Головуючий першої інстанції Афанасьєва Ю.О.

Доповідач: Осипчук О.В.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Осипчук О.В.

суддів: Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі: Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 05 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Дебальцевської міської ради, про визнання недійсними свідоцтва про право власності, договору міни житловими приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 05 березня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги позивачка посилається на те, що дійшовши висновку про відсутність порушень при приватизації квартири ОСОБА_3, яка була зареєстрована, але не проживала, суд робить суперечливий висновок щодо неповнолітнього ОСОБА_2, який в будинку не жив, тому права на приватизацію не мав. Судом невірно та не повністю викладено показання свідків та неправильно надано оцінку письмовим доказам. Суд не зважив на те, що мати неповнолітнього ОСОБА_2, подаючи заяву про перереєстрацію її та її сина на іншу адресу, на порушення вимог ст. 155 СК України діяла всупереч його інтересам. Крім того, суд в рішенні посилається на ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» в редакції від 19.04.2011 року в той час як оспорюваний документ було видано 20.12.2004 року. Представник органу опіки та піклування приймав участь тільки в останньому судовому засіданні, що свідчить про порушення судом ч.3 ст. 27-1 ЦПК України.

В апеляційному суді представник ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Чмірьова Л.С. заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Інші сторони до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограми, які зареєстровані в журналі телефонограм № 1 під номерами 1023,1024( а.с.70-71).

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого виконкомом Миронівської селищної ради м. Дебальцеве Донецької області, ОСОБА_2 народився 24.12.1997 року і його батьками являються ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мати ОСОБА_9 рішенням Дебальцевського міського суду від 16.07.2009 року була позбавлена батьківських прав відносно сина та відповідно до свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Миронівської селищної ради м. Дебальцеве ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла. Рішенням виконавчого комітету Дебальцевської міської ради № 346 від 07.10.2009 року малолітньому ОСОБА_2 1997 року народження був наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування та рішенням № 347 від 07.10.2009 року було призначено опікуна ОСОБА_1.

Згідно довідки ЦЖКГ Миронівської ТЕС № 779 від 18.10.2011 року станом на вересень-грудень 2004 року в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані 3 особи - ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 20 грудня 2004 року ОСОБА_9 звернулася до начальника ЖКХ Миронівської ТЕС з заявою про перереєстрацію її та її сина ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до приватизаційної справи ОСОБА_3 на підставі розпорядження ВАТ «Донецькобленерго» Миронівська ТЕС від 20.12.2004 року № 1226, було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Право власності відповідача ОСОБА_3 було зареєстровано Єнакієвським міжміським БТІ 22.12.2004 року. Стан квартири АДРЕСА_1 був занедбаний, в ній було відсутнє опалення та гаряча вода.

24 грудня 2004 року між ОСОБА_3 з однієї сторони та відповідачами ОСОБА_5 укладений договір міни, відповідно до якого ОСОБА_3 обміняла належні їй 13/20 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на належну ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що приватизація та укладення договору міни проведено з дотриманням вимог законодавства та без порушення прав длитини. Мати ОСОБА_2,- ОСОБА_9 не мала наміру брати участь у приватизації квартири, прийняла рішення про зняття з реєстраційного обліку та звільнення житлової площі квартири АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_9, як мати та законний представник вирішила питання щодо права неповнолітнього на отримання частки квартири у власність. ОСОБА_9 після приватизації квартири у 2004 році і до 2009 року батьківських прав відносно сина позбавлена не була і як його законний представник не заявляла щодо порушення прав чи законних інтересів неповнолітньої дитини внаслідок проведеної приватизації та укладення договору міни. Після обміну квартир проживала та була зареєстрована разом з сином у квартирі АДРЕСА_2.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права і з урахуванням наданих по справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову, в якому позивач просила визнати недійсними угоди як такі, що суперечать правам та інтересам малолітньої дитини та моральним засадам суспільства.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» є безпідставним з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним потрібно виходити із того, чи мала дитина право власності на жиле приміщення.

Положення статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-ІV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діє з 1 січня 2006 року і на договори, укладені до цієї дати, не поширюються ( стаття 58 Конституції України ).

Довід скарги, що судом було застосовано статтю 17 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції від 19 квітня 2011 року є безпідставним, оскільки в рішенні суду наведена вказана стаття в редакції від 3 лютого 2004 року.

Апеляційним судом також не приймається до уваги довід скарги про порушення судом ч.3 ст. 27-1 ЦПК України, яка передбачає забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи, оскільки законні інтереси неповнолітнього ОСОБА_2, представляла його опікун ОСОБА_1, представник органу опіки та піклування був залучений до розгляду справи і висловив свою позицію у судовому засіданні 5 березня 2013 року.

Довід скарги про невірну оцінку судом показань свідків, а також інших доказів є безпідставним, оскільки результати оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відображені судом в рішенні, в якому наведені мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи скарги до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення помилкового рішення.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: