ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2006 Справа № А37/235 (23/184)-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сизько І. А. (доповідача)
суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Сударський В.В., довіреність №3420/10/10-1 від 27.02.06, оперуповноважений відділу податкової міліції- присутній у судовому засіданні 20.11.06;
Товста Н.А., довіреність №19979/10/10-1 від 26.09.06, старший державний податковий інспектор;
від відповідача-1: Пінчук Н.І., наказ №9К від 01.04.04, директор;
представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.06р. у справі № А37/235(23/184)-06
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав”, м.Дніпропетровськ
відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Союз ЛТД”, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська, звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області і просив визнати недійсним договір №15/2002 від 15.10.2002р., укладений між ТОВ “Анклав” (відповідач-1) і ТОВ “Союз ЛТД” (відповідач-2) на загальну суму 495877,65грн., стягнути з ТОВ “Анклав” у доход держави товар, отриманий ТОВ “Анклав” за угодою №15/2002 від 15.10.2002р., а за його відсутності у відповідача-1 –495877,65грн., стягнути з ТОВ “Союз ЛТД” на користь ТОВ “Анклав” 495877,65грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2005р. у справі №23/184 (суддя Добродняк І.Ю.) визнаний недійсним договір купівлі –продажу №15/2002, укладений 15.10.02 між ТОВ “Анклав” та ТОВ “Союз ЛТД”. З ТОВ “Анклав” на користь держави стягнуто 495877,65грн. З ТОВ “Союз ЛТД” на користь ТОВ “Анклав” стягнуто 470928,49грн., отриманих за договором, що визнаний недійсним. З ТОВ “Союз ЛТД” на користь держбюджету стягнуто 5043,78грн. держмита, 118,00грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 року у справі №23/184 вищевказане рішення господарського суду залишене без змін, апеляційна скарга ТОВ “Анклав” без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2006р. касаційна скарга ТОВ “Анклав” задоволена, рішення господарського суду від 08.09.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2005р. по справі №23/184 скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006р. у справі А37/235(23/184)-06 (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено.
Постанову суду обґрунтовано тим, що позивач не довів наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, в діях відповідача-2; постановою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2006 року визначено, що факт визнання недійсними установчих та деяких первинних документів відповідача-2 не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру; доводи позивача щодо відсутності відповідача-2 за юридичною адресою та надання декларацій з нульовими показниками є непереконливими.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська встановлено, що ТОВ “Союз ЛТД” зареєстровано за паспортними даними громадянина Стецюка Є.К., який виступив підставною особою, яка не реєструвала підприємство і підприємницькою діяльністю не займалася; звітність до податкового органу за період вересень 2002 року - січень 2003р. ТОВ “Союз ЛТД” подало з нульовими показниками, відсутні податкові зобов’язання з ПДВ, що свідчить про несплату утриманого відповідачем-2 податку на додану вартість у вказаний період.
Відповідач-1 в своєму запереченні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, просить залишити постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, присутність свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив.
Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача-2, так як ухвала суду була надіслана за адресою підприємства, зазначеною в угоді №15/2002 і додатковій угоді до неї (т.1 а.с.8-9), у листі Головного управління статистики у Дніпропетровській області (т.2 а.с.45).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
15.10.2002 року між ТОВ "Анклав і ТОВ "Союз ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу № 15/2002, відповідно до умов якого ТОВ “Союз ЛТД” –продавець за договором –зобов'язувався передати ТОВ “Анклав” брухт чорних металів у кількості 150 тонн на місяць за цінами, зазначеними в накладних, а останній –здійснити оплату товару протягом 25 банківських днів після надходження партії товару до покупця.
На виконання умов договору ТОВ “Союз ЛТД” - відповідачем-2 на протязі жовтня 2002 - лютого 2003 років було поставлено обумовленого договором товару на загальну суму 495877,65грн. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, виставленими відповідачем-2 рахунками-фактурами, та не заперечується ТОВ “Анклав”.
За одержаний товар відповідач-1 здійснив розрахунки з відповідачем-2 шляхом перерахування грошових коштів на суму 470927,89грн., що підтверджується банківськими виписками, а також шляхом заліку взаємних зустрічних вимог на суму 24949,16грн. згідно до підписаних відповідачами угод про залік зустрічних взаємних вимог.
На час вирішення спору одержаний ТОВ “Анклав” товар за зазначеною угодою на складі відповідача-1 відсутній, що підтверджується довідкою ТОВ "Анклав", підписаною директором товариства 08.09.2005року №39.
Відповідно до п.4 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України цей кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спірна угода укладена та виконана в період дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, отже, при вирішенні даного спору слід керуватися нормами ЦК УРСР.
Відповідно до ст.49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначив, що до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Посилання Лівобережної МДПІ у м.Дніпропетровську на відсутність відповідача-2 за юридичною адресою та надання податкових декларації з нульовими показниками колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відсутність за юридичною адресою встановлено після укладення та виконання спірної угоди, а щодо податкових декларацій, то позивачем не наведено доказів того, що підсумками всієї діяльності відповідача-2, тобто з урахуванням його витрат, останній уклонився від сплати податку або їх навмисно занизив.
Факт визнання недійсними установчих та деяких первинних документів відповідача-2 не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Сама по собі спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такі товарно-матеріальні цінності не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ними не вимагалась ліцензія, не було інших законодавчих обмежень стосовно їх купівлі-продажу.
Доводи скаржника стосовно предмета спору – угоди від 15.10.2002р. колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки визначальним фактором для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР є підтвердження матеріалами справи наявності матеріальної ознаки цього визнання, а саме –заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок приховування від оподаткування доходів, отриманих за договором ТОВ “Союз ЛТД”.
Наявність умислу в діях відповідача-2 при укладенні спірної угоди та заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок приховування від оподаткування доходів, отриманих за договором, не підтверджується матеріалами справи, тому підстави для скасування постанови господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.06р. у справі № А37/235(23/184)-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А..Сизько
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.В.Тищик
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець