ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2006 року Справа № 17/113
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Стуковенковій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Мухіна Н.В. довіреність № б/н від 25.10.2006 року, Берещенко В.М. довіреність № б/н від 25.10.2006 року, Єрмак Н.М. довіреність № б/н від 25.10.2006 року, Федоренко Є.І. довіреність № б/н від 25.10.2006 року
від відповідача: Фещенко В.Г. довіреність № 45 від 01.11.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми „Радоніт” ЛТД , м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2006року та на додаткове рішення від 12.10.2006 року у справі № 17/113
за позовом: Асоціації „Лиман” с. Сичавка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми „Радоніт” ЛТД , м. Кіровоград
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2006 року та додатковим рішенням від 12.10.2006 року у справі № 17/113 ( суддя Коротченко Л.С. ) задоволено позовні вимоги Асоціації „Лиман” до Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми „Радоніт” ЛТД про визнання недійсним договору.
Визнано недійсним договір , укладений 01.03.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузеве виробниче підприємство фірма „Радоніт” ЛТД та Асоціацією „Лиман”.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми „Радоніт” ЛТД на користь Асоціації „Лиман” витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Оскаржуючи рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю багатогалузеве виробниче підприємство фірма „Радоніт” ЛТД в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, та на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.
Скаржник посилається на те, що на момент укладення договору від 01.03.2001 року до Статуту асоціації ніяких змін, в тому числі щодо засновників Асоціації, не вносилось. Договір від 01.03.2001 року не зачіпав інтереси жодного із членів асоціації, крім інтересів відповідача, і не передбачає зміну власника майна. Повноваження президента асоціації „Лиман” підтверджені п.7.6 Статуту; п.6.1 Протоколу зборів засновників асоціації „Лиман” № 1 від 15 лютого 1999 року.
На земельній ділянці, яка згідно з рішенням виконкому Сичавської сільської ради від 28.07.1999 року, відводилась відповідачу для оренди , знаходились споруди, які належать позивачу та створювали відповідачу перешкоди для користування орендованою ділянкою. Порушувались права відповідача, передбачені ст. 116 Земельного кодексу України, щодо приведення земельної земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель, споруд підприємствами, які самовільно зайняли земельну ділянку. Суд не прийняв до уваги, що відповідач сплатив за оренду землі 5469 грн., поніс збитки, не отримав вигоду в зв’язку з перешкодою позивачем в користуванні земельною ділянкою .
Асоціація „Лиман” відзив на апеляційну скаргу не надала.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав:
01.03.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузевим виробничим підприємством фірмою „Радоніт” ЛТД - сторона 1 та Асоціацією „Лиман” –сторона -2 був укладений договір, відповідно до якого сторона 2 зобов”язалася звільнити земельну ділянку, яка орендована стороною –1 в Сичавський сільській раді Комінтерновського району та сплатити стороні -1 втрачену вигоду за перешкоду в користуванні цією земельною ділянкою.
Позивач просив визнати вказаний договір недійсним, посилаючись на те, що він підписаний від імені Асоціації „Лиман” президентом з перевищенням наданих йому повноважень, з порушенням п.п. 1.6.1, 5.6. Статуту.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, на підставі якої суд визнав спірний договір недійсним, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року, з наступними змінами, „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов”язує визнання угод недійсною і настання певних юридичних наслідків ( п.2 Постанови).
За правилами ст. 48 Цивільного кодексу угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим нормативним актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції.
У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 Цивільного кодексу суд повинен в рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає ( п.5 Постанови).
Приймаючи рішення у справі, суд не зазначив, вимогам якого нормативного акту не відповідає спірна угода.
Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час укладення спірної угоди, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов”язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом ( положенням).
Як вбачається з Статуту Асоціації „Лиман”, в редакції, затвердженої зборами засновників від 14.05.1993 року та зареєстрованої виконкомом Комінтерновської районної ради народних депутатів Одеської області ( реєстраційний № 25 від 27.07.1994 року), що була чинною на час укладення договору ( т.1а.с.15), президент Асоціації без довіреності діє від імені Асоціації, укладає договори, угоди від імені Асоціації ( п.7.6 Статуту).
Пунктом 3.4 Статуту встановлено, що укладання угод є виключною компетенцією президента асоціації та її засновників.
Таким чином, укладаючи спірну угоду, президент Асоціації діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом.
Посилання позивача на передбачені п.1.6.1 обмеження повноважень президента Асоціації безпідставні, з огляду на наступне.
Пунктом 1.6.1 Статуту передбачено, що договори, що зачіпають інтереси конкретного члена Асоціації, укладаються тільки за його згодою.
Але спірний договір не зачипав інтереси жодного з засновників Асоціації, що були такими відповідно до Статуту Асоціації ( п.1.2) в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору.
Безпідставне і посилання позивача на порушення при укладанні угоди п.6.6 Статуту, оскільки спірна угода не передбачала продажу, обміну або здачі в оренду будівель, споруд тощо.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку, щодо перевищення президентом Асоціації повноважень при укладанні спірної угоди.
З урахуванням викладеного передбачені ст. 48 Цивільного кодексу УРСР підстави для визнання недійсним договору від 01.03.2001 року відсутні, в зв”язку з чим позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Висновок суду про не поширення позовної давності до позовів про визнання угоди недійсною не відповідає вимогам ст. 83 Цивільного кодексу УРСР та ст. 268 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 року, „ Про судове рішення” з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення прийнято господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не підтверджуються обставинами справи, в зв”язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України , Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми „Радоніт” ЛТД , м. Кіровоград задовольнити .
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2006 року та додаткове рішення від 12.10.20006 року у справі № 17/113 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Асоціації „Лиман” с. Сичавка ( 67555, с.Сичавка, Комінтерновського району, Одеської області, код. 22506906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми „Радоніт” ЛТД , м. Кіровоград ( 25011, м. Кіровоград вул. Генерала Родімцева, 81-а, код. 23682976) 42,50 грн. державного мита за апеляційною скаргою.
Зобов”язати господарський суд Кіровоградської області видати наказ відповідно до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв