Справа № 750/6178/13-а

Провадження № 2-а/750/785/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.08.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Супруна О.П.,

при секретарі - Носенко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

01.08.2013 р. позивач звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 27971763 від 31.05.2013 р.;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області відновити виконавче провадження та виконати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.04.2009 р. та виконавчий лист № 22а-8852/2011 від 27.07.2011 р., виданий апеляційним судом Чернігівської області, у встановленому порядку.

Мотивує свої вимоги тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2013 р. неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області замінено на належного - Головне управління юстиції у Чернігівській області.

Протокольною ухвалою суду від 02.08.2013 р. позивачеві поновлено строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Позивач та представник відповідача до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені, у поданих суду письмових заявах просили справу розглядати без їх участі, позивач позов підтримав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, що не суперечить положенням ст. 128 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильця В.І від 03.08.2011 р. відкрите виконавче провадження № 27971763 з виконання виконавчого листа № 22-а/-8852/2011, виданого апеляційним судом Чернігівської області 27.07.2011 р. про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з травня 2008 року, а також сплатити заборгованість за відрахуванням вже сплаченої суми (а.с. 4).

31.05.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильцем В.І., на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с. 5).

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, постанову апеляційного суду Чернігівської області, на підставі якої було видано виконавчий лист № 22а-8852/2011 від 27.07.2011 року, неможливо виконати без участі боржника.

В силу ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, державний виконавець зобов'язаний прийняти виконавчий лист та здійснити всі міри до його виконання у тому обсязі як це зазначено у самому виконавчому документі.

Як зазначено у п. 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3, державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас, відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на зазначені законодавчі приписи, виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання на відсутність коштів у бюджеті як на підставу неможливості виконання судового рішення та поважність причин його невиконання, суд не вважає тією поважною причиною, яка свідчить про поважність причин невиконання судового рішення. Аналогічна позиція висловлена і у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Качко проти України».

В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови від 31.05.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильцем В.І. не було дотримано вимоги п. 11 ч. 1 ст. 49, ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки фактично неправомірні дії старшого державного виконавця виявились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, визнати постанову протиправною та скасувати її.

Ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» на відповідача покладено обов'язок направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження у триденний строк з дня її винесення. Оскільки відповідач направив оскаржувану позивачем постанову лише 14.06.2013 року, такі його дії також є неправомірними.

В силу положень ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі визнання судом постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірною та/або її скасування, виконавче провадження підлягає відновленню, про що державний виконавець виносить відповідну постанову. Враховуючи те, що питання відновлення виконавчого провадження буде вирішуватися відповідачем лише після набрання цієї постанови суду законної сили, заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження (ВП № 27971763) є передчасною і такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 11, 158 - 163, 181, 186 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильця В.І. від 31.05.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 27971763 з примусового виконання виконавчого листа № 22-а/-8852/2011, виданого апеляційним судом Чернігівської області 27.07.2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії в порядку, встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя: