Справа № 407/681/13-ц
2/407/754/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2013 року. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді : Афанасьєва В.О.
при секретарі : Лисенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Антрацит справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС» та Страхововї компанії ВУСО про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих джерелом підвищеної небезпеки,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС» та Страхововї компанії ВУСО про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих джерелом підвищеної небезпеки в якій просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 24082 гривні 49 копійок., витрати, пов'язані з направленням рекомендованих листів з повідомленнями і телеграм співвідповідачам з вимогою в добровільному порядку погасити заподіяну їй матеріальну шкоду, на послуги Укрпошти у розмірі 89,28 грн., витрати, пов'язані з складанням Висновку № 205/12 експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 400 грн. моральну шкоду в розмірі 15000 грн., судові витрати у зв'язку з розглядом справи та транспортні витрати пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.02.2012 року в 11.00 годин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ - 210994-20» номерний знак НОМЕР_5, рухаючись на 764 кв. + 600 м. а / д Київ - Довжанський, не вибрав безпечну швидкість, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем «Шевроле» номерний знак НОМЕР_4. У ДТП, що сталося винен водій ОСОБА_2, який порушив п. 12.1. ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 17.04.2012 року ОСОБА_2, який повністю визнав свою провину в скоєному ним ДТП, визнано винним у скоєному правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 гривень. Зазначена постанова набрала законної сили 03.05.2012 року. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вона є власником автомобіля «Шевроле» номерний знак НОМЕР_4, 2006 року випуску. Згідно з довідкою № 1126/467 від 21.02.2012 року, виданою Управлінням Державтоінспекції Антрацитівської Роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення м. Антрацит), які виїжджали на місце ДТП, її автомобілю «Шевроле» номерний знак НОМЕР_4 внаслідок ДТП були заподіяні наступні механічні ушкодження: деформоване переднє ліве крило, передня і задня двері ліворуч, заднє ліве крило, передній повторювач повороту ліворуч, заднє ліве колесо, задній бампер зліва, лівий боковий молдинг. Згідно Висновку № 205/12 експертного автотоварознавчого дослідження про відшкодування вартості матеріального збитку у зв'язку з аварійними пошкодженнями, заподіяними автомобілю марки «Шевроле» номерний знак НОМЕР_4, складеного 13.09.2012 року в м. Краматорську судовим експертом Синельниковим А.І., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Шевроле» номерний знак НОМЕР_4 становить 24082 гривні 49 копійок. За послуги зі складання Висновку № 205/12 експертного автотоварознавчого дослідження нею було сплачено грошову суму в розмірі 400 гривень, що підтверджується квитанцією від 10.09.2012 року до прибутково - касового ордеру № 205. Після ДТП вона неодноразово зверталася до співвідповідачів - ОСОБА_2, в його страхову компанію - ПрАТ УІСК «Інвестсервіс», в Моторне (транспортне) страхове бюро України Департамент Врегулювання, яке відшкодовує шкоду від ДТП у випадку, якщо у основної страхової компанії не вистачає коштів на це, у страхову компанію - ВУСО з проханням у добровільному порядку виплатити їй завдану матеріальну шкоду. Вона неодноразово направляла співвідповідачам рекомендовані листи і телеграми з проханням добровільно виплатити йому заподіяну матеріальну шкоду, проте всі її прохання залишилися без уваги.
У зв'язку з направленням рекомендованих листів з повідомленнями і телеграм співвідповідачам з вимогою в добровільному порядку погасити заподіяну їй матеріальну шкоду на послуги Укрпошта нею було витрачена грошова сума. Зазначене підтверджується фіскальними чеками та поштовими конвертами.
Вважає, що співвідповідачі у солідарному порядку зобов'язані відшкодувати заподіяну їй матеріальну шкоду в розмірі 24082 гривні 49 копійок, відшкодувати на її користь витрати, пов'язані з направленням рекомендованих листів з повідомленнями і телеграм співвідповідачам з вимогою в добровільному порядку погасити заподіяну їй матеріальну шкоду, на послуги Укрпошта в розмірі 89,28 гривні, відшкодувати на її користь витрати по складанню Висновку № 205/12 експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 400 гривень, відшкодувати їй завдану моральну немайнову шкоду у розмірі 15000 гривень.
Вказує, що до теперішнього часу співвідповідачі в добровільному порядку не відшкодували їй заподіяний матеріальний збиток та моральну шкоду, у зв'язку, з чим їй доводиться звернутися до суду за захистом її законних прав та інтересів. Протиправними діями ОСОБА_2 їй завдано значної моральної немайнової шкоди, яка виразився у душевних стражданнях і фізичному болі, які вона відчуває до теперішнього часу. Фізичний біль виражається в тому, що вона постійно, аж до теперішнього часу, відчуває нервову напругу, її мучить головний біль, запаморочення, порушений сон. Душевні страждання полягають в тому, що після ДТП вона постійно перебуває в нервовій напрузі, що завдає їй значні моральні страждання. Автомобіль був єдиним засобом пересування для всієї її сім'ї, яка складається з неї і двох неповнолітніх дітей. В даний час у неї відсутні грошові кошти на відновлення пошкодженого автомобіля. Відсутність автомобіля в сім'ї призводить до того, що і вона і всі члени сім'ї відчувають масу незручностей, втрачають час і фізичні сили, які раніше можна було «зекономити» за допомогою авто. Несподівані витрати, викликані ушкодженням автомобіля, проведення дослідження, визначення матеріального збитку, призвело до виникнення додаткових матеріальних витрат в сім'ї, бюджет якої і так недостатньо високий, тому що вона є одинокою матір'ю, яка виховує двох малолітніх дітей і перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у зв'язку з чим отримує мінімальний розмір допомоги. Вона досі змушена їздити на ушкодженому автомобілі, так як їй необхідно возити дітей в дитячий садок і школу, які знаходяться на значній відстані від місця їх проживання. Досі передня і задня пасажирська двері зліва в її автомобілі не відкриваються, пошкоджені частини авто починають іржавіти і піддаватися корозії, а у неї немає коштів на відновлювальний ремонт. Коли вона змушена їздити на пошкодженому авто вона постійно відчуває почуття сорому і незручності на автодорозі перед іншими учасниками дорожнього руху з приводу несправності і пошкодженості авто, їй постійно доводиться вислуховувати глузування та зауваження на її адресу з приводу пошкодженого авто, наче в ДТП, що сталося винна вона, а не чоловік зі стажем водіння. Вона постійно переживає за стан здоров'я, так як вся ця ситуація негативним чином позначилася на загальному стані її організму. У зв'язку із зазначеним, кардинально змінився звичний уклад життя в їх сім'ї. На теперішній час її психологічний стан не дозволяє продовжувати повсякденне життя в колишньому режимі. Все, що сталося з нею в значній мірі вплинуло на мікроклімат сім'ї. Їй доведеться докласти чимало зусиль для відновлення її колишнього емоційного стану і нормального мікроклімату в родині. ЇЇ постійно нервовий і напружений стан після ДТП відбивається також і на психіці її дітей. Таким чином, моральну немайнову шкоду, заподіяну їй в результаті ДТП, що мала місце 20.02.2012 року вона оцінює в розмірі 15000 гривень.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС» в судове засідання не з'явилися. 27.06.2013 року судом отримані відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про наявність в реєстрі відомостей про юридичну особу ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС», яка не перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності та відносно якої не порушені справи про банкрутство, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, за адресою зазначеною в позовній заяві.
Третя особа - моторне ( транспортне) страхове бюро України Департамент Урегулювання, в судове засідання не з'явилось, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмове заперечення проти позову в яких зазначив, що проти позову заперечує, вважає, що провадження по цій справі відкрито передчасно, з порушенням вимог ч.1 ст. 121 ЦПК України, так як під час подання позовної заяви позивачем не дотримано вимог ч.4 ст. 119 ЦПК України внаслідок порушення вимог ч.2 ст.7 ЦПК України, відповідно до якої всі судові документи складаються державною мовою. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.04.2008 р. по справі № 8-рп/2008 процесуальні форми правосуддя охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. В п.5.2. мотивувальної частини цього ж рішення Конституційного Суду України зазначив «,,, Державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини., що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.» За таких обставин, позовна заява, яка є судовим документом на стадії звернення позивача до суду, має бути складена державною мовою. Вказує, що позивач в своїй позовній заяві посилається на висновок експертного дослідження, проведеного Синельник А.І., яке не може бути допустимим доказом розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, так як ця особа не залучалась судом до участі у справі в якості експерта або спеціаліста в порядку визначеному ст.ст. 53, 54 ЦПК України, тому вона, відповідно, не несе жодної відповідальності за висловлення будь-якого свого судження на предмет цього судового спору. За таких обставин, вважає, що суд не має права вважати наданий позивачем висновок допустимим доказом. Не можуть бути визнані збитками позивача і його витрати в сумі 400,00 грн., сплачені за висновок, так як їх, за підстав не залучення цієї особи ухвалою суду до участі у справі, неможливо віднести до складу судових витрат у визначенні п. 4 ч.1 ст. 79 ЦПК України. Тобто, цей платіж та інші платежі пов'язані з повідомлення осіб на суму 89, 28 грн. є добровільною дією Позивача, яка не має прямого причинного зв'язку з діями або бездіяльністю відповідача. Вважає, що посилання позивача, що їй заподіяна моральна шкода, не є обґрунтованими. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно до норм Цивільно-процесуального кодексу у позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно особі, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Згідно ч.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно вимог ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. До розгляду приймаються лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень. Зазначає, що позивач не надала жодних доказів, які підтверджують, що їй заподіяна моральна шкода. Вказує, що з позовної заяви незрозуміло якими саме діями відповідача заподіяні позивачеві моральні страждання. Вважає, що особа, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки (автомобіль) та використовує ДПН у зоні підвищеного ризику (автомобільна дорога), має усвідомлювати можливість настання негативних наслідків експлуатації ДПН у вигляді можливого його пошкодження, а також у вигляді можливого отримання різного ступеню тілесних ушкоджень водієм внаслідок можливої ДТП. Саме для компенсації такого роду негативних явищ здавна у праві існує інститут страхування ризиків. А з урахуванням того, що процес керування автомобілем не є звичайною дією дієздатної особи, для тих, хто претендує на отримання прав водія, існують певні обмеження медичного характеру. В той же час з позовної заяви вбачається наявність у позивача стійкого психічного розладу, що на його погляд, має бути підтверджено довідкою психоневрологічного диспансеру. Але, вона чомусь не надала суду жодного доказу. Зазначає, що з невідомих причин позивач не надала даних про проходження нею лікування або довідку про спостереження у лікарні. При цьому, вказує, що характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень може бути підтверджено виключно висновком експертизи, який позивач суду не надала. Тобто, незважаючи на те, що ДТП відбулося за вини відповідача, позивач не навела доказів реальності всіх своїх грошових вимог. Зазначає, що його цивільна відповідальність застрахована в страховій компанії ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», відповідно до Полісу № АА/4564991 від 19.07.11р. На підставі довідок з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та відповіді з моторно (транспортного) страхового бюро України, ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС» не визнано банкротом та не ліквідовано.
Вважає, що відповідно до норм ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до вимог п 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до норм ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо- транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Таким чином, зазначає, відшкодування шкоди, спричиненої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП, зобов'язано відшкодувати ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС».
Вказує, що належними сторонами в цивільному процесі будуть суб'єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. За положенням ст. 33 ЦПК України належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Тоді неналежними сторонами будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку. Вважає, що він не несе обов'язку відшкодування шкоди, спричиненої ДТП в зв'язку з тим, що його цивільно-правова відповідальність застрахована, то він є неналежний відповідач. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача. Стаття 119 ЦПК України зобов'язує особу, яка порушує процес, зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов'язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем. Зазначає, що належним відповідачем по справі є ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС», яка відповідно до Законів України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язане відшкодувати витрати позивача, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Відповідач страхова компанія ВУСО в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлялась належним чином, надала письмове заперечення проти позовної заяви в яких зазначили, що між ПРАТ «СК «ВУСО» і ОСОБА_1 був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1489610 від 31.01.2012 р., відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є а/м Chevrolet Lacetti д/н НОМЕР_4. Дані правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, відповідно до п.1.1. ст. 1 Закону страхувальники - це юридичні та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Як вказано у позовній заяві 20.02.2012 року відбулась ДТП, внаслідок якої водій ОСОБА_2., керуючи а/м ВАЗ-210994-20 д/н НОМЕР_5 допустив зіткнення із а/м Chevrolet Lacetti д/н НОМЕР_4, який належить Позивачу. Вина ОСОБА_2 підтверджується Постановою Московського районного суду м. Харкова від 17.04.2012 року. Зазначають, що згідно ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність вини.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, в даному випадку Позивача, яка застрахована за Полісом № АВ/1489610 від 31.01.2012 року не настала, так як у вказаному ДТП винною особою є - ОСОБА_2 - тому вважають, що підстав для стягнення будь-яких виплат з ПРАТ «СК «ВУСО» немає.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка заподіяла шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до норм ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначений Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до вимог п 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до норм ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо- транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до положень статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в
межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно полісу №АВ/1489610 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу Chevrolet Lacetti NF196 номерний знак НОМЕР_4 застрахована з 31.01.2012 року (а.с.9) Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначеного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Постановою Московського районного суду мХарків від 17.04.2012 року ОСОБА_2 визнано винним за скоєння ДТП 20.02.2012 року, потерпілою за яким є позивачка, та внаслідок якого транспортний засіб позивачки Chevrolet Lacetti NF196 номерний знак НОМЕР_4 отримав механічні ушкодження (а.с.10). Відповідно до висновку №205/12 експертного авто товарознавчого дослідження вартість ремонтно-відновлюваних робіт автомобіля Chevrolet Lacetti NF196 номерний знак НОМЕР_4 складає 24082 грн. 49 коп. (а.с.22-28)
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 є потерпілою за даною дорожньо-транспортною пригодою, оскільки постановою встановлена вина ОСОБА_2 в її вчиненні, тому ОСОБА_1 не несе за даним фактом цивільно-правову відповідальність, в зв'язку з тим, що відсутня вина ОСОБА_1 Тому відсутній страховий випадок за яким би страхова компанія «ВУСО» взяла б на себе відповідальність по відшкодуванню збитків завданих третім особам застрахованою особою внаслідок вчинення останньою ДТП.
На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до страхової компанії «ВУСО» не підлягають задоволенню, оскільки відповідач страхова компанія «ВУСО» не є особою, яка повинна нести відповідальність за завдані ОСОБА_1 збитки внаслідок ДТП.
Виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яке сталося 20.02.2012 року винним в якому визнаний ОСОБА_2, тобто шкоду завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, повинна нести винна особа. Згідно постанови Московського районного суду м.Харків винною особою визнаний ОСОБА_2 (а.с.10), тобто він повинен нести цивільно-правову відповідальність. З позовної заяви ОСОБА_1 та заперечень ОСОБА_2 вбачається, що його цивільна відповідальність застрахована в страховій компанії ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», відповідно до Полісу № АА / 4564991 від 19.07.11 року, тобто зазначений факт визнаний як відповідачем так і позивачем.
Враховуючи положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з наведеного вбачається, що в зв'язку з тим, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, а внаслідок ДТП 20.02.2012 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 настав страховий випадок, тому цивільно-правову відповідальність в вигляді відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди повинна нести страхова компанія ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» відповідно до лімітів відповідальності страховика, а в разі перевищення завданої застрахованою особою шкоди ліміту відшкодування різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою повинен здійснити ОСОБА_2
Згідно пп.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В матеріалах справи відсутній Поліс № АА / 4564991 від 19.07.11 року укладений між ОСОБА_2 та страховою компанією ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», наявність якого є обов'язковою для встановлення підстав для відповідальності страховика, який зазначений відповідачем по справі та встановлення можливого ліміту відшкодувань за зазначеним полісом. В зв'язку з чим неможливо встановити розмір витрат, який повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_2, оскільки наявність достатніх коштів встановлених лімітом страхового поліса виключає обов'язок ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків, тобто і на відповідальність його за зазначеним позовом. Також до позову не додано відповідачкою доказів відмови відповідачів в відшкодуванні зазначених збитків, або неповного їх відшкодування. Додані до позову копії конвертів та повідомлення не є доказом звернення до відповідачів з вимогою відшкодування шкоди. А копія повідомлення про отримання листа адресованого страховій компанії ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», яка згідно законодавства, як встановлено аналізом законодавчих норм та дослідженими в судовому засіданні доказами, повинна відшкодувати збитки ОСОБА_1 завдані внаслідок ДТП, не є підтвердженням звернення до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди. Жодних клопотань щодо витребування відповідних доказів у відповідачів з вказаних питань від позивача не надходило.
Щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів, то ОСОБА_1 не надала жодних доказів, які підтверджують факти наявності такої шкоди, обов'язку відшкодування моральної шкоди страхових компаній, які є відповідачами, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, відсутні підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, тому суд вважає, що ОСОБА_1 не надала доказів які б були підставою для стягнення з відповідачів моральної шкоди, оскільки вона згідно ЦПК України не звільнена від доказування, тому повинна була довести обставини на які посилається, але вона на неодноразові виклики суду не з'являлася надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, тому суд розглядає позов на підставі доданих до нього письмових доказів.
Тому на підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають в зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, на які вона посилається, а як наслідок вимог щодо стягнення судових витрат та витрат на поштові відправлення відповідно до ст.. 88 ЦПК України задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212-215, 224 - 233 ЦПК України, ст.ст. 1166,1188, 1192, 1194 ЦК України ст.ст. 1, 29, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ УІСК «ІНВЕСТСЕРВІС» та Страхововї компанії ВУСО про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданих джерелом підвищеної небезпеки відмовити за необґрунтованістю. .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду В. О. Афанасьєв