ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 року Справа № 922/1358/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників:

позивача - Сивак А.Ю. за довіреністю №28 від 19.12.2012р.,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (вх. №1840 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013р. у справі №922/1358/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с.Подвірки, Харківська область,

до 1) Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», м. Харків,

2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

про спонукання до виконання договірного зобов'язання, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області (суддя Ковальчук Л.В.) від 28.05.2013р. по справі №922/1358/13 позов задоволено частково. Вирішено спонукнути ПАТ «Харківміськгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до виконання обов`язку передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. Стягнуто з ПАТ «Харківміськгаз» на користь ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 1147,00грн. судового збору. Стягнуто з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 1147,00грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено (а.с. 82-85).

Другий відповідач - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013р. у справі №922/1358/13 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позові повністю посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с. 92-96).

Апелянт вказує, що його відмова від підписання актів приймання - передачі по спірному договору за період з січня по лютий 2013 року обґрунтована тим, що позивач поставляє газ різним категоріям споживачів, при складенні актів останній не дотримується умов договору, методики щодо розподілу газу по категоріям із застосуванням вимог КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 року. Також, акти приймання - передачі газу в редакції позивача по спірному договору складені без дотримання наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 «Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966.

Апелянт вважає, що вимога позивача про спонукання до виконання умов договору шляхом повернення по одному примірнику надісланих ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оригіналів актів приймання - передачі природного газу, підписаних повноважним представником та скріплених печаткою, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та, на думку апелянта, є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 16.07.2013р. (а.с. 90-91).

Позивач - ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5771 від 11.07.2013р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013р. у справі №922/1358/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою (а.с. 109-111).

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що апелянт помилково тлумачить зміст предмету позовної заяви №01-08/506 від 28.03.2013 р. як такий, що містить вимогу про зобов'язання відповідачів підписати акти приймання-передачі природного газу. Позивач вказує, що на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» просило суд спонукати відповідачів до виконання обов'язку, передбаченого п. 3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р., шляхом зобов'язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 08.02.2013 р., 07.03.2013 р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. за період з січня по лютий 2013 р., підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою. Безпосереднім змістом такого договірного обов'язку, на думку позивача, є повернення ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» відповідачами примірників оригіналів актів приймання-передачі.

Стосовно обраного способу захисту позивач зазначає, що згідно п.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» є правомірними та такими, що узгоджуються з п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та призводять до відновлення порушеного права (шляхом примусового виконання обов'язку в натурі), наприклад, вимоги орендаря про зобов'язання орендодавця здійснити документальне оформлення (підписати акти) приймання - передачі майна з оренди. Отже, на думку позивача, питання, пов'язані з документальним оформленням виконання зобов'язання, зокрема, якщо таке оформлення передбачено та належним чином врегульовано договором сторін, можуть бути предметом позовних вимог.

Перший відповідач - ПАТ «Харківміськгаз» відзив на апеляційну скаргу не надав.

16.07.2013р. у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 23.07.2013р. до 11:30 год.

17.07.2013р. до апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.5968), які долучені до матеріалів справи (а.с. 119-120). У додаткових поясненнях позивач зазначає, що згідно з п. 8 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», п.3.4.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом, затверджених постановами НКРЕ від 13.01.2010р. №10 та №11, постачальник природного газу зобов'язаний складати та підписувати разом із споживачами та газотранспортними підприємствами акти про обсяги газу, поставленого споживачам, відповідно до укладених договорів.

Ненадання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» актів приймання-передачі газу, на думку позивача, є порушенням договірного зобов'язання згідно з п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р., а також п. 8 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», ст.193 Господарського кодексу України, ст.525, ст.526 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає, що задоволення судом позовних вимог призведе до виконання обов'язку відповідача в натурі та дозволить ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» здійснити належним чином остаточний розрахунок за спожитий газ (п. 3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. визначає акти єдиною підставою для таких розрахунків), а також забезпечити правильне ведення бухгалтерського, податкового обліку та сплату податків.

Крім того, позивач у додаткових поясненнях зазначив, що ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» не може здійснювати оплату газу спірного періоду за плановими обсягами, оскільки такі обсяги не збігаються з фактичними.

Після перерви у судове засідання апеляційного господарського суду 23.07.2013р. з'явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання апеляційного господарського суду 23.07.2013р. - не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи відповідачі належним чином були повідомлені, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 106-108). Слід також зазначити, що представник другого відповідача був присутній у судовому засіданні апеляційного господарського суду 16.07.2013р., однак після перерви, у судове засідання 23.07.2013р. - не з'явився.

Враховуючи, що наявних в справі документів достатньо для її розгляду по суті у даному судовому засіданні, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та на те, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутністю представників ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Харківська ТЕЦ-5».

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду 23.07.2013р.проти апеляційної скарги заперечував, зазначив, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» (покупець) укладено договір № 13/3039-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (а.с. 13-18).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору продавець (2-й відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) у 2013 році природний газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Пунктом 1.2 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р. передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Кількість та якість газу, який продавець зобов'язався передати покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., визначені сторонами у розділі 2 договору.

Пунктом 3.3 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р. передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла / вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець (позивач по справі) зобов'язується надати продавцеві (2-му відповідачу по справі) підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства (1-го відповідача по справі) три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктами 4.1., 4.2, 4.3 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р. встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається або за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця, або згідно лічильників покупця.

Ціна газу передбачена розділом 5 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р. згідно п. 5.2 якого, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1309,20 грн. з ПДВ.

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 договору згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем (позивачем по справі) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

07.02.2013р. та 08.02.2013р. ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» (покупець) супровідними листами №01-11/226 та №01-11/399 відповідно направило на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) акти приймання-передачі газу за період з січня по лютий 2013 року (а.с. 19-28).

У зв'язку з тим, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не підписав вищезазначені акти приймання-передачі газу та не повернув оригінали актів, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 01.04.2013р. звернулось до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просила спонукати ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до виконання обов`язку, передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р., шляхом зобов`язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 08.02.2013 р. та 07.03.2013 р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. за період з січня 2013 року по лютий 2013 року, підписаних уповноважених представником та скріплених печаткою (а.с. 4-7).

28.05.2013р. господарським судом Харківської області прийняте оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким спонукнуто ПАТ «Харківміськгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до виконання обов`язку передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. (а.с. 82-85).

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту порушеного права, тому позивач має право на захист свого права шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками господарського суду Харківської області з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оскарження суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено наступні способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно - господарських санкцій, адміністративно - господарських санкцій, а також установлення, зміни і, припинення господарських правовідносин.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав як спонукання до виконання договірних зобов'язань.

В постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі №6-20цс11 зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тобто, з огляду на викладене, саме порушене право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що позивач не навів суду обґрунтованих доводів та не надав доказів, які б свідчили, що відсутність підписаних актів приймання-передачі газу будь-яким чином порушують його право чи інтерес, в тому числі договірне право на отримання природного газу. Матеріали справи про наявність порушеного права чи інтересу позивача також не свідчать.

Посилання позивача на неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також на неможливість визначення обсягу поставленого газу за відсутності підписаних актів приймання - передачі газу є безпідставним, оскільки згідно розділу 4 та п. 3.3 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р. передбачено, кількість газу, яка подається покупцеві та обсяг споживання газу у відповідному місяці визначаються на підставі комерційного вузла/вузлів чи показників лічильників саме покупця - позивача по справі.

Слід також зазначити, що у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2009р. зазначено, що предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання - передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Колегія суддів зазначає, акт приймання - передачі природного газу є фактом, що підтверджує надання послуги з постачання газу на умовах договору; підтверджує факт здійснення господарської операції; не може вважатися єдиним належним доказом постачання газу; неналежне виконання умов договору щодо складання та оформлення акту або відсутність такого акту не є перешкодою для захисту сторонами порушеного суб'єктивного матеріального права.

Заявлена позивачем вимога про спонукання відповідачів виконати умови договору шляхом зобов'язання повернути підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу за договором купівлі - продажу природного газу ( які за своєю природою є лише товарно - супровідними документами) не призводить до захисту права чи інтересу позивача.

Слід зазначити, що суд першої інстанції задовольнив позов частково, а саме в частині спонукання відповідачів до виконання обов'язку, передбаченого п. 3.4 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р.

Однак, колегія суддів на може погодитись з таким висновком господарського суду Харківської області виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, п. 3.4 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р. передбачено, що продавець - 2-й відповідач зобов'язується або повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Тобто, п. 3.4 умов договору містить альтернативне зобов'язання 2-го відповідача.

Приймаючи оскаржуване рішення про спонукання відповідачів до виконання обов`язку передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. господарський суд Харківської області не врахував, що зазначений пункт договору містить альтернативу виконання, а саме: або повернення покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання акту.

Отже, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в частині спонукання до виконання п. 3.4 договору № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012р., не встановив чіткого, визначеного обов'язку відповідачів з виконання зазначеного пункту договору, у зв'язку з чим, резолютивна частина оскаржуваного рішення фактично дає можливість альтернативного виконання судового рішення, що є порушенням п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», де зазначено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно і в резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Крім того, господарський суд Харківської області приймаючи рішення про спонукання 1-го відповідача до виконання обов`язку передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. не звернув уваги, що акти приймання - передачі газу за період з січня 2013 року по лютий 2013 року підписані 1-м відповідачем - ПАТ «Харківміськгаз» та скріплені печатками товариства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, суперечать встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, через що, рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013р. по справі №922/1358/13 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та відмову в позові, у відповідності до ст.ст.44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню позивачеві, а витрати 2-го відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають частковому відшкодуванню за рахунок позивача, пропорційно задоволеним апеляційним вимогам.

Керуючись ст. ст.ст. 44, 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. у справі №922/1358/13 в частині задоволення позовних вимог про спонукання Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до виконання обов`язку, передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про спонукання Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до виконання обов`язку, передбаченого п.3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. у справі №922/1358/13 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20011120) 286,75 грн. ( двісті вісімдесят шість гривень сімдесят п'ять копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 29.07.2013р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О. В.