ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 р. Справа № 32130/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 р. у справі № 2а-120/10/2470 за позовом Державного підприємства легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №000266231/0 від 04.11.2008 року,
в с т а н о в и в :
В серпні 2009 року позивач - Державне підприємство «Чернівцілегмаш», звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці №000266231/0 від 04.11.2008 року (з врахуванням податкового повідомлення - рішення №000266231/1 від 26.12.2008 року) про визначення суми податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 136 433, 00 грн. (90 729,00 грн. за основним платежем та 45704,00 грн. штрафних санкцій).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду оскаржив позивач - Державне підприємство «Чернівцілегмаш», який, покликаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт вказує, що ДПІ у м. Чернівці нарахувало земельний податок не на підставі даних державного земельного кадастру, а на підставі земельно - облікових документів, державної статистичної звітності та матеріалів інвентаризації, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про плату за землю» та ст. ст. 125, 193 Земельного кодексу України. Причини не оформлення державного акту на землю та не внесення даних до державного земельного кадастру не залежали від позивача. Судом першої інстанції не надано належну оцінку факту подання посадовими особами позивача до ДПІ в м. Чернівці розрахунків по земельному податку негайно після отримання державного акту на земельну ділянку. 08.02.2010 року підготовлено та подано в податковий орган уточнюючі розрахунки по земельному податку за 2008, 2009 та 2010 роки.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, місце та час проведення судового засідання.
Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 22.10.2008 року ДПІ у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Чернівцілегмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 30.06.08р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 30.06.08р., про що складено акт №3518/23-1/14314624, в ході якої встановлено порушення ст.ст.2, 5, 13, 14, 15, 17, 25 Закону України «Про плату за землю», недонарахування та несплата плати за землю у сумі 90728,52 грн., у тому числі за період з 01.04.07р. по 31.12.07р. - 53833,50, за період з 01.01.08р. по 30.06.08р. - 36895,02 грн. та неподання податкових розрахунків по платі за землю за 2007-2008 роки. За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 04.11.2008 року №000266231/0 про стягнення з позивача плати за землю в сумі -136433,00 грн. (90729,00 грн. за основним платежем та 45704,00 грн. штрафні (фінансові) санкції). 26.12.2008 року на адресу позивача направлене повторне податкове-повідомлення рішення №000266231/1.
Відповідно до рішення 26 сесії Чернівецької міської ради від 04.11.2004 року позивачу було надано дозвіл на складання проектів відведення земельної ділянки в постійне користування за адресою: вул. Головна, 203-А м. Чернівці площею 6,2998 га. 17.08.2006 року позивачем укладено договір №63 з виробничо-комерційним підприємством «Трейд кволіті енд колсалтінг» на створення науково-технічної продукції, а саме: виготовлення кадастрового плану земельної ділянки за адресою: вул. Головна, 203-А м. Чернівці.
Згідно з витягом чергової індексно-кадастрової карти за позивачем станом на 18.03.2008 року рахувалась земельна ділянка за адресою: вул. Головна, 203-А м. Чернівці площею 2,6907га.
Також згідно з висновками погодження проекту відведення земельної ділянки державного управління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області від 27.02.07р. та Чернівецької міської санепідемстанції від 02.03.07р. площа ділянки складала 2,6907га.
Відповідно до отриманої на запит ДПІ в м. Чернівці відповіді № 1224 від 22.09.08. (вх.№5610/10 від 03.10.08.) - головним управлінням Держкомзему у м. Чернівці повідомляється про те, що згідно земельно-облікових документів, державної статистичної звітності та матеріалів інвентаризації, за ДП «Чернівцілегмаш», юридична адреса: м. Чернівці, вул. Головна, 203-А, обліковується земельна ділянка загальною площею 2,6907 га. (правовстановлюючі документи відсутні - в стадії виготовлення), а також повідомлено про розміри грошової оцінки земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність оформлених документів на земельну ділянку, при наявності даних земельно-облікових документів головного управління Держкомзему у м. Чернівці, державної статистичної звітності та матеріалів інвентаризації не звільняє ДП «Чернівцілегмаш» від подання розрахунків сплати податку на землю. Судом встановлено, що ДП «Чернівцілегмаш» є користувачем земельної ділянки, на якій розташовані його будівлі, використовує її у власній господарській діяльності, а також, отримує доходи від використання частини вищезазначеної земельної ділянки іншими суб'єктами господарської діяльності.
З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних мотивів.
Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року (надалі - Закон №125) плата за землю (земельний податок) належить до загальнодержавних податків і справляється у порядку, визначеному Законом України «Про плату за землю» №2535-ХП від 03.07.92р. (далі Закон №2535).
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України, яким визначено, зокрема, що процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр, який є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт і містить сукупність відомостей та документів про місце розташування і правовий режим цих ділянок, їх оцінку та класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання ділянок за цільовим призначенням і своєчасно сплачувати земельний податок.
Згідно зі ст.14 Закону №2535 платники земельного податку обчислюють суму земельного податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року та подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки розрахунок плати за землю на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такого розрахунку не звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
За змістом ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу індексно-кадастрової карти за позивачем станом на 18.03.2008 року рахувалась земельна ділянка за адресою: вул. Головна, 203-А м. Чернівці площею 2,6907 га, у тому числі, землі промислового використання, площею 2,60157 га та землі комерційного використання, площею 0,08913 га.
Позивач ще 17.08.2006 року уклав договір №63 з виробничо-комерційним підприємством «Трейд кволіті енд колсалтінг» на створення науково-технічної продукції, а саме виготовлення кадастрового плану земельної ділянки за адресою: вул. Головна, 203-А м. Чернівці. Однак, як підтверджується дослідженими у справі доказами до 16.07.2009 року договір не був виконаний з вини замовника, який не виконав умови договору щодо проведення 100% передоплати.
Натомість, ДП «Чернівцілегмаш» користувався земельною ділянкою, на якій розташовані його будівлі, використовував її у власній господарській діяльності, а також отримував доходи від використання частини зазначеної земельної ділянки іншими суб'єктами господарської діяльності. Доказів протилежного ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції, надано не було.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність оформлених документів на земельну ділянку, за наявності даних земельно - облікових документів головного управління Держкомзему у м. Чернівці, державної статистичної звітності та матеріалів інвентаризації та користування земельною ділянкою не звільняє ДП «Чернівцілегмаш» від подання розрахунків сплати податку на землю.
Щодо застосування штрафних санкцій по земельному податку, то суд першої інстанції підставно виходив з норм пп. 17.1.1 та 17.1. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції).
Враховуючи наведене, підстав, передбачених у ст. 202 КАС України для скасування судового рішення не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державного підприємства легкого машинобудування «Чернівцілегмаш» - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 р. у справі № 2а-120/10/2470 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Савицька Н.В.