ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.06.06р. | Справа № А30/193-06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут міжнародних зв’язків, економіки, політики і права", (м. Дніпропетровськ)
до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, (м. Дніпропетровськ)
про зобов'язання виконати дії
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар: Бажанова Ю.А.
Представники сторін:
Від позивача: Шишацький О.В., довіреність від 01.05.2006 року, представник; Рискаль В.Т., довіреність від 01.03.2006 року, представник
Від відповідача: не з’явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут міжнародних зв’язків, економіки, політики і права", (м. Дніпропетровськ) звернулося з позовом до суду, яким просить зобов’язати виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, (м. Дніпропетровськ) видати дублікат свідоцтва про власність №949 від 11.09.1996 року на об’єкти нерухомого майна: виробничий корпус А-1, площею 1448,9 м2, адміністративну прибудову А-2, площею 424,4 м2 (загальною площею 1873,3 м2 ).
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку з постійними переїздами та зміною місцезнаходження позивача, свідоцтво про право власності №949 від 11.09.1996 року, видане Представництвом Фонду Державного майна України у м. Дніпропетровську, було втрачено. Звернувшись до Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради та виконкому з заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності, отримав відмову. Не заперечуючи проти права власності на зазначені об’єкти нерухомості по вул. Байкальській,9, Комітет Комунальної власності та виконком Дніпропетровської міської ради відмовились видати дублікат свідоцтва про право власності у зв’язку з тим, що не мають на це повноважень, так як видати дублікат свідоцтва про право власності може орган, який його видавав.
Відповідач, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (про перерву в судовому засіданні до 30.06.2006 року представник відповідача повідомлений під розписку, а.с.22).
У справі оголошувалась перерва з 20.06.2006 року на 30.06.2006 року.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
07 лютого 1996 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення №106 „Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Інститут міжнародних зв’язків, економіки, політики та права” свідоцтв про власність на будівлі та споруди”.
При прийнятті рішення було враховано, що:
- Фонд Державного майна України реалізував через аукціон частину акцій, що належить державі в Статутному фонді Закритого акціонерного товариства „Едем і
-
- К”, співвласником якого він є, із внеском 98,37% долей Статутного фонду у вигляді державного майна –будівлі та споруди відповідно до переліку;
- що власники і покупці акцій ЗАТ „Едем і К”, придбаних на аукціоні Фонду Державного майна України від 08.09.1994 року, в тому числі й Товариство з обмеженою відповідальністю „Інститут міжнародних зв’язків, економіки, політики та права”, є акціонерами АТЗТ „Едем і К”.
Зазначеним рішенням зобов’язано представництво Фонду державного майна України у м. Дніпропетровську видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Інститут міжнародних зв’язків, економіки, політики та права”, свідоцтво про власність на об’єкти відповідно до додатку, для чого позивач повинен був надати представництву фонду Державного майна України у м. Дніпропетровську та Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації розподілювальну відомість майна, узгоджену з Фондом Державного майна України, що підлягає передачі у власність Інституту міжнародних зв’язків, економіки, політики та права (п.1.1 рішення), Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації на підставі поданих документів (п.1.1 та 1.2 рішення) видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Інститут міжнародних зв’язків, економіки, політики та права” технічні паспорти на зазначені об’єкти.
Одним із об’єктів, переданих позивачу, відповідно до вищевказаного рішення, були виробничий корпус А-1 та адміністративна прибудова А-2, загальною площею 1873,3м.кв., що розміщені за адресою вул. Байкальська,9 у м. Дніпропетровську.
На виконання рішення виконкому Дніпропетровської ради народних депутатів Представництво Фонду Державного майна України у м. Дніпропетровську видало позивачу свідоцтво про власність від 11.09.1996 року реєстраційний номер 949, яке підтверджувало, що позивач є власником будівель (приміщень) по вул. Байкальській,9 у м. Дніпропетровську.
Згідно наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області №9 від 23.02.1998 року представництво Фонду Державного майна в місті Дніпропетровську ліквідовано. Приватизаційні справи з дня ліквідації по об’єктам комунальної власності зобов’язано здати до міських архівів. Правонаступник представництва –відсутній.
Причиною виникнення спору є відмова відповідача у видачі дубліката свідоцтва про власність від 11.09.1996 року №949 з посиланням на те, що виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради не є органом, уповноваженим видавати дублікат свідоцтва, з чим не погодися позивач.
Розглянувши позовні вимоги, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Позивач просить задовольнити позовні вимоги посилаючись на статтю 4 Закону України „Про власність”, ст.ст.319,320,392 Цивільного кодексу України.
Зазначені норми регулюють право власності та його захист.
Так, відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.320 ЦК України).
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до зазначених вище норм, у зв’язку з втратою позивачем свідоцтва про власність та відсутністю органу, який видавав свідоцтво про власність (Представництва Фонду Державного майна по Дніпропетровській області), позивач має право здійснити захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності.
Оскільки виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради не є правонаступником ліквідованого Представництва Фонду Державного майна по Дніпропетровській області та не має повноважень відповідно до закону щодо видачі дублікату свідоцтва про власність, яке видавалось представництвом Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.319,320,392 Цивільного кодексу України, ст.ст.87,94,98,161-163, розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання постанови у повному обсязі –04.07.2006 року)