Головуючий суду 1 інстанції - Юрченко І.М.
Доповідач - Карташов О.Ю.
Справа № 1231/7737/2012
Провадження № 22ц/782/1936/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року липня « 25» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.
при секретарі Скоробогатовій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Стахановського міського суду Луганської області від 26 березня 2013 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Стахановської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, усунення перешкод у праві користування та зобов'язання сторін вчинити певні дії
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування уточнених позовних вимог зазначав, що на земельній ділянці, що надана йому у користування, стоїть 1/2 частини літньої кухні, право власності на яку зареєстроване за відповідачами, які також самовільно перенесли свій паркан, чим на 80 см. зменшили розмір його земельної ділянки. Відповідачі фактично користуються частиною земельної ділянки, яка надана йому у користування.
25.01.2002 року, за заявою його дружини, комісією по земельно-межовим спорам
Стахановської міської ради, проводилося засідання, де було вирішено, звернутися до Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету міської ради щодо прийняття рішення про знесення 1/2 частини літньої кухні, що належить відповідачам.
Звернення до Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету міської ради не принесло жодних результатів, оскільки з даним питанням їм порадили звернутися до суду.
В суді, куди вони звернулися з питанням про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зносу 1/2 частини літньої кухні, їм знову ж таки відмовили.
15.10.2012 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про вирішення питання погодження земельних меж.
16.10.2012 року відбулося засідання комісії з розгляду земельних спорів в м. Стаханові. За результатами засідання було вирішено вважати межі узгодженими з тих підстав, що у відповідачів є право власності на літню кухню, про що є технічний паспорт, а тому підстав для зносу літньої кухні немає.
На момент винесення рішення, комісія керувалася у своїй діяльності Положенням про комісію з розгляду земельних спорів у місті Стаханов, затвердженого рішенням сорок першої сесії Стаханівської міської ради п'ятого скликання від 27 червня 2008 року № 703/16.
Відповідно до п. 8 зазначеного Положення, рішення комісії приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів і оформлюється протоколом, який підписує голова та секретар комісії.
29.10.2012 року позивач намагався оскаржити дане рішення та звернувся із відповідною заявою до міського голови.
13.11.2012 року позивач отримав лист № П-1213 від відповідача про те, що згідно з ч. 5 ст. 158 ЗК України, у разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.
Межі земельної ділянки, яка надана йому у користування, є рівними, про що свідчить ситуаційний план, виконаний КП «Архіград», та викопіювання плану вулиці Гагаріна.
На підставі зазначеного позивач просив визнати рішення комісії з розгляду земельних спорів у місті Стаханов від 16.10.2012 року у вигляді протоколу в частині погодження меж земельної ділянки між суміжними землекористувачами ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 недійсним; усунути перешкоди у праві користування земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_4, ОСОБА_3 перенести 1/2 частину літньої кухні з земельної ділянки, яка надана в користування ОСОБА_2, та подовжити паркан по прямій лінії між домоволодіннями; зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_3 відновити межу земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 у відповідності з ситуаційним планом, виконаним КП «Архіград» і викопіювання плану АДРЕСА_1 та перенести з території ОСОБА_2 зведений паркан на 80 см. в бік земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_3.
Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 26 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Стахановської міської ради про визнання рішення комісії з розгляду земельних спорів у місті Стаханові від 16.10.2012року у вигляді протоколу в частині погодження меж земельної ділянки між суміжними землекористувачами недійсним, усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_3 перенести 1/2 частину літньої кухні та паркан на 80 см в їх бік, зобов'язання сторін вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2
Такі висновки суду відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.02.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.02.2008 року (а.с. 8).
Відповідачка ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 02.10.1997року (а.с. 55).
В договорі купівлі-продажу зазначено, що квартира НОМЕР_1 складається у тому числі із 1/2 В 1 літньої кухні, яка також відображена в технічному плані квартири НОМЕР_1(а.с. 61).
Відповідачка ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 4 листопада 2003року, право власності набуто шляхом приватизації зазначеної квартири (а.с. 56).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 2 березня 2004 року N4-рп/2004 Справа N 1-2/2004 зазначено, що допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Зазначена літня кухня В 1 також відображена в технічному плані квартири № 3 при її приватизації (а.с. 63).
ОСОБА_4 звернулася до Комісії з розгляду земельних спорів для урегулювання земельного спору, який виник між нею та ОСОБА_2 з підстав відмови останнього погодити акт узгодження меж земельної ділянки, без якого ОСОБА_4 не може реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.
ОСОБА_2 свою відмову мотивував тим, що межі його земельної ділянки були порушені тим, що на його земельній ділянці знаходиться споруда, яка належить відповідачам, яку він вимагає знести.
Комісія прийшла висновку, що ОСОБА_2 необґрунтовано відмовляв в погодженні акту узгодження меж земельної ділянки та погодила межі земельної ділянки, що підтверджується випискою з протоколу № 8 від 16.10.2012 року Комісії з розгляду земельних спорів в м. Стаханові (а.с. 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом обґрунтовано встановлено, що при відсутності будь-яких документів, які б підтверджували право власності або право користування на земельну ділянку, у позивача взагалі відсутнє право вимагати усунення перешкод у праві користування даною земельною ділянкою, на яку у нього немає фактично ніяких прав і межі якої не були взагалі встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.
Так, спірна літня кухня, 1/2 частину якої позивач просить перенести перебуває у власності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Дана кухня внесена до технічного паспорту на квартири АДРЕСА_2 (які відповідно належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4) під літерою В 1 та не є самочинним будівництвом (а.с. 58-61 та 62-64).
Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та ч. І ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 2 ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, будь-яке перенесення або знесення нерухомої споруди, яка є приватною власністю фізичної особи є протизаконним.
Згідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 (належить відповідачу ОСОБА_4.), який було складено ще 04.07.1997р., - довжина паркану перед фасадною частиною будинку НОМЕР_2 складає 31,80м, а задньої дорівнює 30м.
Відповідно до акту виконавчого комітету Стахановської міської ради «обстеження сумісної межі між земельними ділянками по АДРЕСА_4» від 20.03.2001 року зазначено, що суміжна межа між земельними ділянками домобудівництв АДРЕСА_2 проходить на відстані 0,3 м від стіни гаража гр. ОСОБА_2, і далі примикає до стіни літньої кухні гр. ОСОБА_3 на відстані 0,4 м. від кута будівлі. Дана дільниця проходить на відстані 1,85м від домобудівництва гр. ОСОБА_3
Відстань між будинком та парканом, що відділяє відповідачів від позивача становить 1,80см (а.с. 61 та 63), що цілком узгоджується з поясненнями відповідача про те, що ніякий паркан вона не переносила.
Згідно положень ст. 159 Земельного кодексу України, земельні спори розглядаються
органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.
Є правильними і висновки місцевого суду щодо безпідставності вимог позивача про визнання недійсним рішення комісії з розгляду земельних спорів у місті Стаханов від 16.10.2012 року у вигляді протоколу в частині погодження меж земельної ділянки між суміжними землекористувачами ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 54/4 та 56/2.
Протокол комісії з розгляду земельних спорів від 16.10.2012 № 8 прийнято у відповідності із чинним законодавством України, а саме:
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах, (ст. 158 Земельного кодексу України).
За таких обставин, доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, судове рішення у повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі обставини справи, надані суду докази, надав їм належну правову оцінку, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 26 березня 2013 року ~ залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: