ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/204

08.07.08

За позовом

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі ВП «Южно- Українська атомна електрична станція»

До	Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш (Київ)»

Про	стягнення 4764236,23 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Третяк Л.В.- представник за довіреністю № б/н від 06.03.2008 року;

Від відповідача  не з’явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі ВП «Южно-Українська атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш (Київ)» про стягнення 4764236,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2008 р. порушено провадження у справі № 37/204, розгляд справи було призначено на 03.06.2008 року о 11-30.

Представник відповідача 03.06.2008 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/204 від 16.05.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 08.07.2008 р. в судове засідання не з’явився, проте 08.07.2008 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в позові, посилаючись на те, що позивач порушив умови договору, не встановив початок строку, протягом якого повинна була відбутись поставка. Таким чином,  відповідач не порушував строк передачі товару, а тому відсутні підстави для стягнення з нього суми попередньої оплати та штрафу за порушення строків поставки.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2008 р. підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, справа у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.07.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2007 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш(Київ)»(Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі ВП «Южно-Українська атомна електрична станція»(Покупець) був укладений договір № 07-2069/2007-ДЗ на постачання продукції (Договір), згідно з яким відповідач зобов’язався передати позивачу деталі трубопроводів у кількості, асортименті та за цінами зазначеними у специфікації (додаток № 1 та № 2), що є невід’ємними частинами договору, а позивач –прийняти та оплатити одержаний товар (загальна ціна договору 4971377,08 грн.) шляхом сплати авансу у розмірі 80 % від ціни договору, 20 % - по факту постачання протягом 20 днів після отримання продукції.

На виконання вимог Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 4142814,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов’язання по поставці товару повністю не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем виникла  заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі ВП «Южно-Українська атомна електрична станція»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги,  посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відсутність прострочення передачі ним товару за договором, оскільки позивач в установленому порядку після сплати попередньої оплати у розмірі 80% вартості товару за договором з письмовим повідомленням про необхідність розпочати постачання цього товару до нього не звертався.

Судом досліджені та оцінені заперечення відповідача,  дані заперечення не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору постачання здійснюється поетапно протягом 90 днів з дати отримання постачальником (відповідачем по справі) окремого письмового повідомлення покупця (позивача по справі) про необхідність розпочати постачання продукції автотранспортом постачальника на умовах DDP м. Южноукраїнськ Миколаївської області відповідно до Правил Інкотермс-2000 вантажоодержувач ВП «Южноукраїнська АЕС»склад УВТК. Покупець надсилає постачальнику повідомлення в термін 5-ти днів з моменту 80% авансування по договору.

Отже, відповідно до вказаних умов договору відповідача був зобов’язаний передати товар за договором протягом 90 днів з моменту одержання від позивача письмового повідомлення про необхідність розпочати постачання, вчиненого протягом 5 днів з моменту здійснення позивачем належної за договором попередньої оплати.

В свою чергу, з наданих позивачем доказів судом встановлено, що листом № 95/08 від 23.08.2007 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо зміни строків поставки продукції, зокрема відповідач повідомляв, що матеріали згідно договору № 07-2069/2007-ДЗ будуть поставлені позивачу поетапно з 10.09.2007 року по 15.10.2007 року.

Листом № 32/11171 від 31.08.2007 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі ВП «Южно-Українська атомна електрична станція»прийняло пропозицію відповідача та надало свою згоду на зміну строків поставки обладнання згідно графіка, запропонованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш(Київ)».

Згідно частини 1 статті 651 та частин 1,3 статті 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Таким чином, суд відзначає, що відповідно до статей 651, 653 Цивільного кодексу України та статей 181, 188 Господарського кодексу України сторони шляхом обімну листами № 95/08 від 23.08.2007 року та № 32/11171 від 31.08.2007 року досягли домовленості та замінили спірний договір в частині строків та умов поставки.

З наданих позивачем пояснень та доказів судом встановлено, що позивачем на виконання вимог договору було перераховано грошові кошти в розмірі 4142814,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями  № УПІК/4919 від 04.07.2007 року, УПІК/4920 від 04.07.2007 року, № АЕС/8462 від 23.07.2007 року № АЕС/8463 від 23.07.2007 року. Відповідач порушив умови договору та не поставив позивачу матеріали в строки, встановлені домовленістю сторін.

Доказів передачі позивачу товару за договором або повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

07.04.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу здійснити поставку товару згідно договору, а також в даній претензії позивач вимагав повернути суму попередньої оплати у випадку невиконання своїх зобов’язань щодо поставки матеріалів. Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивачу грошові кошти не повернув, оплачений позивачем товар не поставив, а тому у відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі  4142184,23 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 621422,00 грн. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до умов п. 4.1 договору за порушення терміну постачання матеріалів постачальник сплачує штраф в розмірі 15 % від загальної вартості матеріалів по договору в термін 10 банківських днів з дати прострочення постачання матеріалів.

Згідно п. 2.1 вартість обладнання становить 4971377,08 грн. ( з урахуванням ПДВ), відповідач порушив термін постачання матеріалів, а отже повинен сплатити позивачу відповідно до розрахунку суду штраф в розмірі 745706,56 грн. (4971377,08 грн.Х15%), проте в позовній заяві позивач просить стягнути штраф в розмірі 621422,00 грн.

Частиною 1 пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що позивач відповідне клопотання не заявляв, суд відзначає, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають стягненню у  заявленому позивачем розмірі, а  саме у сумі  621422,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись  ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

                                                В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш (Київ)»(03039, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 119, к. 21Б, код 33052071) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) 4142184 (чотири мільйона сто сорок дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн.  23 коп. боргу, 621 422 (шістсот двадцять одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. штрафу, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 15.07.2008 року