У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.10.08 Справа №28/266/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі Акімовій Т.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Сторчак В.І., довіреність від 09.01.2008р. № 13;
відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС», м. Запоріжжя,
на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 року
у справі № 28/266/08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
в особі Пологівського району електричних мереж,
м. Пологи, Запорізька область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
«ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС», м. Запоріжжя,
про стягнення суми,
встановили:
Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж, м. Пологи, Запорізька область, подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС», м. Запоріжжя про стягнення 40.340,05грн. з яких: 33.579,06грн. основного боргу, 2.882,14грн. пені, 402,80грн. 3% річних та 3.476,05грн. інфляційних втрат.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області (суддя Яцун О.В.) своїм рішенням від 18.08.2008р. у справі № 28/266/08 позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж 27.579,91грн. основного боргу, 2.882,14грн. пені, 402,80грн. 3% річних, 3.476,05грн. інфляційних втрат, 403,41грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Посилаючись на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 175, 193 Господарського кодексу України та умови договору № 55 від 09.11..2007р., суд визнав вимоги позивача законними та обґрунтованими. У зв’язку із частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 6.000,00грн. після звернення з позовом, провадження у справі в цій частині вимог припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС», відповідач, у поданій апеляційній скарзі вважає рішення господарського суду таким, що суперечить вимогам діючого законодавства через недоведеність обставин, які мають значення для справи.
Посилається на наступне: Позивачем не було застосовано заходів досудового врегулювання спору. У відповідності до п. 6.5 Правил користування електричною енергією, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладали договір щодо реструктуризації заборгованості. На звернення, як у письмовій та і в усній формі до позивача, щодо врегулювання даного питання, відповіді не отримано. На думку апеллянта, судом безпідставно залишено без задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.
Просить рішення місцевого господарського суду від 18.08.2008р. у справі № 28/266/08 скасувати в частині залишення без задоволення клопотання про розстрочку виконання судового рішення та розстрочити виконання рішення стосовно стягнення з ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» 34.340,90грн. боргу за користування електричною енергією рівними частинами.
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж, позивач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення господарського суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що законодавство не вимагає обов’язковості досудового врегулювання спорів, які випливають із договорів про постачання електричної енергії. Заява про реструктуризацію заборгованості надійшла від відповідача позивачу після звернення останнього до господарського суду та початку слухання справи в суді. Відповідь на неї була надана своєчасно. Проти надання відповідачу розстрочки, заперечує.
Просить рішення господарського суду від 18.08.2008р. у справі № 28/266/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційна скарга прийнята до провадження, її розгляд призначений на 02.10.2008р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1863 від 01.10.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого –
Колодій Н.А., суддів: Хуторной В.М., Шевченко Т.М.
За клопотанням представника позивача, судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення. За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні представник ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж, підтримав доводи, викладені в відзиві на апеляційну скаргу.
ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС», відповідач, у судове засідання уповноважених представників не направив, про причини неявки не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором на постачання електричної енергії № 55 від 09.11.2007р. (далі - Договір), за умовами якого, ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж (Постачальник) прийняв на себе зобов’язання продати електричну енергію ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» (Споживач) для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, а Споживач зобов’язався оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно п. 2.3.4 Договору, Споживач зобов’язався оплачувати вартість електроенергії згідно з умовами додатку № 4 до Договору., п. 11 якого визначено, що Споживач зобов’язаний у термін, який не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунку або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення вважається: при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів).
Як свідчать матеріали справи, за період: січень 2008р. – 02.06.2008р. відповідач споживав електричну енергію, яку постачав на виконання умов Договору позивач, що підтверджується відповідними «Актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за вищевказаний період (а.с. 26-29). Так, ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж поставило ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» електроенергії в об’ємі 527 162кВт.ч на загальну суму 272.972,44грн.
До сплати за спожиту електроенергію за період січень 2008р. – 02.06.2008р., відповідачу були виставлені рахунки: № 299/55 від 01.02.2008р. на суму 89.371,21грн.; № 260/55 від 03.03.2008р. на суму 81.388,88грн.; № 176/55 від 01.04.2008р. на суму 96.756,36грн.; № 235/55 від 05.05.2008р. на суму 2.910,07грн. № 151/55 від 02.06.2008р. на суму 2.545,92грн. Всього на суму 272.972,44грн. (а.с. 30-32).
За спожиту електроенергію відповідачем сплачено частково у сумі 239.392,53грн., що підтверджується наданими в матеріали справи виписками банку (а.с. 39-82).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати спожитої електричної енергії у визначені Договором строки, на момент подання позову до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 33.579,91грн.
Як правомірно дійшов до висновку господарський суд, правовідносини сторін є господарськими.
В силу приписів статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як зазначено вище, правовідносини між сторонами врегульовано Договором на постачання електричної енергії від 09.11.2007р. № 55, умовами якого визначено права та обов’язки сторін.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання щодо сплати спожитої електроенергії.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості 6.000,00грн. (а.с. 86-88). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 6.000,00грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.
Докази сплати ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» залишку боргу у сумі 27.579,91грн., в матеріалах справи відсутні.
Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, в силу присів ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого, станом на 11.07.2008р. борг відповідача перед позивачем складає 33.579,91грн. Акт підписано керівниками підприємств та скріплено печатками.
Отже, господарський суд першої інстанції правомірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 27.579,91грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з п. 4.2.1 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатка № 4 до Договору), Споживач сплачує Постачальнику пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, у розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) по день фактичної оплати.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи умови Договору, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача пені в сумі 2.882,14грн. за період: з 12.03.2008р. по 17.06.2008р. згідно з розрахунком позивача (а.с. 22).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 402,80грн. та 3.476,05грн. інфляційних втрат за період прострочення (з 12.03.2008р. по 17.06.2008р.), є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, щодо невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає наступне:
Нормами ст. 5 ГПК України визначено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Умовами договору про постачання електричної енергії № 55, не встановлена обов'язковість для сторін, досудового порядку врегулювання спорів.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги щодо неправомірності залишення судом без задоволення клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення на 60 місяців, з огляду на таке:
В силу приписів статті 121 ГПК України, господарський суд, зокрема, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При цьому, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Вказане є правом, а не обов’язком суду
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Надана відповідачем Довідка про наявність заборгованості по заробітній платі у сумі 63.397,15грн. та по обов’язковим платежам у сумі 17.125,23грн., на думку колегії суддів, не є доказом наявності виняткових обставин, необхідність яких передбачена статтею 121 ГПК України.
У судовому засіданні представник позивача проти надання розстрочки заперечив. Вказує на те, що розстрочка виконання рішення суттєво зашкодило б його фінансовим інтересам, оскільки позивач, маючи договірні зобов'язання перед Державним підприємством «Енергоринок», вимушений, незалежно від стану оплати коштів споживачами своєчасно розраховуватися з ним за придбану електричну енергію. З метою недопущення прострочень в оплаті перед ДП «Енергоринок», які тягнуть за собою штрафні санкції, позивач змушений брати кредити в установах банку під відсотки, встановлені кредитними установами.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду в частині відмови в надання ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» розстрочки виконання рішення.
Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається. Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Згідно приписів Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”, державне мито справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (суми позову, вартості відчужуваного майна тощо).
Статтею 2 Декрету КМУ “Про державне мито” визначено, що державне мито справляється, зокрема, із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Статтею 3 вищезазначеного Декрету встановлено наступні ставки справляння державного мита:... із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Враховуючи, що за позовною заявою ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Пологівського району електричних мереж було сплачено 403,41грн. державного мита, то за заявою про перегляд рішення господарського суду відповідачем повинно бути сплачено 50 відсотків ставки, тобто 201,70грн.
Згідно квитанції від 28.08.2008р. № 2808, яка міститься в матеріалах справи, ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» при подачі заяви про перегляд рішення було сплачено 42,50грн.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню недоплачене державне мито у розмірі 158,20грн.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.08.2008р. у справі № 28/266/08 залишити без змін.
Стягнути з ТОВ «ТЕПЛО-ЕНЕРГОСЕРВІС» на користь державного бюджету 158,20грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.