Справа № 362/640/13-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.
Провадження № 22-ц/780/3783/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 23 30.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
25 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Мережко М.В.,
Суддів: Суханової Є.М., Іванової І.В.,
При секретарі: Цицюрському А.М.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шелеста Романа Володимировича про стягнення грошових коштів за неналежне виконання умов договору.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 29 жовтня 2008року між нею та Агентством нерухомості «Гарант» в особі директора Шелеста Р.В. був укладений договір про надання послуг. Згідно умов договору виконавець зобов"язується надати позивачу (клієнту) консультаційно-правові послуги та переоформити державний акт на земельну ділянку виданий на ім"я ОСОБА_4 на ім"я ОСОБА_2 як спадкове майно.
Позивач згідно умов договору зобов"язалася сплатити за надання послуг 5 500 грн., фактично сплатила 6 100 грн.
Відповідно до п.4.1 договору строк виконання послуг встановлений чотири-шість місяців, тобто до граничний строк виконання договору 29 квітня 2009 року.
Станом на 25 січня 2013 року відповідач умов договору не виконав, а тому позивач змушена звернутися за захистом свого права, і просить суд стягнути з відповідача грошові кошти отримані Шелестом Р.В. в розмірі6 100 грн. та судові витрати, та зобов"язати відповідача повернути оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку ( 2,5200га) на ім"я ОСОБА_4
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме, що суд не залучив до участі у справі в якості співвідповідача агентство нерухомості «Гарант», а також не застосував при вирішення спору норми матеріального права, а саме ст.ст 509, 525, 526 ЦК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про притягнення до участі у справі в якості співвідповідача Агентство нерухомості «Гарант», скасування рішення суду першої інстанції, задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2008року між ОСОБА_2 та Агентством нерухомості «Гарант» в особі директора Шелеста Р.В. був укладений договір про надання послуг. Згідно умов договору виконавець зобов"язується надати позивачу (клієнту) консультаційно-правові послуги та переоформити державний акт на земельну ділянку виданий на ім"я ОСОБА_4 на ім"я ОСОБА_2 як спадкове майно.
Позивач згідно умов договору зобов"язалася сплатити за надання послуг 5 500 грн, фактично відповідно до п. 5 договору сплатила 6 100 грн. ( а.с. 6).
Відповідно до п.4.1 договору строк виконання послуг встановлений чотири-шість місяців, тобто до граничний строк виконання договору 29 квітня 2009 року.
Станом на 25 січня 2013 року відповідач Шелест Р.В. умов договору не виконав.
Відповідно до ст. 11, 626 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини. Зобов"язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, що передбачено ст. 526 ЦК України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 уклала договір з Агентством нерухомості «Гарант», і правовідносини виникли саме між цими особами.
Посилання позивача ОСОБА_2 на порушення судом норм процесуального права, а саме ст. 33 ЦПК України є безпідставними, оскільки відповідно до змісту цієї статті, суд за клопотанням позивача може замінити неналежного відповідача або залучити до участі у справі іншу особу в якості співвідповідача. Такого клопотання позивач не заявляла, тому суд був позбавлений можливості залучити агентство нерухомості «Гарант» до участі у справі.
Відповідно до 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року визначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Враховуючи, що позивачем пред"явлений позов до фізичної особи, яка не є зобов"язаною за договором від 29 жовтня 2008 року, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи позивача про неправильне застосування норм матеріального права не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, тому до уваги не приймаються.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: