ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2006 Справа № 9/336-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Шваб О.А.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 30.11.2006 року:
позивача: Дібаєв Ф.А.- юр., дов.№1 від 15.05.2006 року
відповідача: Лутошкін І.О.- предст., дов. від 10.11.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Солар-Холдінг” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року по справі №9/336-06
за позовом: закритого акціонерного товариства “Солар-Холдінг” (м. Дніпропетровськ)
до: відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення 4127,61 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2006 року (підписано 09.10.2006р.) по справі №9/336-06 (суддя Подобєд І.М.) було відмовлено у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства “Солар-Холдінг” (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (м. Дніпропетровськ) про стягнення 4127,61 грн., з яких 2789,44 грн. –неповернений борг, 856,35 грн. інфляційні, 261,82 грн. – 3% річних, 102 грн. держмито і 118 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Закрите акціонерне товариство “Солар-Холдінг” (м. Дніпропетровськ) – позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року по справі №9/336-06 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Підставами для скасуванні рішення позивач вважає невідповідність висновків фактичним обставинам справи і порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права. Товариство звертає увагу на те, що рішення суду мотивовано відсутністю обґрунтованого розрахунку кількості і вартості електроенергії, що була оплачена позивачем за період з квітня по 14.07.2003р. Проте, суд не дослідив платіжне доручення №2224 від 28.07.2003р., яким підтверджується оплата позивачем за 18203 Квт годин електроенергії на суму 2789,44 грн., що була перерахована на підставі неправомірно виставленого рахунку відповідача від 24.07.2003р. Незаконність одержання і користування відповідачем чужих коштів з 28.07.2003р. по теперішній час підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2006р. у справі №20/257, якою встановлена безпідставність посилання ЗАТ “Солар-Холдінг” на акт інспектора Дніпропетровських міських електричних мереж від 26.05.2003р. і від 14.07.2003р., оскільки є однобічним документом і не може бути підставою для встановлення порядку нарахування кількості електроенергії і проведення розрахунків. Позивач не згоден з висновком суду щодо порушення ним процесуального строку подачі позовної заяви і визначенням дати подання позову, а саме: 31.07.2006р. Дане ствердження спростовується штампом канцелярії господарського суду на позовній заяві, де стоїть дата 26.05.2006р. З огляду на ч. 2 ст. 50 ГПК України позивач вважає, що подією для подання позовної заяви слід вважати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2006р у справі №20/257.
Відповідач –відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (м. Дніпропетровськ) –у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що 02.09.1999 року між сторонами по справі був укладений договір на постачання електричної енергії №787. 14.07.2003 року інспектором ДМЕМ ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” був складений двосторонній акт, згідно з яким договір був доповнений об’єктом по пр. Кірова, 100. В цьому приміщенні знаходився лічильник №1275. В акті зазначалося, що розрахунки будуть проводитися з показників 414361, так як ЗАТ „Солар-Холдінг” останній раз надавало звіт за спожиту електроенергію в КЖЕП „Південне”, в якому вказувалися показники 414361. Тому перше нарахування 24.07.2003 року за спожиту електроенергію було здійснено по наступним показникам: початкові показники –414361, кінцеві показники –432564 (згідно звіту за спожиту електроенергію від 24.07.2003 року) і у грошовому вираженні склало 2789,44 грн. Зазначені кошти були перераховані позивачем платіжним дорученням №2224 від 28.07.2003 року. Відповідач також вважає, що звернувшись із позовом 31.07.2006 року про повернення перерахованих 28.07.2003 року грошових коштів позивач пропустив встановлений ст.257 ЦК України загальний термін позовної давності, про що і було зазначено судом у рішенні.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.30 05 грудня 2006 року.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що платіжним дорученням №2224 від 28.07.2003 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 2789,44 грн. з призначенням платежу «л/с 39-255. Оплата за электроэнергию в июле 2003г. Сумма 2324,53 грн., НДС-20% 464,91 грн.». Підставою для перерахування грошових коштів був рахунок по спожитій електроенергії магазину „Електромир” по пр. Кірова, 100 у кількості 18367 кВт/год за ціною 12,656 коп. за 1 кВт/год, яка складається із загального споживання 18203 кВт/год і втрати ЛЕП 164 кВт/год.
Як вбачається із матеріалів справи оплата була проведена виходячи із початкового показника лічильника 414361 і кінцевого показника 432564.
Початковий показник лічильника (414361) був взятий виходячи із звіту за споживання електроенергії ЗАТ „Солар-Холдінг” за квітень 2003 року, який був зданий позивачем у ЖКП „Південне” (а.с.43), а кінцевий показник –виходячи із зняття показань лічильника 24.07.2003 року (а.с.42).
Згідно наданих сторонами доказів, у тому числі рішення місцевого господарського суду від 01.11.2005 року по справі №20/257 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у цій же справі від 23.01.2006 року (у яких сторони по справі брали участь і які в силу ст.36 є письмовими доказами по справі), з 01.11.2000 року позивач оплачував грошові кошти за спожиту електроенергію комунальному житлово-експлуатаційному підприємству „Південне” згідно договору №6/219 на забезпечення комунальними послугами і частковою участю сторін в утримуванні спільного майна.
14 липня 2003 року об’єкт по пр. Кірова, 100 (магазин „Електромир”) був приєднаний до укладеного між ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” та ЗАТ „Солар-Холдінг” договору від 02.09.1999 року №787 на поставку електричної енергії і позивачу було відкрито особовий рахунок №39-255, тобто позивач повинен був сплачувати відповідачу грошові кошти за спожиту електроенергію саме з 14.07.2003 року. Кошти за спожиту електроенергію до 14.07.2003 року позивач повинен був сплачувати комунальному житлово-експлуатаційному підприємству „Південне” за договором №6/219.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства „Південне” Дніпропетровської міської ради до ЗАТ „Солар-Холдінг” з останнього (позивач по справі №9/336-06) було стягнено 2774,16 грн. основного боргу, 649,56 грн. інфляційних втрат, 102 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. До суми стягненого основного боргу увійшла сума по оплаті за поставлену електричну енергію у травні і червні 2003 року у кількості відповідно 8882 кВт/год і 4822 кВт/год на загальну суму 2250 грн. 36 коп. та заборгованість за інші комунальні послуги на суму 523,80 грн., що встановлено рішенням господарського суду від 01.11.2005 року. Заборгованість за поставлену електричну енергію у липні 2003 року (з 01 по 13 липня) судом не стягувалася.
У складі суми, сплаченої позивачем відповідачу за платіжним дорученням №2224 від 28.07.2003 року увійшла сума, яка була стягнена судом на користь КЖЕП „Південне” за поставлену електроенергію у травні-червні 2003 року, а також сума, сплачена позивачем відповідачу за спожиту електроенергію у період з 01.07.2003 року по 13.07.2003 року, а саме: за спожиту електричну енергію кількості 17021 кВт/год по показникам лічильника з 414361 по 431382 (показник лічильника, зафіксований при складанні акту 14.07.2003 року) за ціною 12,656 коп. за 1 кВт/год, що складає 2154 грн.18 коп.
Оскільки приєднання до договору №787 від 02.09.1999 року нового об’єкту відбулася 14.07.2003 року, то поставка електричної енергії відповідачем позивачу на приєднаний об’єкт почалася 14.07.2003 року і з цього моменту відповідач мав право на отримання грошових коштів за поставлену електроенергію. За таких обставин місцевим господарським судом зроблений правильний висновок, що грошові кошти, отримані відповідачем за період до 14.07.2003 року є коштами, які отримані без достатніх правових підстав, але відмовив у задоволенні позовних вимог з мотивів ненадання обґрунтованого розрахунку кількості і вартості електричної енергії, що була сплачена відповідачу за період з квітня 2003 року до 14.07.2003 року, і з мотивів пропуску строку позовної давності у 3 роки.
З такими доводами місцевого господарського суду не можна погодитися в силу наступного:
- підставою позову було вказано п.1 ст.536 і п.4 ст.1212 Цивільного кодексу України, тобто позивач просив стягнути грошові кошти у порядку набуття майна без достатньої правової підстави;
- відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України). У даному випадку під майном слід розуміти грошові кошти, які були сплачені позивачем відповідачу;
- в силу ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Порядок відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання урегульований ст.1214 ЦК України. Частина 3 зазначеної статті визначає особливості відшкодування доходів у тому випадку, набувач отримав безпосередньо грошові кошти. У цьому випадку нараховуються проценти за користування цими коштами у порядку, визначеному ст.536 ЦК України. Будь-які інші нарахування на безпідставно отримані грошові кошти законодавством не встановлено. Тому відповідач повинен повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти у сумі 2154 грн. 18 коп. і проценти за користування зазначеними коштами за 1142 дні, що складає 202 грн. 20 коп.
Висновок суду про пропуск позивачем встановленого ст.256 ЦК України трирічного строку позовної давності не є обґрунтованим, оскільки в силу ч.1 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Позивач довідався про порушення свого права тільки після вступу в силу рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року по справі №20/257 (23.01.2006 року), оскільки до цього часу він вважав, що перерахував грошові кошти за спожиту електроенергію належному отримувачу. За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає строк позовної давності не пропущеним.
В іншій частині заявленого позивачем позову слід відмовити, оскільки позивач посилався на п.4 ч.3 ст.1212 ЦК України як на підставу стягнення збитків у вигляді грошових сум, які були стягнені з позивача рішенням господарського суду від 01.11.2005 року. Дана правова норма не регулює і не встановлює можливості стягнення таких збитків, а встановлює, що положення цієї глави кодексу застосовується до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набуло майно. Крім того, як вже зазначалося, особливості відшкодування доходів від безпідставно одержаних коштів врегульовано виключно ч.2 ст.1214 ЦК України.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги –частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Солар-Холдінг” (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2006 року по справі №9/336-06 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40, код ЄДРПОУ 00130777) на користь закритого акціонерного товариства „Солар-Холдінг” (м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15-А, код ЄДРПОУ 21926983) 2154 грн. 18 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 202 грн. 20 коп. процентів, 92 грн. 26 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 71 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
З оригіналом згідно
Помічник судді М.В. Юрченко
05.12.2006р.