ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/2148/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Побережської Влади Валеріївни,

представника позивача: Лисенка О.В.,

представників відповідача: Бойка С.В., Герасименка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі" ( далі - ТОВ "Альпарі", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби ( далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Адміністративний позов мотивовано тим, що податковим органом проведено перевірку ТОВ "Альпарі", результати якої оформлено актом №1130/2201/13329641 від 02.04.2013 року " Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Альпарі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року ". За результатами проведеної перевірки, враховуючи встановлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 18.04.2013 року № 0001482201 та № 0001492201. Не погоджуючись з висновками перевірки позивач подав до Вінницької ОДПІ заперечення на зазначений акт перевірки та надав копії первинних документів, що зазначені в акті перевірки як відсутні.

Відповідач, листом №8151/10/2201 від 18.04.2013 року, повідомив позивача, що подане ним заперечення податковим органом залишено без задоволення, а висновки акту перевірки №1130/2201/13329641 від 02.04.2013 року без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, з рішенням за результатами розгляду первинної скарги, а, відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними в частині визначення та нарахування позивачу контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, в зв'язку з порушенням ТОВ « Альпарі » п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, та просить їх скасувати в цій частині.

В судовому засіданні 04.06.2013 року представник позивач позовні вимоги підтримав, однак заявив клопотання про збільшення позовних вимог та просив визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 18.04.2013 року №0001482201 на загальну суму 317 327,00 грн. та №0001492201 на загальну суму 271 444,00 грн. В судовому засіданні 27.06.2013 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях ( т.1 а.с. 214 - 217, 220 - 221 ), та просив адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, та зазначили, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки перевірка ТОВ "Альпарі" відбувалась на підставі та з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновки, відображенні в акті перевірки №1130/2201/13329641 від 02.04.2013 року, є обґрунтованими. В зв'язку з чим, на думку представників відповідача, прийнятті Вінницькою ОДПІ податкові повідомлення - рішення є законними. Крім того, представниками відповідача в судовому засіданні надано усні заперечення на адміністративний позов, в яких вони окремо зазначали, що суд не повинен брати до уваги первинну документацію, надану представником позивача в судовому засіданні, оскільки вона не надавалась позивачем під час проведення перевірки, а тому, досліджуючи її в такому випадку, суд перебирає на себе повноваження податкового органу.

Враховуючи вищенаведене, представники відповідача просили у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

В період з 12.02.2013 року по 26.03.2013 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Альпарі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 02.04.2013 року №1130/2201/13329641 (далі - акт перевірки ) (том 1, а.с. 13-65), яким, крім іншого, встановлено порушення ТОВ "Альпарі":

- п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.04.2003 р. №271/7592, із змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на прибуток за 2010 рік в періоді, що перевірявся, у сумі 51 675 грн., в тому числі: за 3 квартали 2010 року - в сумі 51 675 грн.; за 2010 рік - в сумі 51 675 грн.;

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, в результаті чого TOB "Альпарі" занижено податок на прибуток на суму 252733 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - 252733 грн.;

- пп.7.4.1 ст.7, пп.7.4.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість » від 03.04.1997 року, в результаті чого TOB "Альпарі" занижено податок на додану вартість в період з 01.04.2010 року по 31.03.2011року, на загальну суму 41 340 грн., в тому числі: за липень 2010 року - 41 340,00 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, в період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 219 768,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 170 753,00 грн.; за травень 2011 року на суму 49 015,00 грн.

ТОВ " Альпарі " не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками подало до Вінницької ОДПІ заперечення на акт перевірки за вих. №69 від 11.04.2013 року (а.с. 69 - 71 ). До заперечень позивачем було долучено копії товарних накладних та копії податкових накладних ( а.с. 70-71 ).

Відповідач, листом №8151/10/2201 від 18.04.2013 року, повідомив позивача, що Вінницькою ОДПІ розглянуто заперечення на акт перевірки, крім того, взято до уваги надані до заперечення копії документів, в результаті розгляду яких висновки акту перевірки №1130/2201/13329641 від 02.04.2013 року залишено без змін, а заперечення без задоволення (том 1, а.с. 72-75).

18 квітня 2013 р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001482201, яким ТОВ "Альпарі" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 317327,00 грн., з них: за основним платежем на суму 304408,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 12919,00 грн. (том 1, а.с.11);

- № 0001492201, яким ТОВ "Альпарі" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 271444,00 грн., з них: за основним платежем на суму 261108,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 10336,00 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись з прийнятими Вінницькою ОДПІ податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що ТОВ "Альпарі" в перевіряємий період здійснювало господарські операції з TOB "Донбас плюс" та ТОВ "Каса Верде", а саме операції з придбання - продажу товарів ( побутової техніки ).

Щодо здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ "Донбас плюс" податковим органом встановлено, що, на порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, TOB "Альпарі" за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року було придбано товар (побутову техніку) від TOB "Донбас плюс" на загальну суму 1318608 грн., в тому числі ПДВ 219768 грн., який реалізовано та віднесено до складу витрат у рядок 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт,послуг)", як не підтверджені відповідними розрахунковими , платіжними та іншими первинними документами, а саме згідно з даними програми 1С "Бухгалтерія" по pax. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками " підприємством відображено прихід товару за наступними внутрішніми прибутковими накладними: №ПНб-б00018 від 11.04.2011р на суму 226572 грн., в т. ч. ПДВ 37762 грн., №ПНб-б00048 від 30.04.2011р на суму 251703 грн., в т. ч. ПДВ 41950,50 грн., №ПНб-б00049 від 30.04.2011р на суму 249879 грн., в т. ч. ПДВ 41646,50 грн., №ПНб-б00050 від 30.04.2011р на суму 296364 грн., в т. ч. ПДВ 49394 грн., №ПНб-б00043 від 30.05.2011р на суму 294090 грн., в т. ч. ПДВ 49015 грн.

Крім того, на порушення п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, в період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року платником віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих товарах від TOB "Донбас Плюс" без підтвердження оригіналами податкових накладних на загальну суму 219768 грн., з них: за квітень 2011 року на суму 170753 грн., за травень 2011 року на суму 49015 грн.

Згідно 5 додатку (розшифровка сум податкового зобов"язання та податкового кредиту) до декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011р., травень 2011 р. по TOB "Донбас Плюс" зазначені наступні податкові накладні: від 08.04.2011р. № 23 на загальну суму 226572 грн., в т. ч. ПДВ 37762,0 грн.; від 28.04.2011р. № 117 на загальну суму 251703 грн., в т. ч. ПДВ 41950,50 грн.; від 28.04.2011р. № 122 на загальну суму 249879,00 грн., в т. ч. ПДВ 41646,50 грн.; від 29.04.2011р. № 128 на загальну суму 296364,00 грн., в т. ч. ПДВ 49394,0 грн.; від 27.05.2011р. № 186 на загальну суму 294090,00 грн., в т. ч: ПДВ 49015,00 грн. Однак, в ході перевірки оригінали вищезазначених податкових накладних не були надані ( т.1 а.с. 29, 42 ).

В зв'язку з чим позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача щодо заниження ТОВ «Альпарі» та, відповідно, донарахування позивачу податкових зобов'язань за 2 квартал 2011 року з податку на прибуток в сумі 252733,00 грн. та за квітень, червень 2011 року з податку на додану вартість в загальній сумі ( з штрафною санкцією ) 219769,00 грн., з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідними умовами для включення витрат платником податків до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та для віднесення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що здійснення господарських операцій між ТОВ « Альпарі » та ТОВ «Донбас плюс », предметом яких було придбання позивачем товарно - матеріальних цінностей в період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, підтверджується первинними документами та іншими документами бухгалтерського обліку, а саме: договором поставки № 6/11 від 01.01.2011 року (т. 1 а.с. 122 - 129 ), додатковим договором №1 від 01.02.2011 року ( т.1 а.с. 130-131 ), платіжними дорученнями ( т.1 а.с. 132 - 139, 142 - 144, 179 - 184, 190 - 212, 225 - 227, 232, 237, 242 - 243, 248 ), накладними № 16372 від 08.04.2011 року, №16448 від 28.04.2011 року, № 16450 від 28.04.2011 року, № 16455 від 29.04.2011 року, №16602 від 27.05.2011 року ( т.1 а.с. 221 - 222, 228 - 229, 233 - 234, 238 - 239, 244 - 245 ), податковими накладними: від 08.04.2011р. № 23 на загальну суму 226 572 грн., в т. ч. ПДВ 37762,0 грн.; від 28.04.2011р. № 117 на загальну суму 251703 грн., в т. ч. ПДВ 41950,50 грн.; від 28.04.2011р. № 122 на загальну суму 249879,0 грн., в т. ч. ПДВ 41646,50 грн.; від 29.04.2011р. № 128 на загальну суму 296364,0 грн., в т. ч. ПДВ 49394,0 грн.; від 27.05.2011р. № 186 на загальну суму 294090,0 грн., в т. ч: ПДВ 49015,0 грн. ( т.1 а.с. 223, 230, 235, 240, 246 ), товарно - транспортними накладними ( т.1 а.с. 224, 231, 236, 241, 247 ).

В ході судового розгляду були досліджені оригінали вищезазначених документів та встановлено, що вони оформлені належним чином, а відомості відображені в них відповідають змісту операцій, зазначених в укладеному позивачем договорі.

Щодо доводів відповідача, що суд не повинен приймати до уваги вищезазначені первинні документи, оскільки вони не надавались позивачем податковому органу в ході проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, ґрунтуються на тому, що ТОВ «Альпарі» не було надано до перевірки всі документи, що підтверджують показники податкової звітності, а саме: відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що підтверджують придбання ТОВ «Альпарі» у ТОВ «Донбас плюс» товару ( побутової техніки ) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 1318608,00 грн., у тому числі ПДВ 219768,00 грн., який реалізовано та віднесено ТОВ «Альпарі» до складу витрат у рядок 05.1 Декларації « Собівартість придбаних ( виготовлених ) та реалізованих товарів ( робіт, послуг ); оригінали податкових накладних по ТОВ «Донбас плюс», які зазначені ТОВ «Альпарі » в додатках до декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року. Саме ненадання цих документів і стало підставою для формування відповідачем висновків про заниження ТОВ «Альпарі» податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 252733,00 грн. та податку на додану вартість на суму 219768,00 грн.

Як пояснила в судовому засіданні допитана в якості свідка головний бухгалтер ТОВ «Альпарі » ОСОБА_1., під час проведення перевірки товариство не мало можливості надати оригінали первинних товаросупровідних документів та податкових накладних, виданих TOB «Донбас плюс», на підставі яких здійснювалися поставки товарів за вказаний період, оскільки виникли ускладнення у пошуку оригіналів зазначених документів в архіві підприємства, в зв'язку з великими обсягами документообороту та накопичених документів на підприємстві. Крім того, як пояснила свідок, вимогу перевіряючих про надання завірених копій зазначених документів було отримано підприємством 26.03.2013 року, тобто в останній день здійснення перевірки.

Останній факт підтверджується листом - вимогою податкового органу від 26.03.2013 року ( т.2 а.с. 6 ) та актом про ненадання платником податків документів для проведення перевірки від 26.03.2013 року № 169/2201/13329641 ( т.2 а.с. 5 ).

Відповідно до п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Згідно абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абзацу 2, 4 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Таким чином, нормами податкового законодавства надано платнику податків право надавати документи, пов'язані з предметом перевірки, не тільки у ході проведення перевірки, але й у строк до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки, у випадках, передбачених п. 44.7 Податкового кодексу України, зокрема, шляхом надання заперечень на акт перевірки з доданням документів, які визначені в акті перевірки як відсутні.

Як вже зазначалось судом, TOB "Альпарі" скористалося своїм правом та подало 11 квітня 2013 року заперечення на акт перевірки. Разом із запереченнями позивачем були надані копії первинних видаткових накладних та податкових накладних, що визначені в акті перевірки як відсутні ( т.1 а.с. 66 - 71 ).

Таким чином, копії документів були надані ТОВ «Альпарі» до контролюючого органу після отримання акта перевірки і мали бути враховані відповідачем під час прийняття рішення за результатами проведеної перевірки, або, в іншому випадку, відповідач мав призначити позапланову документальну перевірку ТОВ «Альпарі».

За результатами розгляду заперечень відповідачем на адресу TOB "Альпарі" було надіслано відповідь від 18.04.2013 року № 8151/10/2201, де зазначено, що Вінницькою ОДПІ взято до уваги надані до заперечень копії документів, в результаті розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення TOB "Альпарі" без задоволення ( а.с. 75 ).

Разом з тим, з відповіді не вбачається, що посадовими особами податкового органу при розгляді заперечень були враховані документи надані TOB "Альпарі", в той же час не наведено будь-яких мотивів їх неврахування при розгляді заперечень, що є порушенням вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не скористався і своїм правом щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Альпарі», відповідно до вимог абзацу 4 п. 44.7 ст. 44 та п.п. 78.1.5. п. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що в ході розгляду справи судом обґрунтовано та законно досліджувались первинні документи щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ « Донбас плюс» в спірний період.

В той же час, суд погоджується з висновками відповідача щодо донарахування ТОВ "Альпарі" податкових зобов'язань з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 51675,00 грн. та нарахування штрафних санкцій за цей період в сумі 12919,00 грн., а також з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 41340,00 грн. та нарахування штрафних санкцій за цей період в сумі 10335,00 грн., з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли у зв'язку з формуванням платником податків - ТОВ «Альпарі» в спірний період валових доходів та витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу даних норм слідує, що право на віднесення до складу валових витрат сум витрат на придбання товару, а також право на податковий кредит, що підлягає бюджетному відшкодуванню, виникає у платника податку у разі придбання товарів та використання їх у подальшій господарські діяльності, і датою такого виникнення необхідно вважати дату здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак, ні в ході проведення податкової перевірки, ні до заперечень на акт перевірки, а також в ході розгляду справи в суді позивачем не надано жодних первинних та інших бухгалтерських документів, оформлених відповідно до вимог законодавства, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій між ТОВ « Альпарі» та ТОВ «Каса Верде» в період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. Крім того, в судовому засіданні представник ТОВ "Альпарі" та свідок ОСОБА_1. не заперечували факт відсутності у товариства первинних документів за вищевказаний період та щодо зазначеного контрагента.

Отже, висновки акту перевірки №1130/2201/13329641 від 02.04.2013 року в частині донарахування ТОВ "Альпарі" податкових зобов'язань по податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 51675,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 12919,00 грн., а також донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 41340,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 10335,00 грн. є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді.

В той же час, висновки податкового органу, викладені у вищевказаному акті, щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 252733,00 грн. та з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 170753,00 грн., червень 2011 року в сумі 49015,00 грн. та щодо застосування штрафної санкції за червень 2011 року в сумі 1,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 цього Кодексу, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Так, судом при розгляді даної справи, задля її всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення, в податкового органу були витребувані детальні розрахунки визначених (донарахованих) платнику податків ТОВ « Альпарі » грошових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість, за період який перевірявся, та які знайшли своє відображення в оскаржуваних позивачем податкових повідомленнях - рішеннях (том 2, а.с. 3 - 4).

Зазначені розрахунки дозволяють у відповідних випадках належним чином оцінити правомірність спірних рішень контролюючого органу і прийняти обґрунтоване судове рішення, зокрема, у разі часткової протиправності правових актів контролюючого органу.

З наданих розрахунків суд вбачає, що Вінницькою ОДПІ позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 51675,00 грн. та нараховано штрафну санкцію за цей період в сумі 12 919 грн., за 2 квартал 2011 року - в сумі 252733,00 грн.; збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 41340,00 грн. та нараховано штрафну санкцію за цей період в сумі 10335,00 грн., за квітень 2011 року - в сумі 170753,00 грн., за червень 2011 року - в сумі 49015,00 грн. та нараховано штрафну санкцію за цей період в сумі 01,00 грн.

Беручи до уваги вищезазначені норми чинного законодавства, а також надані розрахунки донарахованих ТОВ "Альпарі" сум грошових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій, суд приходить до висновку про можливість відокремити підтверджені та, відповідно, не підтвердженні в ході судового розгляду справи суми донарахованих ТОВ "Альпарі" податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті перевірки порушень чинного законодавства України з боку позивача, за наслідком виявлення яких ТОВ "Альпарі " збільшено суми грошового зобов"язання з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в загальній сумі 252733,00 грн., та грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень, червень 2011 року в загальній сумі 219769,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а саме: щодо безпідставності та незаконності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в загальній сумі 252733,00 грн. та з податку на додану вартість за квітень, червень 2011 року в загальній сумі 219769,00 грн., в цій частині вимоги узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог є необґрунтованими, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення №0001482201 від 18.04.2013 року, в частині збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ "Альпарі " з податку на прибуток в загальній сумі 252733,00 грн. та №0001492201 від 18.04.2013 року, в частині збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ " Альпарі " з податку на додану вартість в загальній сумі 219769,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. З урахуванням наведеного, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України здійснені ним документально підтверджені судові витрати у відсотковому співвідношенні відповідно до задоволених вимог, а саме 1835,00 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001482201 від 18.04.2013 року, в частині збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ "Альпарі " з податку на прибуток в загальній сумі 252733,00 грн., податкове повідомлення - рішення №0001492201 від 18.04.2013 року, в частині збільшення суми грошового зобов"язання ТОВ " Альпарі " з податку на додану вартість в загальній сумі 219769,00 грн., прийняті Вінницькою об"єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби України щодо ТОВ " Альпарі ".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ " Альпарі " ( код ЄДРПОУ 13329641 ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 1835, 00 грн. ( одна тисяча вісімсот тридцять п"ять гривень 00 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна