ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2008 Справа № 12/68-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 23.10.08 р.:
від позивача: представник у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином
від відповідача-1: Старченко Т.В. (дов. № 16-2 від 03.01.08 р.);
від відповідача-2: представник у судове засідання не з’явився
від третьої особи: представник у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Приватного підприємства фірми “Солод” м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.08 р. у справі № 12/68-08
за позовом Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” м. Дніпропетровськ
до В-1: Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств м.Дніпропетровськ;
В-2: Приватної фірми “ФБМ” м.Дніпропетровськ;
3-тя особа: Приватне підприємство фірма “Солод” м.Дніпропетровськ
про визнання договору купівлі-продажу від 11.11.1996 р. недійсним
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 02.09.08 р. у справі № 12/68-08 (суддя Жукова Л.В.), яке підписано 11.09.2008 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, за позовом Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” Дніпропетровськ до В-1: Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств м. Дніпропетровськ; В-2: Приватної фірми “ФБМ” м.Дніпропетровськ та третьої особи: Приватного підприємства фірми “Солод” м. Дніпропетровськ визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину № 11, поз. 1-13, загальною площею 247,9 кв.м; приміщення магазину № 12, поз.1, загальною площею 11,7 кв.м, на 2-му поверсі, у літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21, укладений між Дніпропетровським міським споживчим товариством та приватною фірмою “ФБМ” від 11.11.1996 р.
Скасовано заходи щодо забезпечення позову, прийняті ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 19.05.2008 р. у справі № 12/68-08.
Відмовлено в задоволенні позову до відповідача-1 Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств.
Приватне підприємство фірма “Солод” не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, так як вважає, що представлені позивачем у якості доказів документи не можна вважати такими, що підтверджують факт правонаступництва позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач стверджує, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.07.2008 р., що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств Облспоживспілка у відзиві на апеляційну скаргу просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 02.09.2008 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач-1 вважає, що при винесенні рішення по даній справі суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, які мають значення для вирішення справи; позивачем не було доказано обставини, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими; що також було порушено норми матеріального права і вимоги статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств Облспоживспілка у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з висновком господарського суду Дніпропетровської обл. при задоволенні позову, що Дочірнє підприємство “Верхньо-Красний ринок” облспоживспілки є правонаступником КП “Верхньо-Красний ринок” облспоживспілки, яке в свою чергу є правонаступником Дніпропетровського міського споживчого товариства, так як такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи; що позивачем не доведено, які права КП “Верхньо-Красний ринок” було порушено.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.10.08 р. до 06.11.08 р. до 11 год.30 хвилн.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпропетровським міським споживчим товариством та приватною фірмою “ФБМ” укладено договір купівлі-продажу від 11.11.1996 р.
Згідно вказаного договору Дніпропетровська міська споживспілка продала, а приватна фірма “ФБМ” купила приміщення магазину № 11, що складається з поз. 1-13, загальною площею 247,9 кв.м, прим.12, що складається з поз.1, загальною площею 11,7 кв.м, всього по магазину 259,6 кв.м, що знаходиться у м. Дніпропетровську, по вул.Чкалова, 21.
В договорі зазначено, що вказане приміщення належить продавцю – Дніпропетровському міському споживчому товариству на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Дніпропетровським Інвентарбюро 21.0.1996 р. за № Р-7-21.
Придбане ПФ “ФБМ” майно було продано приватній фірмі “Солод” на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2005 р. (а.с. 57, т.1).
Дочірнє підприємство Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” звернулося з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину № 11, поз. 1-13, загальною площею 247,9 кв.м, приміщення магазину № 12, поз. 1, загальною площею 11,7 кв.м на 2-му поверсі, у літ А-2, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21, укладений між Дніпропетровським міським споживчим товариством та приватною фірмою “ФБМ” від 11.11.1996 р.
Позивач в уточненні до позовних вимог вказує, що:
- Дніпропетровське міське споживче товариство було членом Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств з моменту його заснування.
Колективне підприємство Верхньо-Красний госпрозрахунковий ринок Дніпропетровської облспоживспілки, яке зареєстровано 02.02.1998 р., є правонаступником прав та обов’язків Дніпропетровського міського споживчого товариства. Дочірнє підприємство ДОССТ “Верхньо-Красний ринок” створене 27.08.2003 р., є правонаступником прав та обов’язків колективного підприємства Верхньо-Красний госпрозрахунковий ринок Дніпропетровської облспоживспілки.
- що у першому пункті Статуту Дніпропетровського міського споживчого товариства зазначалось, що ДМСТ є добровільним об’єднанням громадян, яке веде свою діяльність для задоволення потреб своїх членів та населення міста у с/г продукції та ін. Вищим органом управління споживспілки є загальні збори споживчої кооперації, майно якої може бути відчужено тільки за згоди загальних зборів, тобто членів споживчого товариства.
ДП Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” вважає себе правонаступником Дніпропетровського міського споживчого товариства і стверджує що відчуження нерухомого майна Дніпропетровським міським споживчим товариством було прозведене без згоди уповноважених ДМСТ та з порушенням п.18, п.20 Статуту Дніпропетровського міського споживчого товариства, норм чинного законодавства, а тому просить спірний договір купівлі-продажу визнати недійсним.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що, згідно витягу з протоколу № 13 зборів уповноважених пайовиків Дніпропетровського міського споживчого товариства від 19.02.1998 р., колективне підприємство “Верхньо-Красний ринок” Дніпропетровської облспоживспілки, яке створене 02.02.1998 р. є правонаступником прав та обов’язків Дніпропетровського міського споживчого товариства. Дочірнє підприємство ДОССТ “Верхньо-Красний ринок” м.Дніпропетровська створене 27.08.2003 р., є правонаступником прав та обов’язків колективного підприємства Верхньо-Красний госпрозрахунковий ринок Дніпропетровської облспоживспілки.
Колегія суддів не згодна з такими висновками господарського суду з наступних підстав.
В матеріалах справи (а.с. 15) знаходиться постанова правління облспоживспілки від 26.12.97 р. № 120 “Про надання “Верхньо-Красному ринку” прав юридичної особи й передання його на баланс Облспоживспілки” після укладання оспорюваного договору.
Зі статуту колективного підприємства Верхньо-Красного госпрозрахункового ринку Дніпропетровської облспоживспілки (а.с.70-79) вбачається, що підприємство зареєстровано 02.02.1998 р., тобто після укладання спірного договору.
Ні постанова правління Облспоживспілки від 26.12.1997 р. № 120, ні Статут колективного підприємства не містить посилань на факт правонаступництва позивача щодо прав чи обов’язків ДМСТ. Матеріали справи не містять жодного доказу про те, що спірне приміщення входило до майна, яке передане колективному підприємству його засновником. Як вбачається з тексту спірного договору (а.с. 10) право власності ДМСТ на спірне приміщення, на момент його укладання, було підтверджено реєстраційним посвідченням від 21.05.1996 р. за № Р-7.21. Отже, право власності на спірне приміщення було зареєстровано за ДМСТ більш як за рік, як позивач набув цивільної правоздатності і дієздатності.
При винесенні рішення по даній справі суд першої інстанції вказує, що були порушені права позивача, як правонаступника, але не прийняв до уваги, що оспорюваний правочин був у 1996 р., тобто до створення колективного підприємства (згідно статуту колективне підприємство “Верхньо-Красний ринок” було зареєстровано 02.02.1998 р.), а тому колегія суддів вважає, що права КП “Верхньо-Кроасний ринок” укладанням оспорюваного договору не порушені.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача відносно того, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.07.2008 р., що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, так як з рішення Жовтневого районного суду від 18.07.2008 р. не вбачається в якому обсязі права і обов’язки ДМСТ перейшли до його правонаступника –колективного підприємства Верхньо-Красного госпрозрахункового ринку Дніпропетровської облспоживспілки. Очевидним є той факт, що в повному обсязі вони перейти до позивача не могли, оскільки ринок, як юридична особа, зареєстрований 02.02.1998 р., а ДМСТ, як юридична особа, припинилася лише 23.02.2003 р.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жоден доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сукупність обставин даної господарської справи свідчить про те, що рішення Жовтневого районного суду від 18.07.2008р. жодним чином не стосується правовідносин сторін в даній господарській справі (ринку, облспоживспілки та приватної фірми “ФБМ”). Предметом розгляду в згаданій цивільній справі є взаємовідносини між Маковецьким Олександром Едуардовичем та ринком з приводу зберігання майна, до складу якого спірне майно не входило. В свою чергу, Жовтневий районний суд до висновку про наявність правонаступництва дійшов на підставі витягу з протоколу № 13 зборів уповноважених пайовиків Дніпропетровського міського споживчого товариства від 19.02.1998 р. Навіть якщо припустити, що збори уповноважених пайовиків ДМСТ в лютому 1998 р. прийняли рішення передати якісь права та обов’язки ДМСТ колективному підприємству та визначити останнє в якості правонаступника ДМСТ, то станом на лютий 1998 р. спірне приміщення не перебувало в складі майна ДМСТ, оскільки було відчужене за спірним договором від 11.11.1996 р. Таким чином, факти, встановлені рішенням Жовтневого районного суду від 18.07.2008 р. у цивільній справі, не мають відношення і жодного значення для вирішення даного господарського спору. Отже, застосування ст. 35 ГПК України в даному випадку є помилковим. Будь-яких інших доказів правонаступництва відносно ДМСТ, зокрема, в частині прав на спірне майно, позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надав.
Господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив встановленим факт порушення положення Закону України “Про споживчу кооперацію”, але відповідно до статті 9 Закону України “Про споживчу кооперацію” власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов’язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. На виконання даного положення Закону, згідно протоколу № 6 зборів уповноважених пайовиків Дніпропетровського міського споживчого товариства від 20 серпня 1996 року, правлінню Дніпропетровського міського споживчого товариства було надано згоду на продаж, передачу в оренду або на баланс нежитлові приміщення, які розташовані на території Верхньо-Красного ринку, а також іншим організаціям, які звернулись до правління ДМСТ з проханням купівлі, придбання в оренду або передачі на баланс.
Відповідач-1 надав апеляційному господарському суду постанову Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 26.06.96 р. № 69, з якої вбачається, що Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств, до складу якої входило Дніпропетровське міське споживче товариство на добровільних засадах (п.3 Статуту ДМСТ) надало йому згоду на продаж нежилих торгових приміщень на ринку.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт правонаступництва позивачем, а також порушення прав позивача, а тому слід відмовити позивачу у позові і задовольнити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми “Солод” м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 р. у справі № 12/68-08 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” м. Дніпропетровськ на користь приватного підприємства фірми “Солод” 42 грн. 50 коп. витрати по сплаті державного мита.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської обл., відповідно до вимог ст.ст. 116-117 ГПК України, видати наказ.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С. Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
06.11.2008 р.