ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2006                                                                                   Справа № 27/181  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя   Герасименко І.М. (доповідач)    

судді: Науменко І.М., Білецька Л.М.,

секретар судового засідання: Лазаренко П.М.,

представник позивача: Драний А.В.,

представник відповідача: Дульський А.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  05.10.06р.  

у справі № 27/181

за позовом   відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі

до  відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”,

м. Кривий Ріг

про  стягнення 2291 грн. 50 коп.

 В С Т А Н О В И В :

           Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг про стягнення 2291 грн. 50 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26.11.2002 р. було стягнуто з позивача на користь Михайлюка В.І. недоплату по страховим виплатам за період з 01.04.2001 р. по 01.11.2002 р. в сумі 2291 грн. 50 коп., в зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи у ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”. Вказаним рішенням суду встановлено вину підприємства у недостовірному перерахунку потерпілому на виробництві, сум відшкодування і відділення Фонду не може відповідати за вказані помилки. Також посилається на ст.ст. 225, 228 ГК України, ст.ст. 1172, 1191 ЦК України, відповідно до яких позивач має право зворотної вимоги (регресу) до підприємства.   

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2006 р. (суддя  Татарчук В.О.) в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що страхові виплати здійснюються за рахунок  внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.  Також, суд вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності, на підставі ст.ст. 257, 260 ЦК України.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі не погодилось з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського

суду від 05.10.2006 р. та стягнути з відповідача на користь позивача 2291 грн. 50 коп. –виплаченого Фондом потерпілому сум перерахунку страхових виплат. Вказує, що виплата сум перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001 р. є нецільовим використанням бюджетних коштів, адже джерелом відшкодування шкоди потерпілим є страхові внески підприємств, в плануванні надходження та витрачання яких, згідно Постанови КМУ від 13.09.2000 р. “Про затвердження Порядку  визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...”, вид таких витрат як виявлені помилки підприємств, і внаслідок чого –перерахунок (збільшення” страхових виплат, не враховувався. Вказує, що неправомірні додаткові витрати тягнуть за собою збитки Фонду, чим спричинено шкоду позивачу. Також вказує, що згідно ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

               В судовому засіданні  Дніпропетровського апеляційного господарського суду  30.11.2006 р. представник відповідача заперечив проти доводів  апеляційної скарги; представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить постанову господарського суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши  представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга   не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26.11.2002 р. було стягнуто з відділення Фонду на користь Михайлюка В.І. недоплату по страховим виплатам за період з 01.04.2001 р. по 01.11.2002 р. в сумі 2291 грн. 50 коп. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи у ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”.

Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, що підтверджується копіями платіжного доручення №225 від 13.03.2003 р. і списку-реєстру №668 від 12.03.2003 р., в зв’язку з чим та посилаючись на ст.ст. 225, 228 ГК України та ст.ст. 1172, 1191 ЦК України , Фонд звернувся з позовом до відповідача про відшкодування сплаченої ним суми.

Спірні правовідносини регулюються спеціальним  Законом України “Про загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасного  випадку   на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р., який набрав чинності з 01.04.2001р. (далі  - Закон). Згідно ст. 4 Закону , законодавство  про страхування від нещасного випадку складається з “Основ законодавства України про державне  соціальне страхування”, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про охорону праці” та інших нормативно-правових актів.

За приписами  Закону України “Про загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасного  випадку   на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування є єдиним органом, який у межах наданих йому повноважень, здійснює керівництво та управління обов’язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до   частини 1 статті 21вказаного  Закону, в разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування  від нещасних випадків зобов’язаний, у встановленому законодавством порядку  своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті.

Згідно зі ст. 25 Закону усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим, а також  усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду. Вказані кошті не включаються до складу державного бюджету і використовуються виключно за їх призначенням.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону одним із джерел фінансування Фонду від нещасних випадків є внески роботодавців.

Розмір страхового внеску для кожного підприємства розраховується Фондом у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Крім того, розмір  страхового внеску залежить від класу професійного  ризику виробництва, до якого  віднесено підприємство. Розрахунок розміру страхового внеску для кожного  підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до “Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасного  випадку   на виробництві  та професійного захворювання”, що затверджено Постановою Кабінету  Міністрів України  №1423 від 13.09.00р.  Визначаючи розмір страхового внеску, Фонд розраховує його таким чином, щоб сума страхових внесків страхувальників до Фонду, забезпечувала покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку (ч. 2 ст. 47 Закону).

На виконання вимог Закону України “Про загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасного  випадку   на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  відповідачем здійснювалося перерахування внесків Фонду у розмірах, встановлених Фондом згідно його повідомлень.

Отже, відповідачем  був виконаний законодавчо встановлений обов’язок щодо сплати внесків, що не оспорюється позивачем.

Сплачені громадянину Михайлюку В.І. позивачем кошти, на підставі  перерахунку страхових виплат внаслідок помилки роботодавця,  не є для Фонду шкодою або збитками, як він зазначає у позовній заяві, а є помилкою відповідача  у сумі відшкодування потерпілому шкоди і вона не вплинула на загальну суму внеску цього підприємства до Фонду.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що страхові виплати здійснюються Фондом за рахунок внесків роботодавців, а Закон України  “Про загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасного  випадку   на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  не передбачає права Фонду на звернення до роботодавця з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових внесків, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність  позовних вимог, в тому числі –в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та чинному законодавству і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі

- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.06р.  по справі №27/181-  залишити без змін.

Головуючий                                                                                          І.М.Герасименко

Суддя                                                                                           І.М. Науменко

Суддя                                                                                                     Л.М. Білецька

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                              Ю.А. Тараненко