КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.10.2008                                                                                           № 11/89

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Анісімов О.Ю. – представник за дов. №1 від 28.10.2008;

 від відповідача - Сизий О.М. – представник за дов. №3 від 22.11.2007;

 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТовариствА з обмеженою відповідальністю "Албіз-Тур"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2008

 у справі № 11/89 (Смирнова Ю.М.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Албіз-Тур"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур"

              

             

 про                                                  визнання агентської угоди № 146 від 24.03.2005 частково недійсною

 

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Албіз-Тур” (далі – позивач),  звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Испатур” про визнання агентської угоди №146 від 24.03.2005 (далі – угода) частково недійсною в частині розділу 7 „Правил надання туристичних послуг”.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2008 у справі №11/89 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

          Рішення мотивоване тим, що розділ 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 до угоди не суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2008 у справі №11/89 і прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю „Албіз-Тур” помилково вважало, що положення підпункту 4.1 пункту 4 агентської угоди автоматично відносяться до розділу 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 цієї угоди, а саме штрафні санкції можуть бути стягнуті тільки при наявності вини.

На думку апелянта розділ 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 агентської угоди суттєво порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю „Албіз-Тур”, а саме, право на доказ відсутності вини ставить позивача у нерівне становище порівняно з відповідачем, оскільки наслідки, які описані у розділі 7 „Правил надання туристичних послуг”, можуть наступити і з вини відповідача, проте штрафні санкції покладаються у будь-якому випадку на позивача, який належним чином виконує свої обов’язки за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 (у складі суду: головуючий суддя – Коротун О.М., судді Калатай Н.Ф., Смірнова Л.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Албіз-Тур” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

     Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/2 від 01.09.2008 в зв’язку з закінченням повноважень суддів Київського апеляційного господарського суду Коротун О.М. та Калатай Н.Ф. розгляд даної апеляційної скарги  у справі №11/89 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г, судді – Алданова С.О., Шапран В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 та від 08.10.2008 розгляд апеляційної скарги у справі №11/89 відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

06.10.2008 відповідач через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав того, що збитками, про які йдеться у підпункті 4.1 пункту 4 агентської угоди, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не  було порушено (упущена вигода). Натомість, спірний розділ 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 до агентської угоди регулює правила стягнення штрафу (який є різновидом неустойки, тобто одним з видів забезпечення виконання зобов’язань), а не збитків.

В судове засідання 29.10.2008 з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва у справі №11/89 від 01.07.2008 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду міста Києва у справі №11/89 від 01.07.2008 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 24.03.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Албіз-Тур” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Испатур” було укладено агентську угоду №146.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 угоди позивач прийняв на себе зобов'язання з реалізації, від імені відповідача, туристичних продуктів, які пропонуються ним громадянам України та іноземним громадянам, формуванню туристичних груп, проведенню рекламно-маркетингової діяльності в інтересах взаємовигідного співробітництва, у відповідності з умовами викладеними в угоді.

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 угоди сторони несуть взаємну відповідальність по даній угоді в межах повного розміру винувато спричинених другій стороні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань з погашення збитків.

У розділі 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 до угоди (далі - правил), який є невід'ємною частиною угоди, передбачені штрафні санкції відносно позивача у випадку ануляції позивачем або туристом заброньованого туру.

Зокрема, в розділі 7 правил зазначено, що у випадку ануляції позивачем (туристом) заброньованого туру з будь-якої причини, що не залежить від відповідача (відмова посольства у наданні візи туристу автоматично вважається ануляцією тура), в якості штрафу утримуються наступні суми: 50 євро (за курсом УМВБ станом на день оплати) за кожного туриста при відмові
від тура за 15 і більше днів до початку туристичної поїздки; 10% від повної вартості туристичного продукту при відмові за 14-10 днів до початку туристичної поїздки; 50% від повної вартості і туристичного продукту при відмові за 5-9 днів до початку туристичної поїздки; 90% від повної вартості туристичного продукту при відмові за 4 і менше днів до початку туристичної поїздки; 100% від повної вартості туристичного продукту при нез'явленні туриста в
аеропорт не менш, ніж за дві години до вильоту або не допуску туриста на рейс з незалежних від туроператора причин.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У частині 1 статті 614 ЦК України вина розглядається окремо як умова (підстава) відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з зазначеною нормою особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, цивільно-правова відповідальність може настати і без вини або незалежно від вини, якщо це передбачено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, сутність якого полягає, серед іншого, і у вільному визначенні умов договору. Свобода договору включає також вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини, визначення способів забезпечення договірних зобов'язань та можливість встановлювали форми відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

В даному випадку, сторони, відповідно до положень статей 614 та 627 ЦК України, скористались своїм правом та встановили відповідальність позивача у випадку ануляції заброньованого туру, зокрема, у разі відмови посольства у наданні візи.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта, що положення підпункту 4.1 пункту 4 агентської угоди автоматично відносяться і до розділу 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 цієї угоди, а саме штрафні санкції можуть бути стягнуті тільки при наявності вини.

Отже, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що твердження позивача про те, що розділ 7 правил суперечить чинному законодавству, є необґрунтованим.

Також суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо того, що твердження позивача про вчинення спірного правочину внаслідок помилки є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких   властивостей   і   якостей   речі,   які   значно   знижують   її   цінність   або   можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 13 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки помилки в розумінні Цивільного кодексу України.

Таким чином, незнання сторонами правочину норм законодавства не може розцінюватися як помилка і слугувати підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта, що позивач, підписуючи агентську угоду №146 від24.03.2005,  помилився щодо обставин, викладених в розділі 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 угоди.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до пункту 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розділ 7 „Правил надання туристичних послуг” додатку №1 до угоди не суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсним” №3 від 28.04.1978 (із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992, №15 від 25.05.1998) угода  може  бути  визнана  недійсною  лише  з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних наслідків.

Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції відповідно до розділу ХІІ ГПК України, не встановив наявність обставин, які є підставою для задоволення позову з огляду на встановлене та вищенаведені норми матеріального права.

          З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Албіз-Тур”залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2008 у справі №11/89 залишити без змін.

Матеріали справи №11/89 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Шапран В.В.

 03.11.08 (відправлено)