Справа № 361/5793/13-к
Провадження № 1-кп/361/311/13
01.08.2013
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Шевчука М.П.
при секретарі - Заковоротній Т.І.
з участю прокурора - Таран Л.В.
захисника - ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
представника потерпілого - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальне провадження за № 42013100130000183 внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2013 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, українця громадянина України ,
із не закінч. вищою освітою, працюючого ПП « Укрсвітлосервіс »
слюсар - електрозварювальник, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України (ред. 2001р.)
В С Т А Н О В И В:
Обвинувачений ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої ступені тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 при таких обставинах.
Так, 23 лютого 2013 року близько 13 години 30 хвилин в с. Гоголів Броварського району Київської області, обвинувачений ОСОБА_4 в світлу пору доби, на вул. Шевченка в районі перехрестя вказаної вулиці з автодорогою «Київ-Суми», керував відповідно до доручення автомобілем «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_6 Так обвинувачений, керуючи вказаним автомобілем з швидкістю біля 10 км./год, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, порушивши вимоги п.2.3-б Правил дорожнього руху /ПДР/ України, відповідно до якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі, а тому, при здійсненні виїзду з вул. Шевченка на перехрестя з а/д «Київ-Суми» не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушивши вимоги п.10.1 ПДР України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь якою зміною напряму руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 рухаючись по вказаному перехрестю вул. Шевченка, яка є другорядною та а/д «Київ-Суми» та керуючи вищевказаним автомобілем, проявивши неуважність та безпечність, не надав переваги в русі транспортному засобу, який наближався до вказаного перехрестя по головній дорозі, чим грубо порушив вимоги п.16.11 ПДР України відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг, водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі, н залежно від їх подальшого руху. Як наслідок, ігнорування обвинуваченим ОСОБА_4 норм ПДР України, призвели до того, що він допустив зіткнення керованого ним автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1, з автомобілем «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, якому автомобіль належить на праві власності, що рухався по головній а/д «Київ-Суми» у напрямку м.Києва, з права наліво, відносно руху автомобіля «Опель Астра» .
В результаті вказаного зіткнення, пасажир автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2 - потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: - закритої травми грудної клітини у вигляді переломів 3-го., 6-го та 7-го ребер зліва, 6-го ребра справа по пахвинним лініям з розвитком двухстороннього ексудативного плевриту, які відповідно до висновку судової-медичної експертизи за № 81 від 14.06.2013 року, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.
Не виконання та грубе порушення водієм-обвинуваченим ОСОБА_4 вимог п. п. 2.3-б, 10.1., 16.11 ПДР України призвело до виникнення аварійної ситуації, що являється слідчою причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв'язку наслідками, що наступили: - отриманням, потерпілим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії середньої тяжкості .
Органом досудового слідства, обвинуваченому ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення за ст. 286 ч.1 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в пред'явленому обвинувачені визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, факт та обставити правопорушення підтвердив та пояснив, що він дійсно, будучи тверезим, 23.02. 2013 року близько 13 години 30 хвилин в с. Гоголів Броварського району Київської області, в світлу пору доби, на вул. Шевченка в районі перехрестя з автодорогою «Київ-Суми», керував автомобілем «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_6. Так він дійсно не був достатньо уважним та неналежно стежив за дорожньою обстановкою, при здійсненні виїзду з вул. Шевченка на перехрестя з а/д «Київ-Суми» не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху. Він, рухаючись по вказаному перехрестю вул. Шевченка, яка є другорядною та а/д «Київ-Суми» не надав переваги в русі транспортному засобу, який наближався до вказаного перехрестя по головній дорозі, якого просто не замітив, там заокруглення дороги. Як наслідок, він допустив зіткнення керованого ним автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1, з автомобілем «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що рухався по головній а/д «Київ-Суми»у напрямку м.Києва. В результаті зіткнення, пасажир автомобіля «ВАЗ 2107» потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер, про що він узнав пізніше, так як на місці ДТП це не було визначеним. Стосовно заявленого цивільного позову, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то може пояснити, що позов про відшкодування матеріальної шкоди визнає в частині пошкодження банок з консервацією, за які добровільно вніс кошти потерпілому, в іншій частині не визнає, так як автомобіль належить ОСОБА_7, а не потерпілому, автомобілі застраховані, відносно моральної шкоди, то визнає позов на суму 3 700 гривні, все заперечення стосовно позову, було викладено та надано суду.
Просить не наказувати його суворо, врахувати, що він визнав свою вину, розкаюється в скоєному, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності, більше не допустить подібного, надати шанс на виправлення та не позбавляти прав на керування транспортним засобом, так як це його засіб для існування.
Крім показів обвинуваченого ОСОБА_4 його винність в інкримінованому злочині підтверджується слідуючими доказами, а саме :
- показами в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що дійсно 23.02. 2013 року близько 13 години 30 хвилин в с. Гоголів Броварського району Київської області, в світлу пору доби, перебував в якості пасажира автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням пасинка ОСОБА_7, він сидів на передньому сидіння. Особливої уваги на дорогу він не звертав сидів спокійно, на одному з участків, перехрестя сільської вулиці з автодорогою «Київ-Суми», відбулось зіткнення з автомобілем «Опель Астра», яким керував обвинувачений і він в порушення правил не надав їм дороги. Викликали працівників міліції, пізніше приїхала швидка, після його завезли до лікарні. Там йому надали медичну допомогу і він перебував тривалий час на лікуванні. Він вважає, що понесені ним матеріальні збитки, витрати за пошкоджений автомобіль, який хоч і належить його пасинку ОСОБА_7, однак він давав кошти на його купівлю, витрати на надання юридичної допомоги, експертні витрати, пошкоджені банки з консервацією, є спричиненням матеріальної шкоди на загальну суму 37 232 гривні 02 копійки, на вказану суму, він заявив цивільний позов, який в повному обсязі підтримав в судовому засіданні та просить стягнути з обвинуваченого на його користь. Крім цього йому спричинено, незаконними діями обвинуваченого, моральну шкоду, так як він переніс фізичну біль, тривалий час перебував на лікарняному, все це внесло в його життя негативні зміни, порушило нормальні життєві відносини, він все це оцінює в суму 40 000 гривні та просить також стягнути цю суму з обвинуваченого на його користь. Що стосується міри покарання, то покладається на думку суду, однак просить суворо його не карати, не позбавляти волі.
- показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що вона дійсно 23.02. 2013 року близько 13 години 30 хвилин в с. Гоголів Броварського району Київської області, в світлу пору доби, на автодорозі «Київ-Суми», керував власним автомобілем «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2 та їхав з швидкістю біля 60 км./год.,на одному з участків, перехрестя сільської вулиці з автодорогою «Київ-Суми», відбулось зіткнення з автомобілем «Опель Астра», яким керував обвинувачений ОСОБА_4 і він в порушення правил не надав їм дороги. Він намагався прийняти можливі міри, щоб уникнути зіткнення шляхом маневру, однак зіткнення не вдалось уникнути. Автомобілі отримали механічні пошкодження, пасажир його автомобіля ОСОБА_2 отримав переломи ребер. Власником автомобіля в технічному паспорті записаний він, однак ОСОБА_2 купував вказаний автомобіль і є власником, він лише на ньому їздить.
Аналізуючи зібрані по матеріалах кримінального провадження докази, в їх сукупності, в результаті повного, усестороннього та об'єктивного дослідження, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої ступені тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 повністю доведена, тому він повинен нести за такі дії кримінальну відповідальність.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 286 ч. 1 КК України /в ред.2001 р./, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому, середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 286 ч.1 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії середньої, особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, дані про його особу.
Обставинами, що пом'якшують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає такі: як визнання вини, вперше притягується до кримінальної відповідальності, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування шкоди, що передбачено ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 передбачених ст.67 КК України, на досудовому розслідуванні не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує до уваги вище наведене, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, що він позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, визнав повністю вину та щиро розкаявся в скоєному. Потерпілий не настоює на суворому покаранні обвинуваченого, як особа не являється небезпечним для суспільства, має постійне місце проживання, працює, на утриманні має неповнолітню дитину, вказаний злочин не є навмисним. Тому, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні йому покарання у відповідності із санкцією ст.286 ч.1 КК України, в виді обмеження волі, при звільненні його від відбування покарання з випробуванням в відповідності з ст.75 КК України, та покладенням на нього обов'язків передбачених в ст.76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_4 немає необхідності застосувати додаткове покарання, у виді позбавлення права керування транспортним засобом, так як, він хоча і скоїв дорожньо - транспортну пригоду, однак перебував в тверезому стані, автомобіль використовує в виробничих потребах на роботі, само ДТП не потягло важких наслідків .
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувались, в обранні вказаній особі до набрання вироком законної чинності запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, суд на даний час підстав не вбачає.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, потерпілим ОСОБА_2, заявлений цивільний позов, про стягнення матеріальної шкоди в сумі 37 232 гривні 02 копійки, з обвинуваченого ОСОБА_4 який визнав частково заявлений позов. Заявлений позов складається з суми матеріальної шкоди, яка була понесена потерпілим в зв'язку з пошкодженням автомобіля на суму 31 177 гривні 02 копійки., 650 гривень витрат за проведення експертних досліджень, 300 гривні за експлуатацію евакуатора, 5000 гривні за надання юридичної допомоги та 70 гривні комісійних банку за перерахування, 300 гривні за пошкоджені банки з консервацією, а всього на загальну суму 37 232 гривні 02 копійки.. В обґрунтування цього, потерпілим було надано чеки про перерахування коштів в сумі 5000 за надання юридичної допомоги на 70 гривні комісійних виплат банку. Було надано звіт з оцінки збитків після пошкодження транспортного засобу за № 32/13 від 14.03.2013 року, в якому вказано, що власник автомобіля ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_7 квитанція на 650 гривні за проведення оцінки, квитанція на 300 гривні за транспортні послуги. Суд вважає, що не підлягає до задоволення позов в частині матеріального збитку, у виді пошкодженого автомобіля на суму 31 177 гривні 02 копійки, так як відповідно до наданих матеріалів, власник автомобіля ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_7 а ОСОБА_2 ніякого права до вказаного автомобіля не має, і є неналежним позивачем. Тому не підлягають також до задоволення і витрати на проведення експертних досліджень та транспортні послуги, в квитанції якої не вказано, хто платив кошти. Суд вважає, що значно завищені виплати за надання юридичної допомоги, не надано розрахунку витрат часу та порядок їх оплати, що суперечить діючому законодавству, а тому суд вважає, що до задоволення підлягає сума в - 2000 гривні, також підлягає до задоволення виплати за пошкоджені банки з консервацією на суму 300 гривні. А тому суд вважає, що до відшкодування підлягає сума 2 300 гривні 00 копійки (2000 грн. + 300 грн.) , а з урахуванням того, що обвинувачений добровільно, частково відшкодував матеріальну шкоду в сумі 500 гривні, тому до стягнення підлягає сума 1800 гривні, і вказана сума повинна бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого,
Щодо позову заявленого потерпілим ОСОБА_2, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в сумі 40 000 гривні, та підтриманого в судовому засіданні потерпілим в повному обсязі, то суд вважає, що така була завдана потерпілому, не умисними діями обвинуваченого ОСОБА_4 який частково визнав заявлений позов. Він повинен нести за це відповідальність, оскільки потерпілий переніс фізичну біль, душевні переживання в зв'язку з незаконними діями обвинуваченого, проведеним лікуванням, що внесло в його життя негативні зміни, порушило його нормальні життєві відносини. За вказаних обставин суд з урахуванням даних про обвинуваченого, його сімейний стан та матеріальні доходи сім'ї, вважає, що заявлений цивільний позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню на суму - 15 000 гривні та вказана сума повинна бути стягнутою з обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 1167 ЦК України, на користь потерпілого.
Судові витрати по справі відсутні.
Речові докази в обвинувальному акті не вказані.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_4, визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України /в ред.2001 р./ та призначити йому покарання за цією статтею у виді обмеження волі на строк - 1 (один) рік і шість місяців, без позбавленням його права керувати транспортними засобами.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України (ред. 2001р.), з випробуванням, стосовно основної міри покарання встановивши іспитовий строк терміном в - 1 (один) рік, в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Заходи забезпечення кримінального провадження, стосовно ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. ст. 131, 176 КПК України, не застосовувались.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь потерпілого ОСОБА_2 - 1 800 (одна тисяча вісімсот ) гривні 00 копійки, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривні, в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Вирок суду першої інстанції, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Броварського міськрайонного суду.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.
Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.
Суддя М. П. Шевчук