Справа № 369/368/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/780/4310/13 Доповідач у 2 інстанції Іванова І.В.
Категорія 4 30.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
24 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Іванової І.В.,
суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.
при секретарі - Власенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Княжицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення, визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Княжицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року до Києво-Свтошинського районного суду Київської області звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення, визначення порядку користування земельною ділянкою.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовувала тим, що їм на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 серпня 2005 року та від 10 червня 2008 року належить кожній по ? частині будинку АДРЕСА_1.
Відповідачеві ОСОБА_4 належить ? частина цього будинку на підставі рішення районного суду від 29 грудня 1993 році. Таким чином спірний будинок належить сторонам па праві спільної часткової власності.
Будинок складається з житлової кімнати, кухні та господарських будівель: сараїв та погреба.
Позивачі зазначили, що набувши право власності на житловий будинок, вони набули і право користування земельною ділянкою площею 0,1233 га.
Однак, відповідач впродовж 18 років одноособово користується домоволодінням та земельною ділянкою, перешкоджаючи їм, як співвласникам, користуватися належним їм майном, тому просили вселити їх у спірний житловий будинок, зобов'язати відповідача не чинити їм перешкод у користуванні будинком та господарськими спорудами шляхом передачі їм ключів.
Крім того, просили визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,2466 га, якою користувалась колишній власник будинку по першому варіанту висновку спеціаліста, який надали разом з позовом.
Відповідач подав до суду зустрічний позов про визнання недійсним рішення Княжицької сільської ради від 31 серпня 2006 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,12 га ОСОБА_6 та ОСОБА_2
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2013 року первісний позов задоволений частково.
Суд вселив позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірний будинок, зобов'язавши відповідача ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у користуванні будинком та господарськими спорудами по АДРЕСА_1, шляхом передачі їм ключів від будинку.
В задоволенні зустрічного позову суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу в якій просять змінити рішення суду в частині відмови у позовних вимогах про визначення порядку користування земельною ділянкою та в цій частині задовольнити їх вимоги. В обґрунтування своєї скарги апелянти послалися на те, що судом не взято до уваги, що вони, як співвласники будинку набули право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, відповідно до належних їм часток у праві власності на цей будинок, тому відмова суду у задоволенні позову в цій частині безпідставна.
Відповідач ОСОБА_4 в свою чергу також подав апеляційну скаргу на рішення суду, просить його скасувати в частині задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові з ухваленням нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а в частині задоволення первісного позову відмовити. В обґрунтування скарги послався на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не взято до уваги що позивачі не довели свого позову, що він нібито заперечував їх вселенню та перешкоджав їм, оскільки з 1993 року жодного їх звернення в будь-які органи з цього приводу відсутні.
Крім того, зазначив, що суд не врахував дані технічного паспорту про неможливість проживати в одній житловій кімнаті трьох сімей. А щодо відмови у задоволенні його позову, посилався на безпідставність висновку суду про пропуск строку позовної давності, оскільки про спірне рішення він дізнався в судовому засіданні 5 березня 2013 року, коли представник позивачів надав це рішення для приєднання до матеріалів справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи первісний позов районний суд виходив з того, що у позивачів існують реальні труднощі у користуванні їхньою частиною майна, оскільки будинком користується одноосібно відповідач, про що він не заперечував в суді, надати ключі від житлового будинку він відмовляється.
Відмовляючи в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходив з того, що рішення про затвердження проекту землеустрою на ім'я сторін по сільській раді не приймалось, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався, при цьому висновок спеціаліста наданий позивачами не є доказом, оскільки спеціаліст не має відповідної ліцензії.
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, районний суд послався на те, що ОСОБА_4 не було надано доказів того, що оскаржуване рішення сільської ради прийняте всупереч нормам Земельного кодексу або з порушенням порядку розгляду заяв громадян щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою.
Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 серпня 2005 року та від 10 червня 2008 року належить кожній по ? частині будинку АДРЕСА_1.
Відповідачеві ОСОБА_4 належить ? частина цього будинку на підставі рішення районного суду від 29 грудня 1993 році.
Таким чином спірний будинок належить сторонам па праві спільної часткової власності.
Вказаним будинком користується тьа розпоряджається відповідач, при цьому у позивачів ключі від будинку відсутні.
За ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувалась земельна ділянка площею 0,30 га, згідно земельно-кадастрової книги сільської ради.
В подальшому, у 1999 році за зверненням спадкоємця померлої було зроблено обміри ділянки, площа якої фактично становила 0,233 га та була закріплена ще частина земельної ділянки площею 0,025 га і було встановлено, що загальна площа по господарству становить 0,248 га, про що було внесено зміни в земельно-кадастрову книгу сільської ради.
31 серпня 2006 року прийнято рішенням Княжицької сільської ради «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,12 га громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_1».
Рішення про затвердження даного проекту землеустрою по сільській раді не приймалось та Державний акт не виготовлявся.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовів в частині визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами та визнання недійсним рішення ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_2, оскільки позивачі за первісним позовом та позивач за зустрічним, не надали об'єктивних доказів про порушення їх прав з боку відповідачів, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.
Колегія суддів також погоджується з висновком районного суду, про те що позивач за зустрічним позовом не довів, що спірне рішення сільської ради було прийняте всупереч вимогам закону.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, сторони після смерті ОСОБА_6, тобто після зміни співвласників будинку до органів місцевого самоврядування не звертались, їм не надавалися правовстановлюючі документи з визначенням меж земельної ділянки в установленому законом порядку.
При таких обставинах, питання передачі у власність чи користування земельних ділянок входить у компетенцію місцевих органа самоврядування або органів виконавчої влади, куди сторонам і варто звернутися для вирішення цього питання, з'ясування розміру земельної ділянки і можливості визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами.
Рішення даного органа по цьому земельному питанню сторони у випадку не згоди з ним, вправі оскаржувати у встановленому порядку до суду.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що висновок спеціаліста наданий позивачами не є доказом, в розумінні ст.66 ЦПК України, оскільки спеціаліст не має відповідної ліцензії, а клопотання про призначення експертизи позивачами в суді не заявлялось.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи в цій частині, дослідив надані докази та виніс законне і обґрунтоване рішення.
Висновок суду першої інстанції про необхідність вселення позивачів в будинок шляхом передачі їм ключів від будинку, на думку колегії суддів є обґрунтованим, ухвалюючи його не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права, доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для його скасування, тому скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2013 року залишити без мін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :