Номер провадження 2/243/2207/2013

Єдиний унікальний номер 243/5657/13-ц

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

"30" липня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геєнко М.Г.,

при секретарі - Горічевій С.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

12 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що його син ОСОБА_2 відмовляється сплачувати аліменти на його утримання і кошти на лікування, додаткове харчування та догляд у добровільному порядку. Він виховував і утримував відповідача з народження і до закінчення навчання та придбання освіти після повноліття, причому з трирічного віку виховував і утримував самотужки. Таким чином, у нього є всі підстави на стягнення аліментів з відповідача, оскільки він є інвалідом ІІ групи та не має доходів. Крім того, він має всі підстави на стягненя коштів з відповідача на додаткові витрати, викликані необхідністю постійного лікування, додаткового харчування та здійснення догляду. Посилаючись на положення Глави 17 СК України просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти у сумі 500 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, та кошти на додаткові витрати, викликані необхідністю постійного лікування у сумі 10 % від доходів ОСОБА_2, кошти на додаткові витрати, викликані необхідністю додаткового харчування у сумі 10 % від доходу ОСОБА_2 та кошти на додаткові витрати, викликані необхідністю здійснення догляду у сумі 10 % від доходу ОСОБА_2, починаючи усі стягнення з вересня 2012 року та довічно. Крім того, у зв'язку з відмовою відповідача у добровільному порядку сплачувати аліменти на його утримання та кошти на лікування, додаткове харчування та догляд, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка виявилася у фізичних і моральних стражданнях, викликаних негативною поведінкою відповідача, пов'язаних нестачею коштів на лікування, харчування тощо. Завдану моральну шкоду оцінює у 3000 грн. Також, йому доводиться нести матеріальні витрати на юридичну допомогу з підготовки документів, складання позовної заяви та уточненої позовної заяви, надання консультацій через мережу Інтернет, чим обґрунтовує заявлені позовні вимоги про стягнення гонорару представнику у сумі 1000 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, додатково зазначивши, що він сумлінно виконував свої батьківські обов'язки по відношенню до відповідача, батьківських прав не позбавлявся. Виховував його самостійно з трьох років, оздоровлював у дитячих таборах. Натомість, його син ОСОБА_2, не відповідально ставиться до свого обов'язку по утриманню батька. Він самостійно виховував дітей у той час коли діяли закони, що дискредитували положення одиноких татусів. Син, що має у своїй власності трактора та транспорт на який він надав кошти, допомогу не надає. Коли він звернувся до сина, той відмовився надавати допомогу. Він перебував на утриманні іншого сина ОСОБА_4, який також є інвалідом ІІ групи та здійснював догляд і піклувався про нього. Переніс два інсульти. 28 липня між ним та відповідачем стався конфлікт, у результаті якого протиправними діями відповідача йому було завдано тілесних ушкоджень та черепно-мозкову травму. У зв'язку з чим він перебуває на лікуванні, яке потребує матеріальних витрат на придбання ліків. Посилаючись на наведене, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, свої заперечення обґрунтовував тим, що позивач неналежно виконував свої обов'язки по його вихованню та утриманню, оскільки часто перебував у відрядженнях. За ним доглядала бабуся та дідусь. Він є інвалідом ІІІ групи по неврологічному захворюванню. Проживає з дружиною, неповнолітніх дітей на утриманні не має. Не працює, оскільки через інвалідність йому протипоказані важкі роботи. Освіту він не здобув, оскільки батько відмовився фінансувати його навчання. З дванадцяти років самостійно заробляв гроші, торгуючи газетами та морозивом в електропоїздах. По можливості він надавав позивачу допомогу. Проте, з 2013 року позивач відмовився приймати будь-яку допомогу та заборонив його брату. Позивач має інших повнолітніх дітей які можуть надавати допомогу. У судовому засіданні заперечував факт заподіяння позивачу тілесних ушкоджень. Посилаючись на наведені обставини, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог установив наступне.

Як встановлено у судовому засідання та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1(Свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 10 червня 1980 року, а.с. 13).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Як роз'яснює судам Пленум Верховного Суду України у постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них(ст. 204 СК).

Враховуючи наведені норми, при вирішенні питання про покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків слід встановити такі обставини: діти досягли віку вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.

Слід зазначити, що моментом виникнення обов'язку дітей утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Так, 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4, вид пенсії - по інвалідності, трудове каліцтво, ІІ група, термін дії - довічно(а.с. 3).

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-07 № 075852 є інвалідом ІІІ групи, причина - інвалід з дитинства, інвалідність встановлена безстроково, протипоказання: важкий фізичний труд(а.с. 23).

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є повнолітнім, позивач ОСОБА_1 є інвалідом, батьківських прав ОСОБА_5 відносно ОСОБА_2 не позбавлявся.

У судовому засіданні відповідач стверджував, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, однак суд не може погодитися з таким твердженнями, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до положень статті 54 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які місять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так, допитана у судовому засідання, як свідок ОСОБА_6, суду пояснила, що з 1989 року живе з позивачем в одному під'їзді, знає ОСОБА_5, як хорошого батька, який виховував самостійно двох дітей, діти завжди були доглянуті та нагодовані. Вихованням дітей займався батько, відносини між батьком та дітьми були добрі. Аналогічні пояснення суду надали допитані в судових засіданнях свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Пояснення свідків, щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов'язків по утриманню свого батька ОСОБА_1 судом до уваги не приймаються, оскільки, надаючи такі свідчення, свідки наголошували, що такі відомості їм достовірно не відомі, лише зі слів ОСОБА_1

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що знає сторін по справі, оскільки навчався з відповідачем разом у Краматорському технікумі, який ОСОБА_2 не закінчив, оскільки не вистачало коштів. Які відносини були між батьком та сином у молодшому віку, йому не відомо.

Аналізуючи наданні свідками пояснення, суд не вважає їх такими, що беззаперечно вказують на ухилення позивача ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до ОСОБА_2

Таким чином, обставини для звільнення відповідача від обов'язку утримувати свого батька відсутні.

Проте, вирішуючи питання чи потребує позивач матеріальної допомоги, суд виходить з того, що згідно інформації, наданої на запит суду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі від 29 липня 2013 року, розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за період з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року ОСОБА_1 становить 10442 грн. 10 коп.(а.с. 46). Розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за той самий період ОСОБА_2 становить 5544 грн. 00 коп.(а.с. 45).

Відповідно до інформації наданої Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією від 30 липня 2013 року ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку з 09 серпня 2012 року як фізична особа - підприємець. Діяльність здійснює на загальній системі оподаткування, податкову звітність не надає(а.с. 47).

Таким чином, судом беруться до уваги офіційні дані про розміри отриманих доходів сторін, надані Управлінням пенсійного фонду України.

Згідно ч. 2 ст. 205 СК України при визначені розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно врахувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

У судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено поясненнями сторін, що позивач має, окрім відповідача, двох повнолітніх синів, позовні вимоги про стягнення аліментів до яких не пред'являлися. Відповідач ОСОБА_2 до теперішнього часу мешкає разом з дружиною, за станом здоров'я не працює, жодного майна, яке може приносити дохід, у власності не має.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

Таким чином, розмір пенсії позивача за останні шість місяців 2013 року у розмірі 10442 грн. 10 коп. значно перевищує розмір встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії відповідача ОСОБА_2 становить прожитковий мінімум.

На підставі вищенаведеного, враховуючи інтереси сторін, а саме непрацездатність позивача та його потребу в матеріальній допомозі, матеріальне становище відповідача, сімейний стан сторін, суд приходить до висновку, про можливість часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів, а саме у розмірі 1/10 частини доходу відповідача з дня звернення до суду довічно.

Вирішуючи питання про задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача коштів на додаткові витрати, викликані необхідністю постійного лікування, додаткового харчування та необхідністю здійснення догляду, суд виходячи з обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства та наданих суду доказів, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 203 СК України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними(ст. 206 СК України).

Наданими по справі виписками з історії хвороби не підтверджено факт понесення позивачем будь-яких фактичних витрат, пов'язаних з лікуванням, додатковим харчуванням та доглядом. Медичних висновків про призначення ОСОБА_1 постійного лікування, додаткового харчування та догляду, суду не надано.

Отже, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, а саме, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, доводи позивача про необхідність понесення ним відповідних витрат, такими, що не підтверджуються відповідними доказами.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 4401 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (не майнової) шкоди.

У ході судового розгляду судом не встановлено порушення прав позивача у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, приниження його честі, гідності, а також ділової репутації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави вимагати відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат по суду, у тому числі гонорару представнику у сумі 1000 грн., також, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

- витрати на правову допомогу;

- витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

- витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

- витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

- витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Отже, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи не належать витрати за виготовлення копій документів та надання консультацій представником через мережу Інтернет.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Документального підтвердження, понесення позивачем судових витрат, передбачених ст. 79 ЦПК України, суду не надано.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» сторони по справі звільненні від сплати судового збору при зверненні до суду, вони компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 202-206 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у розмірі 1/10 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 12 червня 2013 року, довічно.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 серпня 2013 року.

Суддя М.Г. Геєнко