ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" листопада 2006 р. | Справа № 5/299-06-7819 |
За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, м. Іллічівськ
До відповідача: Приватного підприємства „Каргоімпекс”, м. Одеса
про стягнення 2 379 650, 94 грн.
та
За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”
до Приватного підприємства „Каргоімпекс”
про стягнення 130 635, 53 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: не з’явився.
від відповідача: Скоробогатов А. В., на підставі довіреності.
Суть спору: про стягнення 2 379 650, 94 грн.
У судових засіданнях з 13.09.2006 року по 22.09.2006 року, з 22.09.2006 року по 29.09.2006 року, з 18.10.2006 року по 13.11.2006 року, було оголошено перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Каргоімпекс” про стягнення 2 379 650, 94 грн. заборгованості за надані послуги.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2006 року було порушено провадження у справі № 5/299-06-7819.
За заявою позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2006 року було накладено арешт на грошові кошти що знаходяться на розрахункових рахунках Приватного підприємства „Каргоімпекс” (м. Одеса, вул. Успенська, 40, код 31358339) на суму 2 379 650 (два мільйона триста сімдесят дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 94 коп. до розгляду спору господарським судом Одеської області по суті.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2006 року справу №5-29/403-06-10037 за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Приватного підприємства „Каргоімпекс” про стягнення 130 635, 53 грн. було об’єднано зі справою 5/299-06-7819 для подальшого розгляду по суті в межах останньої.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2006 року, строк розгляду справи було продовжено до 11.11.2006 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2006 року, за письмовим клопотанням сторін, строк розгляду справи було продовжено до 23.11.2006 року.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 12.09.2006 року в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнає в зв’язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити, на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві на позовну заяву. Також відповідачем до суду було надано доповнення до відзиву від 13.09.2006 року в якому відповідач також позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 8/9-67/2 від 11.09.2006 року, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 1 793 728, 20 грн. заборгованості, 24 594 грн. індексу інфляції, 15 675, 99 грн. 3% річних та 88 960, 27 грн. пені., а всього 1 922 958, 46 грн.
Відповідачем до суду було подано доповнення до відзиву на позов від 21.09.2006 року, в яких відповідач додатково обґрунтовує свої заперечення та наводить свої міркування щодо предмету спору.
Відповідачем до суду було подано відзив на позов від 09.09.2006 року в якому він просить в позовних вимогах про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних на суму 130 635, 53 грн. відмовити в повному обсязі.
Позивачем було надано до суду заперечення на відзив відповідача в якому позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 793 728, 20 грн. основного боргу, 24 594, 00 грн. індексу інфляції, 17 375, 57 грн. 3% річних, та 88 683, 96 грн. пені, а решту раніше заявлених позовних вимог про стягнення пені у сумі 88 960, 27 грн., індексу інфляції 24 594, 00 грн. та 15 675, 99 грн. 3% річних залишити без розгляду.
В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були надані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та Приватним підприємством „Каргоімпекс” був укладений договір № 277 від 30.12.2005 року. У відповідності з умовами укладеного договору позивач взяв на себе зобов’язання відвантажити з ж/д вагонів і/або автотранспорту, прийняти на зберігання та погрузити на судна, а також провести документальне оформлення запроданої вантажовідправниками на експорт в різні держави світу металопродукції в кількості 250 000 тон, по 62 500 тон щоквартально, а відповідач зобов’язався оплачувати послуги Порту в узгодженому договором порядку.
Розділом 3 договору були встановлені ціна та порядок проведення розрахунків за договором. Так, відповідно до пункту 3.13. договору вартість послуг Порту по даному договору оплачується попередньо в об’ємі планованої поставки не пізніше 5-ті календарних днів до її фактичного здійснення. Остаточний розрахунок Вантажовласник проводить строком 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку.
В наступному, 05.04.2006 року між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та Приватним підприємством „Каргоімпекс” було укладено доповнення до договору № 277 від 30.12.2005 року та 29.05.2006 року між сторонами за договором також було укладено додаткову угоду до договору. Крім того, 01.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 277 від 30.12.2005 року.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до умов договору позивачем виконувались зобов’язання по наданню послуг за договором. Встановлені обставини підтверджуються наданими до суду розрахунками по кожній партії відвантаженої продукції, актами виконаних робіт з відповідними додатками, дорученнями відповідача на проведення вантажних та розвантажувальних робіт, копіями коносаментів та карго планів, але відповідач за надані послуги не розраховувався належним чином, що підтверджується наданим до суду рахунками позивача та відповідними відомостями до рахунків, які не були оплачені відповідачем. В зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг.
Незважаючи на отримані рахунки, для проведення оплати за отримані послуги, факт отримання яких відповідачем підтверджується реєстром пред’явлених рахунків відповідачу, який було надано позивачем до суду, відповідач оплати за отримані послуги проводив неналежним чином. В зв’язку з наведеними обставинами позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами, які були отримані відповідачем, про погашення заборгованості з попередженням про зупинення дії договору та надання послуг за ним.
У відповідь на отримані вимоги позивача про погашення заборгованості, відповідачем надавались відповіді та гарантійні листи, в яких відповідач гарантував погашення заборгованості. Так своїм листом № 1228 від 10.07.2006 року відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість у розмірі 2 129 963, 00 грн. буде ним погашення до 01.08.2006 року, та відповідач позивачу надав графік її погашення.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього та у судових засіданнях про те, що між сторонами проводяться постійні фінансові взаєморозрахунки та з моменту подання позову були перераховані на користь позивача за виконанні послуги 1 878 434, 80 грн. та те, що позивачем в порушення п. 2 ст. 57 ГПК України не було направлено відповідачу копії позовної заяви, та те що договором № 277 від 30.12.2005 року не встановлені конкретні суми та об’єми послуг по кожній з операцій по перевалці та регулюються лише основи взаємовідношень між сторонами, та те, що наданий до суд лист ПП „Каргоімпекс” № 1228 від 10.07.2006 року не є належним доказом, оскільки підписано особою, яка не має повноважень здійснювати такі дії від підприємства та дана особа не є робітником ПП „Каргоімпекс”, а також те, що строки оплати за договором не настали, в зв’язку з тим, що позивач не виставляв належні рахунки відповідачу, судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки судом вважаються необґрунтованими та такими, що цілком спростовуються матеріалами справи та фактами часткової оплати отриманих рахунків.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 793 728, 20 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 24 594, 00 грн. індексу інфляції, 17 357, 57 грн. 3% річних та 88 683, 96 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з договором.
Пунктом 6.4. договору № 277 від 30.12.2005 року передбачено, що в разі порушення строків оплати оговорених в п. 3.13 договору Вантажовласник оплачує Порту пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення.
У своєму відзиві на позов про стягнення пені, інфляційних та річних від 09.09.2006 року, відповідач вимоги не визнає, ще раз посилаючись на те, що надані позивачем рахунки та вимоги-доручення не відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів та не мають юридичної сили, а тому не можуть бути підставою для виникнення зобов’язань відповідача по розрахунку за договором № 277, та також у відповідача не має підстав для розрахунку з позивачем, оскільки відсутні належним чином оформлені та вручені рахунки позивачем і тому не має підстав для стягнення штрафних санкцій.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: індекс інфляції 24 594 грн., 3 % річних –17 357, 57 грн.
Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.
У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункт 6.4 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 88 683, 96 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг у розмірі 1 793 728, 20 грн., індекс інфляції у розмірі 24 594, 00 грн., 3 % річних у розмірі 17 357, 57 грн. та пеня у розмірі 88 683, 96 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Каргоімпекс” код 31358339, м. Одеса, вул. Успенська, 40, р/р 260041470 в ООФ АППБ «Аваль»м. Одеси, МФО 328351 на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” код 01125672, м. Іллічівськ, Одеська область, вул. пл.. Праці, 6, р/р 26008301360029 у Воднотранспортному відділені ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124), а саме:
- 1 793 728 (один мільйон сімсот дев’яносто три тисячі сімсот двадцять вісім ) грн. 20 коп. боргу;
- 24 594 (двадцять чотири тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) грн. індексу інфляції;
- 17 357 (сімнадцять тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 57 коп. 3 % річних;
- 88 683 ( вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 96 коп..
- 19 243 (дев’ятнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 64 коп. держмита;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його проголошення.
Суддя Могил С.К.