КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.09.08 р.                                                                                          № 16/404          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Тарасенко К. В.

                                                  Шкурдової  Л. М.

секретар судового засідання   Єрмак Л.В.,

В судове засідання з’явились представники сторін

від позивача:

Крат А.В. - дов. №01-6/7466 від 05.10.2007р., представник;

від відповідача:

не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна на рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2008р.

по справі №16/404 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго” в особі Лохвицької філії

до                    Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна

про                    стягнення 33760,58грн.,

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство „Полтаваобленерго” в особі Лохвицької філії звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна про стягнення 33760,58грн., в тому числі 31901,90грн. оплати за використану електричну енергію та 1858,68грн. пені (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.06.2008р. по справі №16/404 позов задоволено (а.с.130-133). Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач в порушення договору не проводив оплату отриманої електричної енергії.

Не погоджуючись із рішенням, ВАТ ім. Мічуріна звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зроблене посилання на наявність боргу позивача перед відповідачем, що на думку останнього, місцевим судом враховано не було.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2008 року по справі №16/404 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Під час розгляду скарги представник позивача проти її задоволення заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання від 17.09.2008р., в якому просив розглядати справу без участі його представника.

В судовому засіданні 29.09.2008р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.

ВАТ „Полтаваобленерго” відповідно до п.1.2. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442, є електропередавальною організацією.

26.05.2003 року між ВАТ „Полтаваобленерго” в особі Лохвицької філії та ВАТ ім. Мічуріна було укладено договір про постачання електричної енергії №63 (а.с.11-16), яким передбачено, що позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно договору та додатків до нього.

Згідно п. 2.2.3. договору №63, відповідач зобов’язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із додатком №2 «Порядок розрахунків»та додатком №3 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Відповідно п. 4.2.1 договору №63, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 9.4 договору №63 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і укладається на термін до 31.12.2003р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії або його умов.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період, договір №63 від 26.05.2003р. є продовженим, оскільки жодною із сторін не було письмово заявлено про припинення його дії.

Згідно додатку №2 «Порядок розрахунків»до договору №63 від 26.05.2003 року, розрахунковим вважається період з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться відповідачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача електричної енергії. Споживач до 19 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду (а.с.15).

Позивач заявлений позов обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань не проводив оплату отриманої електричної енергії, у зв’язку з чим за період із 20.09.2006 р. по 20.10.2007 р. він має заборгованість перед позивачем у сумі 33760,58 грн. (станом на 01.11.2007 р.), а саме: 31901,90 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, що підтверджується розрахунком (а.с.17) та 1858,68 грн. пені за період з травня 2007 р. по жовтень 2007 р., яка нарахована відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»за №543-96 від 22.11.1996 року та згідно п.4.2.1 договору №63.

Відповідач вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим що позивач користується електромережею відповідача, але не бажає здійснювати оплату за користування нею, внаслідок чого ВАТ ім. Мічуріна не має боргу перед позивачем за використану енергію.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2008р. по справі №16/404 має бути залишене без змін з наступних підстав.

Частина 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно абз.2 ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст.265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За розрахунками позивача, за період з 20.09.2006 р. по 20.10.2007 р. відповідач не повністю розрахувався за поставлену електричну енергію, а його заборгованість становить 31901,90грн. Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач зазначений розрахунок заборгованості не спростував, доказів проведення оплати у передбачений договором спосіб не надав.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач користується його мережами та не проводить за це оплату, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.10 „Правил користування електричною енергією” (далі –Правила), передбачено укладання договору між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж щодо спільного використання електричних мереж для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації.

Договором про постачання електричної енергії №63 від 26.05.2003 р., що діяв у спірний період, не передбачена оплата за користування технологічними електричними мережами. Отже, позивач не зобов’язаний здійснювати оплату за користування електричними мережами відповідача на підставі цього договору.

Окремий договір про оренду електричних мереж між учасниками провадження не укладався, що підтверджується матеріалами справи і не спростовується ними.

Виставлення відповідачем позивачу рахунків на оплату за використання електричних мереж, є односторонньою дією відповідача, яка не тягне наслідком виникнення договірних відносин щодо спільного використання електричних мереж, оскільки укладання договору такого виду має відбуватися у встановлений законодавством спосіб.

Таким чином, лише факт виставлення відповідачем зазначених рахунків не породжує у позивача обов’язку їх оплачувати.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що спір про стягнення з нього заборгованості вже розглядався судом, оскільки предметом спору по справі №16/286 було стягнення заборгованості за електроенергію поставлену в інший період часу.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевим судом не взятий до уваги факт, встановлений постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.04.2007 по справі №16/286 про значну переплату ВАТ ім. Мічуріна за використану електричну енергію, і відсутність боргу перед ВАТ „Полтаваобленерго”.

В наведеній постанові апеляційного господарського суду міститься висновок про повний розрахунок відповідача перед позивачем за електроенергію поставлену в період із 20.09.2003 р. по 20.09.2006 р.  Констатація в постанові того факту, що у вказаний період ВАТ „Полтаваобленерго” було нараховано до сплати відповідачу 82787,29грн., а ВАТ ім. Мічуріна в цей період було перераховано 90033,66грн., не є підставою для автоматичного зменшення суми боргу, який виник за період з 20.09.2006 р. по 20.10.2007 р.

Доказом належного виконання зобов’язання по оплаті у спірних правовідносинах, є надання суду копії платіжного доручення з вказанням в графі “призначення платежу” періоду за який відбувається оплата.

Відповідач, на якого, відповідно до ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов’язок надати відповідні докази проведення оплати за поставлену електроенергію, вказану обставину не підтвердив. Ні копій платіжних документів, ні доказів проведення заліку зустрічних однорідних вимог з позивачем на різницю в сумі 7246,37грн. (90033,66грн. –82787,29грн.), ні будь-яких інших доказів, ВАТ ім. Мічуріна надано не було.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції який дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості відповідача перед позивачем за використану електричну енергію на суму 31901,90грн.

Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 4.2.1 договору №63 передбачає, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, відповідач сплачує позивачу електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Обрахунок суми пені здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає. Отже, вимога позивача про стягнення 1858,68 грн. пені, яка є похідною від вимоги про стягнення боргу за використану електричну енергію, також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги відповідач під час перегляду апеляційної скарги не надав.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від -05.06.2008р. у справі №16/404 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2008р. у справі №16/404 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна - без задоволення.

2. Справу №16/404 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Шевченко  В. Ю.

Судді:

                                                                                                    Тарасенко К. В.

                                                                                                    Шкурдова  Л. М.

Дата відправки  15.10.08