АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 552/2243/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/2514/2013
Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л.
Доповідач Дорош А. І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.
при секретарі: Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми розміру індексу інфляції та 3% річних,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2013 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказав, що 20.01.2009 р. позичив відповідачу гроші у сумі 231 000 грн., які вона зобов»язувалася повернути до 30.06.2009 р., проте їх не повернула і рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22.06.2012 р. стягнута з боржника вказана сума на його користь. На підставі ст. 625 ЦК України просив суд стянути з відповідача на свою користь за прострочення грошового зобов»язання втрати від інфляції - 41 017,11 грн. та проценти за користування коштами - 25 859,34 грн., а всього 66 876,45 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сума розміру індексу інфляції 2 679 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 26 960,55 грн., всього 29 640,15 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 296,40 грн.
Рішення оскаржив позивач ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задволенні позовних вимог в повній мірі, стягнувши індекс інфляції в розмірі 41 017, 11 грн. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, та невірно застосувано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22.06.2012 року, яке вступило в законну силу, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 231 000 грн. та на користь держави судовий збір.
Як встановлено вказаним рішенням, 20.01.2009 р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 згідно розписки грошові кошти в сумі 231 000 грн. Остання зобов'язувалася повернути гроші ОСОБА_1 до 30.06.2009 р., але в зазначений термін не повернула.
Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки ОСОБА_2 грошові кошти у встановлений строк не повернула, тому з неї на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню: сума встановленого індексу інфляції - 1,16 (з листопада 2009 р. /з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, якщо його величина перевищила поріг індексації 101 %/ по травень 2013 р. за весь час прострочення - з 01.07.2009 р. по 22.05.2013 р., тобто 1420 днів, всього у розмірі 2 679,60 грн., та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що у сумі становить 26 960,55 грн.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є невірним, виходячи з наступного.
Ухвалюючи судове рішення, місцевий суд допустив неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає зміні.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення грошового зобов»язання за період з липня 2009 р. по грудень 2012 р. втрати від інфляції - 41 017,11 грн. та проценти за користування коштами - 25 859,34 грн., а всього 66 876,45 грн. (а.с. 2, 5).
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стягуючи три проценти річних від простроченої суми у розмірі 26 960,55 грн., місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, тому підлягає стягненню сума 25 859,34 грн.
Щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, то згідно ст. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,який установлюється в розмірі 101 відсотка.
За період з липня 2009 р. по грудень 2012 р. величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації лише : у листопаді 2009 р. - 101,1, що складає 2335,41 грн. ( 231000 грн. х 101,1 : 100), у січні 2010 р. - 101,8, що складає 2351,58 грн. ( 231000грн. х 101,8 : 100), у лютому 2010 р. - 101,9, що складає 2353,89 грн. ( 213000 грн. х 101,9 : 100), у серпні 2010 р. - 101,2, що складає 2337,72 грн. ( 231000 грн. х 101,2 : 100), у вересні 2010 р. - 102,9, що складає 2376,99 грн. (231000 х 102,9 : 100), у березні 2011 р. - 101,4, що складає 2342,34 грн. (231000 х 101,4 : 100), у квітні 2011 р. - 101,3, що складає 2340,03 грн. (231000 Х 101,3 : 100), всього 16 437,96 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи позивача в тій частині, що індекс інфляції слід обраховувати згідно листа Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», не заслуговують на увагу, оскільки вказані рекомендації надавалися до внесення змін до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». 25.04.1997 р. внесені зміни до вказаної статті Закону, яка передбачала обчислення індексу інфляції грошових доходів громадян починаючи з 01.01.1997 р. і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації). На час розгляду справи ст. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,який установлюється в розмірі 101 відсотка.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд при ухваленні рішення допустив неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2013 року змінити, зменшивши розмір три процента за прострочення грошового зобов»язання, стягнутого зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 26 960,55 грн. до 25 859,34 грн. та збільшивши розмір втрат від інфляції з 2 679,60 грн. до 16 437,96 грн., а всього стягнути 42 297,30 грн. В частині стягнення судових витрат зі ОСОБА_2 на користь держави збільшити з 296,40 грн. до 422,97 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :