ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2006 р. | Справа № 14/268-3531 |
14 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.
Розглянув справу
За позовом Бучацького державного аграрного коледжу, с. Трибухівці, Бучацький район, Тернопільська область
до відповідача Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції, пл. Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область
про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2006 року №25/0000912301/0.
за участю представників сторін:
позивача: Позняк В.М., довіреність №82 від 30.03.06р.
відповідача: Братівник І.В., довіреність №99 від 06.04.06р.
Суть справи:
Бучацький державний аграрний коледж звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2006 року №25/0000912301/0.
Позов, підтриманий в судовому засіданні повноважними представниками, установа обґрунтовує тим, що спірні правові акти індивідуальної дії є незаконними, прийняті податковим органом з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване посиланнями на приписи Законів України “Про податок на додану вартість”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний предмет спору.
У запереченнях на позов, та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Бучацьким державним аграрним коледжем по взаємовідносинах з ТОВ "Інтеграл", посадовими особами контролюючого органу 10.05.2006р. складено акт за №36/23-00728813. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення Бучацьким державним аграрним коледжем вимог Закону України „Про податок на додану вартість" (далі - Закон ) та вимог Постанови КМУ "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" від 26.02.1999р. №271 (далі - Порядок) що, в свою чергу, обумовило використання платником податків коштів не за цільовим призначенням в сумі 29686 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 23.05.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „Б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181) та згідно з пунктом 4.5 Порядку позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №25/0000912301/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 29686 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.
За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкове-повідомлення рішення №25/0000912301/0 від 23.05.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення, зважаючи на що наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Оцінюючи висновки, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентом, - ТОВ "Інтеграл".
Так, за наслідками проведеної перевірки посадовими особами ДПІ констатовано, що:
- у квітні 2004 року між позивачем та його контрагентом укладена угода купівлі - продажу паливно - мастильних матеріалів;
- на вказану продукцію контрагентом позивача виписані видаткові та податкові накладні;
- оплата за отримані ТМЦ між учасниками договірних відносин проведена як у безготівковій формі так і зарахуванням зустрічних вимог шляхом поставки зернових (ячменю, жита, пшениці), про що зазначено у книгах складського обліку та вагаря і відповідним чином відображено в бухгалтерському обліку державного аграрного коледжу;
- в порушення Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" позивачем не представлено первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської операції, оскільки наявні видаткові накладні не містять особистого підпису матеріально- відповідальної особи позивача, яка отримала ПММ, а податкові накладні завірені факсимільним підписом;
- згідно із інформацій що надійшли від інших контролюючих органів, встановлено що паливно - мастильні матеріали які реалізовані позивачу надходили до ТОВ "Інтеграл" від суб'єктів господарювання із ознаками "фіктивності".
Із наведеного в сукупності державною податковою інспекцією зроблені висновки про невиконання державним аграрним коледжем вимог п.7.2.3 ст.7 п.11.29 ст.11 Закону та п.4.5 Постанови КМ України від 26.02.1999 року №271, внаслідок чого ним не за цільовим призначенням використані кошти із спеціального рахунку, оскільки пальне придбане у ТОВ "Інтеграл" постачальники якого містять ознаки фіктивності і до податкових органів подають декларації із нульовими показниками.
В той же час, матеріалами справи вказані обставини не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують, на невідповідність подібних висновків фактичним даним та вимогам закону з огляду на наступне.
Виконання сторонами договірних зобов'язань засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і матеріалами перевірки з цього приводу.
Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Інтеграл" на час проведення спірних операцій являвся платником податку на додану вартість.
Відповідно до п.п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).
У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів (копії всіх документів оформлених сторонами за результатами спірних господарських операцій в матеріалах справи) податкових декларацій з ПДВ (декларації позивача та його контрагента за спірний період в матеріалах справи), пояснень учасників спору, з'ясовано, що:
- на виконання умов угоди від 02.04.2004 року ТОВ "Інтеграл" реалізовано позивачу паливно - мастильні матеріали, а останнім проведено оплату за них як у безготівковій формі так і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (по зобов'язаннях, що виникли із поставки зернових культур) при цьому дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин відповідають і ґрунтуються на приписах п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону;
- на виконання обов'язку зазначеного у п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавець - ТОВ „Інтеграл” надав покупцю - позивачу у справі податкові накладні. Щодо доводів податкового органу, що вказані накладні підписані із використанням факсимільного підпису, а відтак не відповідають наказу ДПА України від 30.05.1997 року, суд вважає за необхідне зазначити, що реквізити та відомості, які повинні містити податкові накладні наведені у п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону. Вимоги вказаної вище правової норми контрагентом позивача дотримані в повному обсязі, відомості податкових накладних дають можливість як ідентифікувати особу, що їх видала так і містять дані про придбані у неї товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість. Крім того, стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" до обов'язкових реквізитів первинного документу (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - стаття 1 даного Закону) відносить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і факсиміле (п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване Мін'юстом України 5 червня 1995 р. за № 168/704). Стосовно фінансових санкцій, зазначених у абзаці 2 п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону, то суд враховує, що їхній розмір взагалі не встановлено Законами України, а відтак до належного законодавчого врегулювання цього питання, вони застосовуватись не можуть;
- згідно поданих ТОВ „Інтеграл" до контролюючого органу декларацій з ПДВ сума податкових зобов'язань даного платника податків становить: за квітень 2004 року - 4367681 грн., серпень 2004р. -2181596 грн., вересень 2004 р. - 2599060 грн.;
- зустрічних перевірок ТОВ „Інтеграл” з питань взаємовідносин з позивачем контролюючим органом не проводилось.Посилання контролюючого органу на неможливість проведення такої перевірки у зв'язку із втратою контрагентом позивача внаслідок пожежі первинних документів є таким що не ґрунтується на п.4.3 статті 4 Закону України №2181.
- предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.
Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Жодних доказів, які вказували б на порушення ТОВ „Інтеграл” у квітні, серпні, вересні 2004 року вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем , а відтак і задекларованих у деклараціях з ПДВ до сплати сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.
При цьому слід зазначити, що Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5.п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону.
Поряд із цим суд зазначає, що пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 5 Порядку передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Як вбачається з обставин справи підставами для винесення оспореного позивачем податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов’язання чи податковий борг, засновані на обов’язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а кошти, які обліковувались на спец рахунку з податку на додану вартість, і, які використовуються суб'єктом господарювання - позивачем при здійсненні господарської діяльності.
Пунктом 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 передбачено, що у разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено форму відповідальності платника податків у разі нецільового використання коштів зі спецрахунку по податку на додану вартість з порушенням вимог названого вище Порядку та зазначено, які дії вчиняє контролюючий орган.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оспорювана сума за відсутності підстав для її визначення податковим зобов'язанням, передбачених п. “а”, “б”, “в” пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ ним не являється, а відтак і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, як це зазначено у спірному акті ненормативного характеру.
При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції від 23 травня 2006 року №25/0000912301/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Бучацького державного аграрного коледжу (код 6121282001, с. Трибухівці, Бучацький район, Тернопільська область, 48400) –3 (три) грн. 40 коп. державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 17 листопада 2006 року - до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.В. Руденко