РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 123/2505/2012Головуючий суду першої інстанції:Бондаренко А.А.
№ провадження: 22-ц/190/4090/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.
"25" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сіротюка В.Г.
Суддів:Берзіньш В.С., Cінані О.М.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Чорноморська селищна рада Автономної Республіки Крим, Новосільська сільська рада Чорноморського району Автономної Республіки Крим про поділ сумісно нажитого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
15 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи - Чорноморська селищна рада Автономної Республіки Крим, Новосільська сільська рада Чорноморського району Автономної Республіки Крим про поділ сумісно нажитого майна, посилаючись на те, що за час зареєстрованого шлюбу з відповідачем, ними був придбаний, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1, який був за згодою сторін зареєстрований за відповідачем.
Позивачка зазначає, що після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_7, вони деякий час продовжували підтримувати сімейні стосунки, однак після тривалих сварок, вона разом з дітьми вимушена була залишити цей будинок.
ОСОБА_6 уточнивши свої позовні вимоги просить визнати спірний житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на ? частку цього нерухомого майна та здійснити поділ цього майна, виділивши їй 47/100 часток житлового будинку.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Чорноморська селищна рада Автономної Республіки Крим, Новосільська сільська рада Чорноморського району Автономної Республіки Крим про поділ сумісно нажитого майна - задоволений.
Визнано жилий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та господарські споруди: спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Припинено право власності на зазначений будинок та господарські споруди за ОСОБА_7
Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 жилого будинку та господарських споруд наступним чином:
Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку та виділено ОСОБА_6 у власність ? частину жилого будинку, та господарських споруд, на що припадає в натурі 47/100 ідеальної частки жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається з частини жилого будинку літер «А», площею 24,6 кв.м. і вартістю 59 068 грн., а саме: - приміщення № 3, площею 8,1 кв.м., приміщення № 4, площею 11,4 кв.м., приміщення № 6, площею 5,1 кв.м., частину прибудови літер «а», площею 13,2 кв.м. (приміщення № 1, площею 6,3 кв.м., приміщення № 2, площею 6,9 кв.м.), вартістю 26 001 грн.; ганок вартістю 2 245 грн., козирок вартістю 1 998 грн.
Загальна вартість будівель, які виділяються ОСОБА_6 складає 89 312 грн., що на 6 655 грн. менше ніж належить на ідеальну частку і відповідає 47/100 часткам. На додатках № 1 та № 2 до судової будівельно-технічної експертизи ці приміщення розфарбовані жовтим кольором.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_7 на зазначену частку.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частку та виділено ОСОБА_7 у власність ? частку жилого будинку, та господарських споруд, на що припадає у натурі 53/100 ідеальної частки жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається з літер «А», площею 20,7 кв.м. і вартістю 49 704 грн., а саме: - приміщення № 5, площею 12,1 кв.м., приміщення № 7, площею 8,6 кв.м., частину прибудови літер «а», площею 10,3 кв.м. (приміщення № 8, площею 10,3 кв.м.), вартістю 20 289 грн.; погріб із входом літер «Б», вартістю 4 262 грн., сарай літер «В», вартістю 13 870 грн.; сарай літер «Г», вартістю 3 843 грн., сарай літер «Д», вартістю 9 018 грн., вбиральню літер «Е», вартістю 1 636 грн.
Загальна вартість будівель, які виділяються ОСОБА_7 складає 102 622 грн., що на 6 655 грн. більше ніж належить на ідеальну частку і відповідає 53/100 часткам. На додатках № 1 та № 2 до судової будівельно-технічної експертизи ці приміщення розфарбовані синім кольором.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_6 на зазначену частку.
Запропоновано відповідачу ОСОБА_7 виконати переобладнання: закласти дверний проріз між приміщеннями № 1 та № 8, як показано в додатку № 2 до висновку судової експертизи; закласти дверний проріз між приміщеннями № 6 та № 7, як показано в додатку № 2; закласти дверний проріз між приміщеннями № 5 та № 6, як показано в додатку № 2; влаштувати дверний проріз із вхідними дверима у приміщенні № 8, як показано в додатку № 2; влаштувати дверний проріз у перегородці між приміщеннями № 5 та № 7, як показано в додатку № 2, влаштувати дверний проріз у перегородці між приміщеннями № 7 та № 8, як показано в додатку № 2.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму грошового еквіваленту різниці у вартості будівель, що припадають на частку, яка після розділу стала менше його ідеальної частки в розмірі 6 655 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовій збір в сумі 154 грн. 34 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., витрати, пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 5 063 грн. 04 коп., а всього 5 337 грн. 38 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 545 грн. 66 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду у відповідній частині змінити з наступних правових підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що спірне майна є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу з визнанням за сторонами права власності на відповідні частки.
По суті рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає закону, який регулює спірні правовідносини, однак є недостатньо обґрунтованим в частині витрат відповідача ОСОБА_7 на переобладнання житлових приміщень відповідно з додатком № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Відтак, рішення суду підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підлягають відхиленню, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 з 2000 року по 2008 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2008 року, однак продовжували проживати разом, вели спільне господарство до вересня 2011 року (том № 1, арк. справи 2, 10).
За час шлюбу, 06 листопада 2003 року подружжям на підставі договору купівлі-продажу був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 та зареєстрований за відповідачем ОСОБА_7, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 листопада 2003 року (том № 1, арк. справи 8, 9).
Приписами статті 71 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
З метою визначення ринкової вартості спірного житлового будинку, можливості та варіантів поділу цього житла, а також визначення обсягу робіт щодо переобладнання будинку, ухвалою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2011 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (том № 1, арк. справи 52).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3532/3533 від 04 квітня 2012 року визначена ринкова вартість будинку, можливість та варіанти його розділу, варіанти переобладнання з визначенням вартості цих робіт (том № 1, арк. справи 73-85, 86-91, 92-97).
22 січня 2013 року позивачка ОСОБА_6 уточнивши свої позовні вимоги з урахування інтересів дітей та її інтересів, зокрема, просила визнати за нею право власності на ? частку та виділити у власність ? частину жилого будинку, та господарських споруд, на що припадає в натурі 47/100 ідеальної частки жилого будинку, як зазначено жовтим кольором на додатках № 1 та № 2 до судової будівельно-технічної експертизи від 04 квітня 2012 року, а також покладення на відповідача обов'язку щодо проведення робіт по переобладнанню житлових приміщень будинку (том № 2, арк. справи 31-33).
Суд першої інстанції з огляду на норми права, які регулюють відповідні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та визнання за позивачкою права власності на 47/100 ідеальної частки жилого будинку.
Колегія суддів не може не зазначити на наступне.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції зазначив, зокрема, про те, що відповідачу ОСОБА_7 необхідно виконати переобладнання: закласти дверний проріз між приміщеннями № 1 та № 8, як показано в додатку № 2 до висновку судової експертизи; закласти дверний проріз між приміщеннями № 6 та № 7, як показано в додатку № 2; закласти дверний проріз між приміщеннями № 5 та № 6, як показано в додатку № 2; влаштувати дверний проріз із вхідними дверима у приміщенні № 8, як показано в додатку № 2; влаштувати дверний проріз у перегородці між приміщеннями № 5 та № 7, як показано в додатку № 2, влаштувати дверний проріз у перегородці між приміщеннями № 7 та № 8, як показано в додатку № 2, вартість необхідних робіт з переобладнання житлового будинку, судовим експертом визначена в сумі 10 262 грн. (том № 1, арк. справи 83, 84 - зворот).
Приймаючи до уваги, що проведення робіт з переобладнання житлових приміщень в будинку покладено на відповідача, колегія суддів з урахуванням розміру вартості цих робіт, вимог цивільного законодавства щодо здійснення права спільної сумісної власності вважає за необхідне стягнути з позивачки ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати в розмірі ? частини суми на переобладнання житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 в розмірі 5 131 грн., що також буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині витрат відповідача ОСОБА_7 на переобладнання житлових приміщень відповідно з додатком № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04 квітня 2012 року підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги щодо пропущеного позивачкою строку позовної давності, відсутності згоди виконавчого комітету Новосільської сільської ради, Чорноморського району на переобладнання житлових приміщень та посилання суду на нормативний акт, який втратив юридичну силу, не містять правових підстав для зміни або скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої та третьої статті 212 Цивільного процесуального кодексу України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами абзацу 4 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.
Зі змісту листа виконавчого комітету Новосільської сільської ради № 02-03/877 від 03 вересня 2012 року вбачається, що мотивами відмови в дозволі на переобладнання в будинку, станом на 03 вересня 2012 року, є скасування апеляційним судом рішення Чорноморського районного суду від 18 травня 2012 року та відсутність їх погодження на той період з пожежною та санітарною інспекціями (том № 2, арк. справи 34).
Разом з тим, представник позивачки при повторному перегляді справи, надав суду апеляційної інстанції дані від Чорноморського РВ ГУ ДСНС України в Автономній Республіці Крим та Чорноморського міжрайонного управління ГУ Держсанепідслужби в Автономній Республіці Крим в яких відсутні будь-які заперечення щодо запропонованих експертом переобладнань в спірному житловому будинку (том № 2, арк. справи 141, 142).
При такому положенні відсутні підстави для висновку щодо обґрунтованості відмови виконавчим комітетом в переобладнанні в житловому будинку.
Неспроможними є також доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо пропуску позивачкою строку позовної давності для звернення до суду з названим позовом, оскільки як свідчить зміст матеріалів цивільної справи і це встановлено судом, ОСОБА_6 після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 в грудні 2008 року за рішенням суду, яке набрало законно сили 19 грудня 2008 року, продовжувала проживати разом з відповідачем, виховувала дітей і вела спільне з ним господарство та про порушення свого права власності дізналася 01 вересня 2011 року, коли остаточно з ним розійшлася та вже 15 вересня 2011 року звернулася до суду з позовною заявою (том. № 1, арк. справи 2, 10), тобто звернулася до суду в строки, встановлені статтею 72 Сімейного кодексу України.
Не можна не зазначити і на те, що помилкове посилання суду на постанову Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року, яка втратила юридичну силу, не породжує будь-яких негативних наслідків для прийняття судом першої інстанції судового рішення.
Згідно пункту 3 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, пунктами 3, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 року в частині витрат ОСОБА_7 на переобладнання житлових приміщень відповідно з додатком № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04 квітня 2012 року - змінити та стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) витрати в розмірі ? частини суми на переобладнання житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 в розмірі 5 131 (п'ять тисяч сто тридцяти одна) гривня.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
В. Берзіньш О. Сінані В. Сіротюк