ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 6/204 | 02.06.08 |
За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
До відповідача-1 Центрального будинку офіцерів Збройних сил України
До відповідача-2 Акціонерного товариство закритого типу «Атлас»
Про визнання недійсним договору оренди від 01.10.2001
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
Від прокуратури не з’явились
Від позивача не з’явились
Від відповідача-1 Шевчук О.В. (за посв.)
Від відповідача-2 Гусєв А.Ю. (за дов. № 422 від 22.05.2008)
Кукс С.В. (за дов. № 423 від 22.05.2008)
Бобровник Н.М. (за дов. № 391/3 від 15.05.2008)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального будинку офіцерів Збройних сил України та акціонерного товариства закритого типу «Атлас»про визнання недійсним договору оренди від 01.10.2001, укладеного між відповідачами.
Ухвалою суду від 14.04.2008 було порушено провадження у справі № 6/204.
Позовні вимоги вмотивовані наступними обставинами.
При укладенні договору оренди № 1 від 01.10.2001, додаткових угод № 1 від 01.10.2001, № 2 від 01.10.2002, № 3 від 01.10.2001, № 4 від 01.08.2003 та додаткового договору від 01.01.2007 відповідачами, на думку прокуратури та позивача, були порушені вимоги, встановлені чинним законодавством, щодо порядку та умов укладення договору та додатків до нього, не отримано належних дозволів, у зв’язку з чим позивач просить визнати недійсними на майбутнє укладені між відповідачами договір та додатки до нього, а також повернути нерухоме майно в оперативне управління Міністерства оборони України. Нормативно позивач посилається на ч. 4 ст. 7, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України», ст.ст. 203, 215, 654 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідачі позовні вимоги відхилили повністю, виклавши свої заперечення у поданих суду відзивах. Заперечуючи проти позову, відповідачі вказують не те, що всі необхідні дозволи на укладення ними договору були отримані, порядок укладення договору дотриманий, у зв’язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
02.06.2008 повноважним представником відповідача-2 також було подано заяву з проханням при розгляді спору та прийнятті рішення застосувати строки позовної давності.
Представники позивача та прокуратури на виклик суду не з’явились. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.10.2001 між Центральним будинком офіцерів Збройних Сил України (орендодавцем) та акціонерним товариством закритого типу «Атлас»(орендарем) було укладено договір № 1 (далі –Договір), предметом якого є передача відповідачем-1 відповідачу-2 у строкове платне користування нерухомого майна - кімнат №,№ 003, 008, 213, 214, 309, 310, 310-а, 311, 332, 401, 402, 403, 404 та холу будівлі Центрального будинку офіцерів Збройних сил України військового містечка № 50 загальною площею 718,2 кв. м., за адресою: м. Києва вул. Грушевського, 30/1, що знаходяться на балансі відповідача-1, вартість якого відповідно до експертного висновку на момент передачі в оренду становила 4121732,47 грн.
У подальшому до Договору були підписані додаткові угоди, а саме:
- додаткова угода № 1 від 01.10.2001 про ремонт та поліпшення даху за рахунок власних коштів орендаря, прилеглого до орендованих приміщень № 403, 404, та холу 4-го поверху;
- додаткова угода № 2 від 01.10.2002 про передачу в строкове платне володіння і користування нежитлового приміщення в м. Києві, вул. Грушевського, 30/1, кімната № 012 для організації складського приміщення;
- додаткова угода № 3 від 01.10.2001 про передачу в оренду для організації офісу, учбового класу та складу, а саме: №,№ 008, 213, 214, 309, 310-а, 311, 332, 401, 403, 404, холу для організації офісних приміщень, № 310 для організації учбового процесу та № 003 та 402 для організації складських приміщень;
- додаткова угода № 4 від 01.08.2003 про передачу в строкове платне володіння та користування нежитлового приміщення № 328 для організації офісу;
- додатковий договір до Договору про внесення змін до п. 3.1 щодо встановленої орендної плати та внесення змін в пункт 10.1 договору про встановлення термінів дії договору з 01.01.2007 по 30.12.2009.
Звертаючись з позовом в інтересах Міністерства оборони України про визнання вказаних вище правочинів (Договору та додаткових угод до нього) недійсними, заступник військового прокурора Центрального регіону України виходив з того, що при укладенні останніх було порушено ряд вимог чинного законодавства.
По-перше, положення частини 4 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах в України», згідно з якою передача військового майна в оренду здійснюється виключно на конкурсних основах.
У той же час, вказана обставина є необґрунтованою, виходячи з наступного.
Зокрема, згідно з протоколом конкурсної комісії на право укладення договору оренди державного майна від 01.10.2001, на розгляд комісії у вересні 2001 року надійшла заява акціонерного товариства закритого типу «Атлас»про намір орендувати спірне майно, від інших осіб заяви не надходили. У протоколі також зафіксовано, що заявник запропонував позивачу вигідні техніко-економічні обґрунтування майбутнього орендного користування, що стосувалися поліпшення орендованого майна, у зв’язку з чим комісію було надано позитивний висновок. Викладені обставини не свідчать про порушення вимог закону щодо порядку укладання договору на умовах конкурсу. Таким чином, відповідний конкурс проводився, однак у ньому взяв участь тільки один учасник – відповідач-2, що не суперечить спільному наказу Фонду державного майна України та Міністерства оборони України № 1540/241 від 26.07.2000.
По-друге, підставою для визнання недійсними правочинів визначено порушення вимог частини 2 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»та постанови Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого чи нерухомого майна в оренду», пунктами 12-14 якого передбачено, що Фонд державного майна чи його регіональні відділення розглядають надіслані матеріали та проекти договорів оренди нерухомого майна і протягом 15 днів після їх надходження надсилають Міністерству оборони України або ж уповноваженим ним органам військового управління свої висновки стосовно надання дозволів на передачу військового майна в оренду та укладення договорів.
У той же час, твердження про те, що вищевказаної процедури при укладенні Договору не дотримано, чим порушено встановлений порядок та інтереси держави, спростовуються наявними матеріалами справи, а саме: листом регіонального відділення Фонду державного майна України № 43 від 18.10.2001 про погодження Договору оренди, укладеного відповідачами. Копія вказаного листа знаходиться в матеріалах справи.
По-третє, підставою для звернення до суду визначено порушення відповідачами вимог статті 654 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Так, за твердженням прокуратури, додатковою угодою № 3 від 01.10.2001 змінено цільове призначення використання орендованих нежитлових приміщень, визначених договором кімнат №№ 003, 008, 213, 214, 309, 310, 310-а, 311, 332, 401, 402, 403, 404 та холу для організації відповідно офісу, учбового складу та складу. Крім того, додатковими угодами № 2 від 01.10.2002 та № 4 01.08.2003 відповідачем-1 без отримання згоди Міністерства оборони України та без погодження орендної ставки органами Фонду державного майна України передано відповідачу-2 в строкове платне користування нежитлові приміщення - кімнати № 012 та № 328 площею відповідно 23,3 кв. м. та 13,6 кв. м., які не були предметом конкурсу та Договору.
Однак зазначені твердження також не можуть бути враховані судом, оскільки щодо них сплинув строк позовної давності, який за загальним правилом складає три роки.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідна заява про застосування строку позовної давності подана акціонерним товариством закритого типу «Атлас»02.06.2008.
По-четверте, на думку прокуратури, орендодавцем було порушено частину 1 статті 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо передачі в оренду державного та комунального майна виключно на конкурсних засадах, чого сторонами не було дотримано під час укладання 01.01.2007 додаткового договору до Договору, яким без встановлених процедур, в тому числі без конкурсних засад, фактично укладено новий договір оренди зі строком у три роки - з 01.01.2007 по 30.12.2009.
Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки додатковим договором, який є невід’ємною частиною існуючого (укладеного) Договору, змінюється фактично тільки розмір орендної плати та строк дії Договору.
Так, у преамбулі спірного додаткового Договору зазначено, що останній укладено на виконання вимог ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та постанови Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.2006 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна». Зокрема, було викладено в новій редакції пункт 3.1 Договору (орендна плата –порядок нарахування та розмір) та пункт 10.1 Договору (строк дії правочину).Отже, порушення в цій частині відсутні.
Також є необґрунтованими твердження про відсутність згоди Міністерства оборони України та Фонду державного майна України на передачу в оренду державного нерухомого майна, оскільки останні спростовуються наданими суду доказами.
Так, Міністерство оборони України листами від 17.10.2001 за № 144/1/6/3006 та від 12.10.2005 за № 303/1/6/542 дозволило відповідачу-1 передачу майна в оренду. Надання згоди Фондом державного майна України підтверджується листами № 43 від 18.10.2001 та № 30-04/7285 від 05.10.2005, які також подані суду.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Прокуратурою та позивачем доказів на спростування обставин, повідомлених відповідачами, не подано.
Таким чином, правові підстави для визнання спірних правочинів недійсними в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України відсутні.
Враховуючи вищезазначене, позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 11.07.2008 р.
- Номер:
- Опис:
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 6/204
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Ковтун С.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 31.03.2008
- Дата етапу: 11.07.2008