ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"17" листопада 2006 р. |
Справа № 14/307-4162 |
12 год. 50 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.
розглянув справу
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1, м. Тернопіль
до відповідача Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль
про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №НОМЕР_1.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2., довіреність №НОМЕР_2 від 25.10.2006р.
відповідача: Ткач І.Я., довіреність №22350/7/10-015 від 13.04.2006р.
Суть справи:
Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Тернопіль звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення суб"єкта владних повноважень №НОМЕР_1.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. податку на додану вартість вказуючи при цьому на відсутність з боку підприємця порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
У запереченнях на позов, та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ПП ОСОБА_1 по питанню взаєморозрахунків з УПП "УкрТехМаш", посадовими особами контролюючого органу 21.06.2006р. складено акт за №НОМЕР_3. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.06.2005 року по 30.06.2005 року.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємцем вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (далі - Закон ) що, в свою чергу, обумовило заниження до сплати податку на додану вартість за 2005 рік в сумі 5097 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 23.06.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „Б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням №НОМЕР_1 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 7645,50 грн. (в т.ч. 5097 грн. за основним платежем, 2548,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 19.07.2006 року в порядку визначеному п.5.2 ст.5 Закону №2181 подав до Тернопільської ОДПІ скаргу №4 про перегляд і скасування податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1.
02.08.2006р. за результатами розгляду скарги, контролюючим органом прийнято рішення №НОМЕР_4, яким оскаржуване податкове-повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу приватного підприємця без задоволення.
10.08.2006 року позивач подав повторну скаргу №85 до ДПА в Тернопільській області, якою, згідно із рішенням від 02.10.2006р. оспорюваний акт ненормативного характеру залишено без змін.
Зважаючи на викладене, податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №НОМЕР_1. оспорене підприємцем у судовому порядку.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Наявні у справі документи вказують на те, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентом, - УПП "Укртехмаш".
Так, за наслідками проведеної перевірки (сторінка 3-4 акту) посадовими особами ДПІ констатовано, що:
- на протязі червня 2005 р. приватним підприємцем одержано від УПП "Укртехмаш" товарно - матеріальні цінності на загальну суму 30582 грн.00 коп.;
- на вказану продукцію контрагентом позивача виписані видаткові та податкові накладні ( копії в матеріалах справи);
- оплата за придбаний товар проведена позивачем у безготівковій формі;
- в порушення п.1.8 статті 1 , п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону приватним підприємцем включено до складу податкового кредиту суму податку: " ... яка у відповідному звітному періоді його постачальником була задекларована до сплати та не була сплачена до бюджету.".
- ненадходження податку на додану вартість до бюджету від контрагента - постачальника, якому підприємець ОСОБА_1. перерахувала відповідну суму податку на додану вартість, є підставою для того, щоб вказана сума податку була виключена із податкового кредиту позивача.
В той же час, матеріалами справи вказані обставини не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують, на невідповідність подібних висновків фактичним даним та вимогам закону з огляду на наступне.
15 червня 2005 року між позивачем та УПП "Укртехмаш" укладено договір купівлі - продажу за умовами якого Продавець ( УПП "Укртехмаш") зобов'язувався поставити і передати у власність Покупця ( приватний підприємець ОСОБА_1.) товар у вигляді комплектуючих до поліетиленових труб для транспортування газу, а останній прийняти дані товарно - матеріальні цінності та здійснити оплату згідно умов даного Договору.
Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та у встановленому порядку засвідчується як первинними документами (копії платіжних та розрахункових документів у справі ) так і матеріалами перевірки з цього приводу.
Із матеріалів справи слідує, що УПП "Укртехмаш" у встановленому Законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.
Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними ( контрактними ) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа -продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну ( п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).
У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів (копії всіх документів оформлених сторонами за результатами спірних господарських операцій в матеріалах справи) податкових декларацій з ПДВ (декларації УПП "Укртехмаш за спірний період в матеріалах справи), пояснень учасників спору, з'ясовано, що :
- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавець надав покупцю- позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості перелічені у наведеній вище нормі Закону;
- згідно поданої УПП "Укртехмаш" до контролюючого органу декларації з ПДВ сума податкових зобов'язань даного платника податків за червень 2005 року становить 839985 грн.;
- зустрічних перевірок УПП "Укртехмаш" з питань взаємовідносин його з позивачем контролюючим органом не проводилось. При цьому в акті перевірки посадові особи ДПІ зазначають, що сума податку сплачена позивачем унітарному приватному підприємству у відповідному звітному періоді УПП "Укртехмаш" була задекларована до сплати;
Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Жодних доказів, які вказували б на порушення УПП "Укртехмаш" у червні 2005 року вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях з ПДВ до сплати сум ПДВ за звітний період контролюючим органом суду не представлено.
Крім того, фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування за червень 2005 року перевіркою не встановлено, а відтак суд констатує, що посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 8 Закону є безпідставними, а ототожнення права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України ( п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає.
При цьому слід зазначити, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків сплачених в ціні товару до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення приватним підприємцем п.1.8 статті 1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 та п.п. 7.7.5 п.7.7 статті 7 Закону.
При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції НОМЕР_1.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1. ( і.к. НОМЕР_5, вул.АДРЕСА_1, м. Тернопіль) -85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "22" листопада 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.В. Руденко