ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2013 року справа № 919/565/13
За позовом комунального підприємства «Житлосервіс №5»
(вул. Дмитра Ульянова, 16, м. Севастополь, 99045)
до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
(вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)
про визнання недійсним рішення.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Ярута К.С., довіреність від 01.08.2013;
від відповідача - Рубльова О.В., довіреність від 22.03.2013;
Брисов С.Г., довіреність від 25.07.2013.
Комунальне підприємство «Житлосервіс №5» (далі - позивач, КП «Житлосервіс №5») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, відділення АМК) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12.
Позовні вимоги, із посиланням на статтю 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неврахуванням відділенням АМК при прийнятті оспорюваного рішення обставин неналежного виконання Севастопольською філією приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» своїх зобов'язань за договором від 27.01.2004 №5 по організації обліку та нарахуванню платежів за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою суду від 23.05.2013 позовна заява відділення АМК прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на порушення позивачем встановленого двомісячного строку для оскарження рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судових засіданнях, які відбулися 18.06.2013 та 11.07.2013, оголошувалась перерва відповідно до 11.07.2013 та 25.07.2013.
Ухвалою суду від 11.07.2013, за правилами частини третьої статті 69 ГПК України, суд продовжив строк вирішення спору до 07.08.2013.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основними завданнями антимонопольного комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Економічна конкуренція (конкуренція), відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Статтею 48 Закону передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.
07.03.2013 за наслідками розгляду справи №27/28-12 Адміністративною колегією Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №27/11-13-РШ «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції КП «Житлосервіс №5» і накладення штрафу» (далі - Рішення), пунктом 2 якого визнано вчинення КП «Житлосервіс №5» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і яке кваліфікується відповідно до частини першої статті 13, пункту 1 частини другої статті 13 цього ж закону як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку в межах будинку по вул. Вакуленчука, 14, який знаходиться на обслуговуванні
КП «Житлосервіс №5» відповідно до договору із ЖБК №35, і які призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів. За вказане порушення пунктом 4 Рішення на КП «Житлосервіс №5» накладено штраф у розмірі 10000,00 грн /арк.с. 7-10/.
На думку позивача, вказаних у Рішенні висновків відповідач дійшов при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, та за недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими. Наведене і спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідно до приписів частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду, який є присічним.
Судом встановлено, що рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12 отримане позивачем 13.03.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи /арк.с. 48/.
Таким чином, встановлений Законом двомісячний строк оскарження позивачем Рішення закінчився 13.05.2013.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 21.05.2013, що підтверджується реєстраційним штампом канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви.
За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення КП «Житлосервіс №5» встановленого частиною першою статті 60 Закону двомісячного строку для оскарження рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12.
Водночас, на думку позивача, строк, встановлений для оскарження ним Рішення, не пропущений, оскільки вперше з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12 КП «Житлосервіс №5» звернулось ще 07.05.2013. Але, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.05.2013 у справі №919/531/13 відповідна позовна заява була повернута позивачеві без розгляду на підставі статті 63 ГПК України /арк.с.26-29/.
Щодо вказаних доводів позивача суд зазначає, що ГПК України не містить припису, згідно якого після усунення допущених недоліків позовної заяви, про які було зазначено судом в ухвалі про повернення позовної заяви без розгляду та при повторному зверненні до суду із зазначеним позовом, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду. А відтак, повторно подана до господарського суду позовна заява вважається поданою саме у день повторного звернення з позовом до господарського суду.
За таких обставин, суд відхиляє за безпідставністю доводи позивача про дотримання ним при зверненні з даним позовом до суду встановленого частиною першою статті 60 Закону двомісячного строку для оскарження Рішення.
За змістом пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (далі - постанова Пленуму) у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.
За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.
Таким чином, з урахуванням того, що позивач пропустив встановлений Законом строк для оскарження Рішення, а пропущений строк не може бути відновлено, він є присічним, суд відмовляє КП «Житлосервіс №5» у задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову комунального підприємства «Житлосервіс №5» до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.03.2012 №27/11-13-РШ у справі №27/28-12, - відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.07.2013.
Суддя О.М.Архипенко