АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 11-кп/774/281/13 категорія ч. 2 ст. 187 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Щербина-Почтовик І.В.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
секретаря Грищенко І.М.,
за участю прокурора Грамма О.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_1, засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України,-
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, уродженець м. Елгава, Латвія, без постійного місця проживання, судимий:
- 08.06.1992 року Павлоградським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ст. 17 ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 08.08.1997 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 142, ст. 42 (в редакції 1960 року) на 13 років позбавлення волі. Постановою Балакліївського міського суду Харківської області від 05.04.2002 року вважається засудженим за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України (в редакції 2001 року) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. Звільнений 20.03.2009 року по відбуттю покарання;
- 15.02.2010 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі, звільнений 01.06.2010 року по відбуттю покарання;
- 17.11.2010 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 04.04.2013 року по відбуттю строку покарання,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 07.04.2013 року близько 16.00 години перебуваючи біля будинку № 29 по вул. Лисичанській в м. Дніпропетровську, діючи повторно, з корисливих мотивів, здійснив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_2 з метою заволодіння її майном, поєднаний з погрозою застосування насильства що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, а також її дитини, із застосуванням ножа, який відноситься до господарсько-побутових ножів.
Внаслідок умисних дій із застосуванням ножа, обвинувачений ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном «Soni Ericsson K 800i» вартістю 500 гривень, із сім карткою вартістю 30 гривень та карткою пам'яті 2 Гб вартістю 100 гривень, золотими сережками 585 проби вартістю 1 200 гривень, срібним ланцюжком і хрестиком 925 проби вартістю 400 гривень, сумкою із дитячої коляски вартістю 200 гривень, грошовими коштами в сумі 63 гривень, після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник і спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 2493 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оскаржуючи доведеності вини у скоєнні кримінального правопорушення і кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і даних про особу обвинуваченого, внаслідок надмірної м'якості. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що ОСОБА_1, маючи не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив корисливий злочин - розбійний напад із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_2, а також її дитини, що свідчить про особливу суспільну небезпечність обвинуваченого. Просить постановити вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності (т. 2 а.п. 21-22).
Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляцій сторонами судового провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який просив вирок суду залишити без змін, їх виступи в судових дебатах та виступ обвинуваченого з останнім словом, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора заслуговує на увагу і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Що стосується доводів в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність то вони, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження і призначенні покарання ОСОБА_1 додержав вказаних вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства і призначив йому основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України, яке з урахуванням даних про особу обвинуваченого і ступеню тяжкості злочину може вважатись необхідним і достатнім для його виправлення. Тому доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого не зовсім обґрунтовані.
Разом з тим, санкція ч. 2 ст. 187 КК України передбачає обов'язкове призначення покарання у вигляді конфіскації майна.
Суд першої інстанції норму закону про обов'язкову конфіскацію майна не застосував.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових правопорушень буде необхідним і достатнім призначення йому покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності, в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.
Виходячи з наведеного, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, через неправильне застосування норм кримінального закону про кримінальну відповідальність, з постановленням нового вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання скасувати.
ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
В решті вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2013 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засуджений, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Судді апеляційного суду: