В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2013 року Печенізький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі - Криворучко І.В.,

за участю прокурорів - Русанова Д.О., Ачкасової В.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220440001243 від 18 червня 2013 року, за підозрою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Печеніги, Харківської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, з середньою освітою, в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2013 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в приміщенні кафе «Золотий Якір», розташованого по вулиці Харківській, 82 в смт. Печеніги, Харківської області, де грубо порушуючи громадській порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, вчинив сварку з ОСОБА_3, в ході якої, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу останньої, кинув стілець в бік барної стійки, пошкодивши товарно-матеріальні цінності, та скинув на підлогу музичну колонку. На зауваження та прохання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 припинити протиправні дії не реагував, після чого, остання була змушена викликати працівників міліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково, пояснивши, що дійсно 18 травня 2013 року ввечері він разом зі своїми знайомими прийшов в кафе «Золотий якір», де вони мали намір відпочити. Після кількох звернень до бармена з проханням зробити музику тихіше, коли бармен ОСОБА_3 не відреагувала на них, він почав нецензурно висловлюватись на її адресу, а коли остання почала рухатись в бік виходу, кинув в її напрямку стілець, попавши в барну стійку, після чого, скинув на підлогу музичну колонку. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що від стільця барна стійка не зламалась, проте з неї впали і розбились скляні пляшки з алкогольними напоями, не заперечував пошкодження інших товарно-матеріальних цінностей, однак, їхній перелік навести не зміг. Пояснив, що після прохання його знайомих припинити хуліганські дії, він вийшов з приміщення кафе та заспокоївся. В скоєному ОСОБА_1 щиро розкаявся.

Цивільний позов обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково, зокрема, в частині вартості ремонту музичної колонки в сумі 900 гривень та вартості пошкоджених ним товарно-матеріальних цінностей на суму 289 гривень 44 копійки, і іншій частині - проти позову заперечував.

Окрім часткового визнання вини ОСОБА_1, його вина в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які в розумінні статей 85, 86 Кримінального процесуального кодексу України є належними та допустимими, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 з чужих слів, якому від свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які були очевидцями події злочину, стало відомо, що 18 травня 2013 року ввечері ОСОБА_1 вчинив сварку з ОСОБА_3, яка стажувалась в кафе «Золотий якір», в ході якої нецензурно висловлювався на адресу останньої, кинув в барну стійку стільцем та перевернув музичну колонку. Підставою для такої поведінки ОСОБА_1, зі слів ОСОБА_3, стало те, що вона не зробила тихіше музику. Після цих подій кафе було зачинено.

Оцінивши показання потерпілого ОСОБА_2 відповідно до статей 86, 97 Кримінального процесуального кодексу України, суд визнає їх допустимим доказом, оскільки вони узгоджуються з поясненням очевидців події та іншими доказами, зібраними по справі;

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка безпосередньо була учасником події, та пояснила суду, що 18 травня 2013 року приблизно о 20 годині 40 хвилин в приміщення кафе «Золотий якір» прийшла компанія з 6 осіб, серед яких були ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_6. Вони зробили замовлення, в очікуванні якого ОСОБА_6 попросила зробити музику гучніше. ОСОБА_3 виконала прохання та пішла на кухню, тоді як, ОСОБА_6 в грубій формі висловила їй своє незадоволення, оскільки просила зробити музику тихіше. Втрутившись в конфлікт, ОСОБА_1 висловлювався на адресу ОСОБА_3 нецензурно, кинув металевий стілець в її бік та пошкодив ряд товарно-матеріальних цінностей, після чого, скинув на підлогу музичну колонку. На зауваження ОСОБА_3 не реагував;

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка була очевидцем події, та пояснила, що 18 травня 2013 року ввечері вона працювала у себе в кабінеті в приміщенні кафе «Золотий якір», коли, почувши шум в кафе, вийшла і побачила, що на підлозі лежить музична колонка, а ОСОБА_1 кинув металевий стілець в бік ОСОБА_3 та влучив в барну стійку, пошкодивши товарно-матеріальні цінності;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 18 травня 2013 року ввечері прийшов в приміщення кафе «Золотий якір» після конфлікту та бачив, що на підлозі лежить розбита музична колонка та розкидані товарно-матеріальні цінності, зокрема, биті скляні пляшки, пакети тощо;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25 червня 2013 року, в ході якого ОСОБА_1 показав на місці та пояснив, що розлютився на бармена через те, що вона не зробила тихіше музику, після чого взяв стілець и кинув його в бік бармена, яка перебувала біля барної стійки, а потім скинув на підлогу музичну колонку (а.с. 68-71);

- договором оренди нежитлового приміщення № 44 від 1 червня 2011 року, за умовами якого ОСОБА_2, є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 50-52);

- товарним чеком № б/н від 29 травня 2013 року щодо вартості ремонту музичної колонки в розмірі 900 гривень (а.с. 47);

- актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та інвентаризаційним описом, складеним ФОП ОСОБА_2 станом на 19 травня 2013 року. (а.с. 97, 98).

Оцінивши кожний зібраний по справі доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та проаналізувавши всі докази в сукупності, суд доходить висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_1 винним в об'ємі пред'явленого йому обвинувачення та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає його щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Вивченням в процесі судового розгляду відомостей про особу ОСОБА_1 встановлено, що він в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, тимчасово не працює, завдані його діями матеріальні збитки не відшкодував.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, суспільну небезпеку цього діяння, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1, який фактично не працює, сталого джерела доходів не має, у зв'язку з чим, у нього відсутня матеріальна можливість сплатити штраф, суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначити покарання у вигляді обмеження волі.

Разом з тим, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування ним покарання та вважає за можливе в порядку статті 75 Кримінального кодексу України звільнити його від відбування покарання з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Судові витрати по справі та речові докази відсутні.

Цивільний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково в сумі 1189 гривень 44 копійки. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 100 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору оренди № 44 від 1 червня 2011 року (а.с. 50-53) та здійснює підприємницьку діяльність в сфері надання послуг мобільного харчування та діяльності ресторанів (а.с. 54, 55-56). Відповідно до товарного чека № б/н від 29 травня 2013 року ФОП ОСОБА_8 було виконано ремонт музичної колонки вартістю 900 гривень (а.с. 47), крім того, згідно інвентаризаційного акту від 18 травня 2013 року в результаті дій ОСОБА_1 було знищено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 289 гривень 44 копійки (а.с. 97, 98).

Посилання ОСОБА_2 на необхідність стягнення з обвинуваченого повної вартості пошкодженої музичної колонки суд вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні не доведено факт її непридатності або погіршення якості її звучання. Доводи потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення з обвинуваченого вартості ремонту барної стійки в розмірі 400 гривень є необґрунтованими належними та допустимими доказами, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відомостей про такі пошкодження, а в судовому провадженні такі докази не надавались. В задоволенні позову потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди належить відмовити, оскільки ним не надано жодних доказів в обґрунтування цієї позовної вимоги та не зазначено в якому розмірі він оцінює завдану йому моральну шкоду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком покарання звільнити з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1189 (одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) гривень 44 копійки. В іншій частині в позові відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Печенізький районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: О.В. Танасевич