АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 11-кп/774/290/13 категорія ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Бровченко В.В.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
секретаря Грищенко І.М.,
за участю прокурора Грамма О.А.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої ОСОБА_2 ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
обвинуваченого ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року, яким його засудженого за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянство України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судимий:
- 14.10.1993 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 140, ст. 42 України на 4 роки позбавлення волі;
- 21.01.1997 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- 24.02.2000 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 30.09.2003 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ст. 76 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 27.04.2005 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 України на 9 років позбавлення волі, звільнений 05.08.2011 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 23 дні за постановою Вольнянського районного суду Запорізької області від 28.07.2011 року на підставі ст. 82 КК України і не відбутий строк замінено на виправні роботи с відрахуванням 15 % із заробітної плати в дохід держави,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;
- за ч. 3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2005 року і остаточно призначено покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянство України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди:
- на користь потерпілої ОСОБА_2 12041,02 грн. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди, а всього 32041,02 грн.;
- на користь потерпілої ОСОБА_1 13488 грн. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди, а всього 33488 грн.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони, 27 січня 2013 року, заздалегідь озброївшись пістолетом і ножем, прибули до магазину «Сільпо», розташованого по вул. Комунарівській, 4 у м. Дніпропетровську, де близько 18 години 50 хвилин, за попередньою змовою між собою і діючи в групі осіб, а ОСОБА_5, вчиняючи злочин повторно, із погрозою застосування до потерпілої ОСОБА_2 насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, за обставин, викладених у вироку, незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1 вартістю 181788,91 грн., яким керувала ОСОБА_2 Після чого, продовжуючи здійснювати погрози застосуванням до потерпілої ОСОБА_2 насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, незаконно заволоділи належним ОСОБА_2 мобільним телефоном «Самсунг Дуос», в якому знаходились 2 СІМ-картки, на рахунку яких знаходились 80 грн. і 90 грн. відповідно, грошовими коштами в сумі 1000 грн. та іншим майном, яке знаходилось в автомобілі потерпілої, завдавши ОСОБА_2 матеріальну шкоди на загальну суму 189232,10 грн.
Крім того, 06 лютого 2013 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6, у невстановлений органом досудового розслідування час, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом з погрозою застосування до особи насильства, небезпечного для життя та здоров'я, із застосуванням заздалегідь підготованих знарядь злочину - ножа та пістолета, прибули на прилеглу до ТРЦ «Караван» територію, розташовану по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Реалізуючи свій злочинний намір, в той же день приблизно о 21 годині 20 хвилин ОСОБА_5, підійшов до автомобіля НОМЕР_2, за кермом якого знаходилась ОСОБА_1, та виходячи за рамки попередньої домовленості із ОСОБА_6, не ставлячи до відома останнього про свої злочинні наміри, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, діючи умисно, з корисливих мотивів, погрожуючи пістолетом моделі «ПМР» НОМЕР_3, калібру 9 мм Р.А. «Knall», тобто, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я ОСОБА_1, заволодів належним їй майном, а саме мобільним телефон «BlackBerry» вартістю 4000 грн., в якому знаходилася СІМ-картка.
Після чого, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, діючи в групі осіб за попередньою змовою, з погрозою застосування до потерпілої ОСОБА_1 насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, за обставин, викладених у вироку, незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2 вартістю 158464,35 грн., який належить ТОВ «Перша лізингова компанія», без спричинення реальних збитків у зв'язку із поверненням зазначеного автомобіль власнику без пошкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5, не оскаржуючи фактичних обставин вчинених злочинів і кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і даних про його особу, внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на пом'якшуючі обставини, з урахуванням яких просить пом'якшити йому покарання (т. 5 а.п. 141).
Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляції сторонами судового провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів своєї апеляції, виступ захисника ОСОБА_4, на підтримку апеляції обвинуваченого, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, пояснення представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, яка просила вирок суду залишити без змін, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка не заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинених злочинів і кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку, перевіркою колегії суддів не виявлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого ОСОБА_5, колегії суддів виходить із наступного.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу, пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини.
Так, ОСОБА_5, раніше неодноразово судимий, в тому числі за розбій, за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.п. 166), вину визнавав повністю і каявся у вчиненому, сприяв органу досудового розслідування і суду в розкритті злочинів, що суд обґрунтовано відніс до обставин, що пом'якшують покарання. Разом з тим, інкриміновані ОСОБА_5 злочини у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, які він вчинив в період строку умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що враховано судом при обранні виду та міри покарання. До обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, суд також правильно відніс рецидив злочину.
При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом правильно застосовані норми ч. 4 ст. 71 КК України, з урахуванням не відбутого покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2005 року.
За таких обставин, на переконання колегії судів, суд правильно прийшов до висновку про те, що міру покарання він повинен відбувати у вигляді позбавлення волі, в межах санкцій статей за інкриміновані йому злочини, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки саме таке покарання відповідає особі обвинуваченого і обставинам вчинених ним злочинів, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчиненню нових злочинів.
Виходячи з наведеного, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року, яким його засудженого за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, залишити без змін.
Судді апеляційного суду: