Справа № 1328/1-525/11 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 11/783/635/13 Доповідач : Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Романюка М.Ф.

суддів Галапаца І.І., Березюка О.Г.

з участю прокурора Шахрайчук Н.І.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

цим вироком :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львова, українець, громадянин України, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, з середньою освітою, проживаючий у АДРЕСА_1, раніше судимий,-

визнаний винним та засуджений:

- за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою із зали судового засідання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахується з часу його взяття під варту з 24 квітня 2013 року.

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, а саме 04.06.2003р. Шевченківський районним судом м. Львова за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 03.11.2004р. Шевченківським районним судом м. Львова за ст.296, ч.2 ст.186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, змінено Апеляційним судом Львівської області 11.01.2005р. - до 3 років 11 місяців 27 днів позбавлення волі, звільнившись 02.08.2007р. з місць позбавлення волі - Львівської ВК №49 умовно - достроково з невідбутим терміном 1 рік 2 місяці 29 днів, належних висновків для себе не зробив, на шляхом виправлення не став та знову вчинив умисний злочин.

Так, ОСОБА_1, 19.06.2011р. о 23.30 год. перебуваючи біля будинку №5 по вул. Заводській у м. Львові, будучи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, керуючись корисливим мотивом і прямим умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, в ході словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_3 умисно наніс йому удар кулаком лівої руки в обличчя в підборіддя, від якого останній впав на спину на тротуар. При падінні у потерпілого ОСОБА_3 з внутрішньої кишені куртки випав мобільний телефон марки «Нокіа - Е65» стального кольору, IMEI НОМЕР_1 вартістю 2 400 грн., з сім - карткою «Київстар» НОМЕР_2, вартістю 25 грн., з сумою на рахунку 5 грн., який ОСОБА_1 підняв з тротуару, прохання потерпілого повернути телефон проігнорував і, заволодівши майном останнього, втік з місця злочину, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2 430 грн.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить вирок суду від 24 квітня 2013 року відносно ОСОБА_1 - змінити в сторону пом'якшення. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає його особі та є явно несправедливим через його суворість. Суд при призначенні покарання не зважив на щире каяття засудженого ОСОБА_1, його активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, відсутність негативних наслідків, що на утриманні є неповнолітня дитина, позитивної характеристики, а також суд не зважив на думку потерпілого, який немає претензій до засудженого та просив його суворо не карати.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив апеляцію адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції адвоката, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам, є обґрунтованим і в апеляції не оспорюється, як і питання кваліфікації дій засудженого за ст. 186 ч.2 КК України.

Покликання адвоката в апеляції на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі засудженого не заслуговують уваги.

При обранні покарання засудженому ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, його посередню характеристику по місцю проживання, обставини, що пом'якшують міру покарання засудженого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність негативних наслідків, що завдана злочином шкода відшкодована в добровільному порядку, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Фактично суд врахував всі обставини, на які посилається адвокат в своїй апеляції.

За таких обставин, призначене засудженому покарання за ст. 186 ч.2 КК України - є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

встановила :

апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Головуючий :

Судді :