СПД ОСОБА_1 по оплаті за договором №43 від 30.05.2000 у судовому порядку не встановлена (докази розгляду судом спору за позовом СПД ОСОБА_1 до ТОВ “ТК “Пріветлівий” про стягнення заборгованості по оплаті за договором №43 від 30.05.2000 відсутні); відсутні докази вини відповідача у тому, що СПД ОСОБА_1 були понесені витрати, пов'язані з розглядом спору у справі №20-3/194.
Таким чином, відсутні умови для настання відповідальності ТОВ “ТК “Пріветлівий”, а саме: відсутні неправомірні дії ТОВ “ТК “Пріветлівий”, відсутній безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і витратами позивача (шкодою), відсутня вина відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення цих вимог.
З цих же підстав не підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення з відповідача у порядку відшкодування шкоди 73 грн. 60 коп., що становлять витрати СПД ОСОБА_1 на поїздку у господарський суд Луганської області для участі у судових засіданнях по справі №13/15пд за позовом ТОВ “ТК “Пріветлівий” до СПД ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №43а від 30.05.2000 (т. 1 арк. с. 28-31).
Ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 13/15пд від 13.07.2004, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2004, позов залишений без розгляду
При цьому, звернення ТОВ “ТК “Пріветлівий” з цим позовом не може бути розцінено як ухилення від виконання ним умов договору №43 від 30.05.2000 по оплаті за товар, оскільки право особи на захист своїх прав гарантовано статтею 55 Конституції України і це право особа відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України здійснює на свій розсуд.
За таких обставин безпідставною є і вимога СПД ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ “ТК “Пріветлівий” у порядку відшкодування шкоди 196 грн. 10 коп., які позивач визначила як неотриманий доход, який вона могла б отримати як відсотки по депозитному вкладу з 01.06.2004 по 10.05.2005, у випадку, якби вона не витратила грошові кошти на поїздки у судові засідання по справі №20-3/194 господарського суду міста Севастополя та № 13/15пд господарського суду Луганської області, а поклала б ці кошти на депозитний вклад у ВАТ КБ “Надра”.
Предметом нового розгляду є також вимога СПД ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на оплату юридичних послуг у сумі 2200 грн. по підготовці документів по стягненню з ТОВ “ТК “Пріветлівий” заборгованості його правопопередника ЗАТ “ТПК “Пріветлівий” на виконання рішення у справі №20-3/194 від 10.07.2003, по юридичних консультаціях по виконавчому провадженню у процесі виконання цього рішення та по стягненню цієї заборгованості, листуванню, відправленню кореспонденції.
В обґрунтування вимоги позивач посилається на статтю 44 Господарського процесуального кодексу України, статтю 1166 Цивільного кодексу України, надавши у підтвердження цих витрат договір №71 від 01.03.2005 про надання юридичних послуг, укладений з приватним підприємством “РАДА”, акт виконаних робіт по цьому договору від 01.03.2006, квитанції до прибуткових касових ордерів №№ 13,15, 59, 14 відповідно від 13.03.2005, 22.03.2005, 01.12.2005 та 01.03.2006.
Зважаючи на вищевстановлені обставини та враховуючи відсутність неправомірних дій і вини відповідача, причиннонаслідкового зв'язку між понесеними позивачем витратами на оплату цих юридичних послуг та діями (бездіяльністю) відповідача суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги у порядку відшкодування шкоди відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України.
Зазначена сума згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до судових витрат (надані по договору №71 від 01.03.2005 юридичні послуги не відносяться до послуг адвоката), а значить і не може бути стягнута у порядку статті 49 цього Кодексу при розподілі судових витрат, до того ж позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Окрім того, встановлені вище обставини свідчать про те, позивач понесла витрати та не отримала доход внаслідок того, що нею не були вжиті всі необхідні передбачені законом заходи для стягнення заборгованості по договору №43 від 30.05.2000 з належного відповідача, обрані неефективні способи захисту права на отримання оплати за товар, який був проданий по договору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий комплекс “Пріветлівий” 1737 грн. 58 коп. заборгованості по виконанню рішення суду у справі № 20-3/194; нарахованих на цю суму 3% річних, що складає 156 грн. 10 коп., та збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції 667 грн. 93 коп.; неотриманого доходу у розмірі 266 грн. 21 коп. та 196 грн. 10 коп.; майнової шкоди, яка складається з витрат на поїздки у господарський суд міста Севастополя 19.06.2003 у сумі 181 грн. 60 коп. і 25.06.2003 у сумі 270 грн. 11 коп., Севастопольський апеляційний господарський суд 03.09.2003 у сумі 351 грн. 16 коп., у господарський суд Луганської області для участі у судових засіданнях по справі №13/15пд у сумі 73 грн. 60 коп., по оплаті юридичних послуг у сумі 2200 грн. відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук