РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 101/585/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.
№ провадження: 22-ц/190/4503/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.
"25" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сіротюка В.Г.
Суддів:Берзіньш В.С., Сінані О.М.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину купівлі-продажу житлового будинку недійсним, посилаючись на те, що 18 січня 2011 року дружина позивача ОСОБА_5 довірила ОСОБА_3 право представництва її інтересів при купівлі-продажі житлового АДРЕСА_1, яка 10 липня 2012 року від імені ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 вказаний будинок.
Позивач зазначає, що названий договір купівлі-продажу суперечить вимогам закону, оскільки спірний будинок є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_5, а вказаний правочин вчинений без його письмової, нотаріально посвідченої згоди.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 10 липня 2012 року між ОСОБА_5, від імені якої діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за № 2344 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних правових підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що до участі у справі в якості відповідачів не залучені всі сторони оскаржуваного правочину.
По суті рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає закону, який регулює спірні правовідносини, однак помилковим є посилання в його мотивувальній частині на статті 387, 388 Цивільного кодексу України, як на одну з правових підстав для відмови у задоволенні названого позову та невірне обрання позивачем способу захисту свого порушеного права.
Відтак, рішення суду підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог є необґрунтованими, виходячи з такого.
Судом встановлено, 18 січня 2011 року ОСОБА_5, яка є дружиною позивача, надала відповідачці ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якої уповноважила ОСОБА_3 управляти та розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду за ціну та на умовах на її розсуд, передавати в заставу в забезпечення її зобов'язань тощо) належним ОСОБА_5 (договір купівлі-продажу № 2030 від 04 вересня 2008 року) житловим будинком та земельною ділянкою, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 12).
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 10 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2344, ОСОБА_3 діюча на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, продала ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 (арк. справи 10).
Зміст позовної заяви та матеріалів цивільної справи вказує на те, що позивач ОСОБА_1 посилаючись на те, що названий договір купівлі-продажу суперечить вимогам закону, оскільки спірний будинок є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_5, а вказаний правочин вчинений без його письмової, нотаріально посвідченої згоди, звернувся до суду з позовом про визнання правочину купівлі-продажу недійсним, зазначаючи в якості відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а в якості третіх осіб - ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (арк. справи 4-5).
Відповідно до статей 237, 239 Цивільного кодексу України, представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Положення названих статей визначають, що особливістю відносин представництва є те, що представник, хоча і безпосередньо вчиняє правочин, проте не стає його стороною. Права та обов'язки за правочином, укладеним представником, виникають не у нього, а у особи, яку він представляє, за умови, що правочин укладений представником у точній відповідності з вимогами цієї особи і при цьому представник не перевищив свої повноваження, передбачені законом, договором, довіреністю.
Приймаючи до уваги названі положення Цивільного кодексу України, сторонами в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 10 липня 2012 року є ОСОБА_2, як покупець та саме ОСОБА_5, як продавець житлового будинку, представником якої була ОСОБА_3
Приписами статті 33 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Зміст матеріалів цивільної справи, зокрема, журнали судових засідань та звукозаписи судових засідань, вказують на те, що судом першої інстанції роз'яснювалися процесуальні права та обов'язки представнику позивача щодо звернення з відповідним клопотанням, проте представник позивача вказував, що за названим позовом повинні відповідати саме ті особи, як зазначені відповідачами (арк. справи 57-58, 69-70).
Питання про недійсність правочину прямо впливає на права та обов'язки не тільки відповідачки ОСОБА_2, як покупця нерухомого майна, але і його продавця ОСОБА_5, однак суд без клопотання позивача позбавлений права залучити до участі у справі іншу особу у якості співвідповідача, а вирішення питання щодо обов'язків вказаних осіб поза їхньою участю у справі є неприпустимим.
Аналогічне розуміння застосування процесуального закону міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2011 року у цивільній справі № 6-38170св11.
Крім того, колегія суддів не може не враховувати, що після ухвалення оскаржуваного рішення суду у названій цивільній справі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, що підтверджується копією судового рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2013 року (арк. справи 106).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції за відсутності клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачки ОСОБА_5, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
Апеляційний суд не може не зазначити і на наступне.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, як підставу для відмови в позові, дійшов до помилкового висновку про невірне обрання позивачем способу захисту свого порушеного права, а саме як на спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначив на можливість його захисту шляхом подання відповідного позову в порядку, передбаченому статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.
Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності, зокрема, норми статей 387, 388 цього Кодексу, які надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, який не є стороною саме недійсного правочину.
Зазначені засоби захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
Приймаючи до уваги, що оскаржуваний правочин судом не визнаний недійсним, суд першої інстанції помилково дійшов такого висновку.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
Згідно пункту 3 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, пунктами 3, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року - змінити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
В. Берзіньш О. Сінані В. Сіротюк