КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

10.10.08 р.                                                                                          № 13/173          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Фаловської  І.М.

                                                  Чорногуза М. Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Задоркін В.В. –представник за дов. № 298 від 02.09.2008 р.,

                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Багратіон»на рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 року у справі № 13/173

за позовом          закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

до                              приватного підприємства «Багратіон», м. Полтава,

про                                   тлумачення умов договору,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 р. закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до приватного підприємства «Багратіон»про тлумачення умов договору.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.05.2008 р. позовну заяву закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 13/173.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 р. (суддя Босий В.П.) позов задоволено, розтлумачено п. 1.1 та п. 3.1 договору від 14.03.05 р. б/н про забезпечення нагляду та охорони об’єктів, укладеного між приватним підприємством «Багратіон»та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», наступним чином:

«умовами п. 1.1 та п. 3.1 договору від 14.03.05 р. б/н про забезпечення нагляду та охорони об’єктів передбачено, що виконавець за договором –приватне підприємство «Багратіон»- зобов’язувався забезпечувати охорону об’єкту ПриватБанку у м. Кременчук по вул. Флотська, 5-а та забезпечувати нагляд за об’єктом у м. Кременчук по вул. Флотська, 5 шляхом розташування (виставлення) двох окремих постів охорони в такому складі охоронців, щоб їх цілодобова праця на постах не призводила до порушення трудового законодавства України (при восьмигодинному режимі роботи охоронців –не менше троє осіб –охоронців на один пост)»;

розтлумачено п. 6.3 та п. 11.1 договору від 14.03.05 р. б/н про забезпечення нагляду та охорони об’єктів, укладеного між приватним підприємством «Багратіон»та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», наступним чином:

«умовами п. 6.3 та п. 11.1 договору від 14.03.05 р. б/н про забезпечення нагляду та охорони об’єктів передбачено, що сторони договору домовились про припинення строку дії договору у той час, коли минає п’ять днів з моменту повідомлення сторони договору іншою його стороною про розірвання договору, при цьому, повідомлення ПриватБанком про розірвання договору на офіційній зустрічі з приватним підприємством «Багратіон»15.05.06 р., означає припинення строку дії договору від 14.03.05 р. б/н про забезпечення нагляду та охорони об’єктів не пізніше 20.05.06 р.».

Колегією суддів встановлено, що договір від 14.03.05 р. б/н не містить пункту п. 6.3, про роз’яснення якого йдеться у резолютивній частині рішенні господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 р. Проте, як вбачається з тексту рішення, у ньому йде мова про п. 6.1, який і розтлумачено оспорюваним рішенням.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, приватне підприємство «Багратіон»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера та дати (вх. суду № 2-04/2/519/1737 від 27.08.2008 р.), в якій скаржник просить скасувати ч. 2 п. 3 рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 р. у справі № 13/173.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2008 р., у складі суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Фаловської І.М. та Чорногуза М.Г., прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Багратіон» на рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 року у справі № 13/173.

Представник відповідача у судових засідання підтримав вимоги апеляційної скарги приватного підприємства «Багратіон», просив рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 року у справі № 13/173 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався наданим йому  правом на участь  у засіданні суду. Відзив на апеляційну скаргу  на виконання ухвали апеляційного суду не надав.   Про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.   Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для повного та всебічного з’ясування усіх обставин справи та винесення об’єктивного судового рішення

10.10.2008 р. у судовому засіданні була оголошена вступна і резолютивна частини постанови  згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям у справі нового рішення, яким у позові відмовлено, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України  підставами виникнення  цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Захист цивільних прав та інтересів судом закріплений в ст. 16 ЦК України.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони  мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 181 ГК України закріплено загальний порядок укладання господарських договорів. Господарський договір  за загальним правилом відкладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріплений печатками. Допускається укладання господарських договорів  у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження  прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено  спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.

Предметом судового розгляду було тлумачення умов договору (в порядку ст.ст. 213, 637 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Багратіон»(виконавець) та ЗАТ КБ «ПриватБанк»(клієнт) був укладений договір від 14.03.2005 р. про забезпечення спостереження та охорони об’єктів з додатком   (дислокацією) (а.с. 5-9).

Відповідно до розділу 1. «Предмет договору» п. 1.1 договору клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по забезпеченню охорони підприємства, вживає комплекс заходів щодо організації захищеності його інтересів, а саме: нерухомість, устаткування комунальних систем та інше майно, що знаходиться на об’єкті та належить ЗАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться а адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5-а, а також спостереження за об’єктом, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5.

В главі  66 «Зберігання» параграф 3. «Спеціальні види зберігання» ст. 978   ЦК України визначає поняття договору охорони. За договором охорони охоронець, який є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої  та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно п. 3.1 договору виконавець приймає на себе зобов’язання по забезпеченню охорони нерухомості та устаткування, недопущення псування та несанкціонованого вивезення майна, а також  спостереження за іншим об’єктом шляхом виставлення 2-х постів охорони.

Пунктом 6.1 договору визначено, що взаємодія сторін здійснюється через відповідальних осіб шляхом наступних засобів зв’язку: кур’єром, поштою (листом на замовлення), телеграфом (завірена телеграма), телетайпом (телекс), факсимільним зв’язком (телефакс), офіційними зустрічами.

Пунктом 11.1 договору  сторонни обумовили, що договір вступає в силу з 15.03.2006 р. та діє до того моменту, поки одна зі сторін не заявить про свій намір його розірвати, не пізніше, ніж за п’ять днів.

Із матеріалів справи вбачається, що  відповідач листом від  04.10.2007 року    заявив про свій намір  та попередив позивача  про розірвання укладеного договору з 09.10.2007 року.

Відповідно до частин 3 і 4 ст. 213 ЦК України  при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з’ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони павочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її чистина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумачення не може створювати, натомість тільки роз’яснювати вже існуючі умови угоди.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не дотримався порядку тлумачення угод, встановленого ст. 213 ЦК України, оскільки судом фактично змінено умови договору шляхом створення його додаткових умов. Такі дії виходять за межі поняття тлумачення, отже є порушенням ст. 213 ЦК України.

Так, суд шляхом тлумачення п.п. 1.1, 3.1 договору намагається зобов’язати відповідача забезпечувати пости охорони в такому складі охоронців, щоб їх цілодобова праця на постах не призводила до порушення трудового законодавства України (при восьмигодинному режимі роботи охоронців –не менше троє осіб –охоронців на один пост). Сторони, при укладенні договору, не обумовлювали кількість охоронців на постах, і умова про необхідність забезпечення відповідачем не менше трьох осіб –охоронців на один пост є, фактично, створенням додаткової умови договору та не стосується тлумачення існуючих умов договору.

Шляхом тлумачення п. 6.1 та п. 11.1 договору суд  першої інстанції  зазначає: «повідомлення ПриватБанком про розірвання договору на офіційній зустрічі з приватним підприємством «Багратіон»15.05.06 р., означає припинення строку дії договору від 14.03.05 р. б/н про забезпечення нагляду та охорони об’єктів не пізніше 20.05.06 р.».   Доказів  проведення офіційної зустрічі сторін позивач не надав до позову. Вказане твердження  не підтверджено доказами в розумінні статей 32, 34 ГПК України. Таким чином, суд першої інстанції здійснив оцінку правовідносин між сторонами, що входить за межі повноважень, наданих суду статтею 213 ЦК України при тлумаченні умов договору.

Колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги, оскільки позивач, фактично, просив внести нові умови до існуючого договору та надати оцінку фактичним обставинам справи, що виходить за межі поняття тлумачення згідно ст. 213 ЦК України.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства «Багратіон»підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 року у справі № 13/173 - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, Київський  міжобласний  апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Багратіон»на рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 року у справі № 13/173 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.2008 року у справі № 13/173 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Матеріали справи № 13/173 повернути до господарського суду Полтавської  області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Разіна Т. І

Судді:

                                                                                                    Фаловська  І.М.

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки  22.10.08