УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 104/732/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"24" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

Суддів Берзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріРижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «ДТЕК «Крименерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 22 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК «Крименерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власницею домоволодіння АДРЕСА_1, який належать їй на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2004 року. Зазначене домоволодіння находиться на земельній ділянці, яка раніше належала ОСОБА_7 на підставі рішення №232 від 13.10.1958 року виконкому Білогірської міської ради депутатів трудящих для будівництва та обслуговування житлового будинку на землях фонду Білогірської міської ради. Земельній ділянці АДРЕСА_2 був присвоєний АДРЕСА_1 на підставі рішення №419 від 19.10.1961 року та позивачці був виданий дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою і складанню документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку. З метою узгодження меж земельної ділянки позивачка звернулася до ПАТ «ДТЕК «Крименерго», але в узгодженні меж земельної ділянки їй було відмовлено на тій підставі, що землі енергетики є самостійною категорією земель у складі земельного фонду України. Такими землями, вважаються землі, які надані у встановленому законом порядку підприємствам, установам, організаціям для здійснення господарської діяльності. До земель енергосистеми відносяться землі, які надані під електрогенеруючи об'єкти і під об'єкти транспортування електроенергії до споживача. Вздовж повітряних і кабельних ліній електропередач встановлюються охоронні зони. У зазначених зонах заборонено будувати жилі будинки, громадські і дачні будинки, забороняється будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будинків і споруд, здійснення усіх видів землечерпальних і навантажувально-розвантажувальних робіт. В теперішній час розташування на земельній ділянці позивачки ліній електромереж перешкоджає у здійсненні її законних прав на проведення реконструкції належного їй домоволодіння, здійснення перебудови господарських споруд, а також відповідач у справі відмовив їй в узгодженні меж виділеної їй земельної ділянки для подальшої її приватизації. З огляду на викладене позивачка просить позов задовольнити.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з'ясованим обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 391, 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.

Зі змісту наведеної норми закону випливає, що підставою негаторного позову є обставини, котрі обґрунтовують право позивача на користування та розпорядження майном, а також доводять, що поведінка відповідача створює перешкоди у здійсненні таких повноважень. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправних дій відповідача, які перешкоджають позивачу користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_6 01 жовтня 2004 року купила жилий будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 Договір посвідчено у нотаріальному порядку, право власності на вказаний будинок зареєстровано у встановленому порядку. Земельна ділянка площею 300 кв.м., на якій розташовано будинок, була надана ОСОБА_7 рішенням Білогірського виконкому Кримської області від 13 жовтня 1958 року за №232 для індивідуального будівництва.

Належне позивачці домоволодіння підключене до електромереж через ВЛ-0,4 кВ Л-1, ТП-11, інвентарний номер № 21483, що введена до експлуатації - 01.02.1972 року та ВЛ-10 кВ Л-1 ПС «Білогірськ», інвентарний № 105385, що введена до експлуатації в 1976 році.

Стовпи лінії електропередач встановлені на вище вказаній земельній ділянці до покупки позивачкою жилого будинку. Попередній власник не заперечував проти розміщення стовпів.

Відповідно до ст. 76 Земельного кодексу України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під регенеруючі об'єкти та під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Уздовж повітряних і підземних кабелів лінії електропередач встановлюються охоронні зони.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент придбання жилого будинку) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спору) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, встановивши, що на момент набуття позивачкою права власності на жилий будинок стовпи лінії електропередач вже знаходились на земельній ділянці, на який розташовано придбаний нею жилий будинок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до неї перейшло право користування цією ділянкою на тих же умовах і в тих же обсягах, що були у попереднього власника будинку - ОСОБА_7, зокрема в частині обмежень охоронної зони.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом тієї обставини, що стовпи споруджені на земельній ділянці після надання її у користування попередньому власникові, оскільки він з моменту їх встановлення у 1972 - 1976 роках і до моменту відчуження жилого будинку не заперечував проти їх розміщення.

Всі інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді