ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"24" листопада 2006 р. | Справа № 6/350-06-9237 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Лукойл - Одеський нафтопереробний завод”
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт”,
Про стягнення 590810,06 грн.
Суддя Демешин О.А.
Представники сторін
Від позивача: Кандибка В.В. –довіреність, Назім С.І. - довіреність
Від відповідача: Некрасов О.В. - довіреність
СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод” (далі -позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт” (далі - відповідач) вартості понаднормативних втрат дизельного палива в кількості 136,006тон на суму 590810,06 грн.
Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
В період з 24 по 26 вересня 2005року на причалі №2 нафтової гавані Одеського морського торговельного порту, на виконання умов, укладеного між сторонами по справі договору №318 від 01.05.2004р., відкритим акціонерним товариством „Одесанафтопродукт”здійнювалась перевалка дизельного пального марки Л-0,2-62 з танкеру „RIZA” по технологічним мережам та трубопроводам в резервуари відповідача.
Після завершення вказаної перевалки, як це вбачається з позовної заяви, було виявлено понаднормативну нестачу дизельного пального в кількості 136,006тон.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов вищезазначеного договору від 01.05.2004р., просить стягнути з ВАТ „Одеснафтопродукт” вартість цих понаднормативних втрат в сумі 590810,06грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що вимірювання кількості дизельного пального, здійнювалось з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України від 02.04.1999р. та умов договору №318 від 01.05.2004р.
Також, відповідач посилається на відсутність вини ВАТ „Одеснафтопродукт” у понаднормативній нестачі дизельного пального, що відповідно до статей 614 та 906 ЦК України, звільняє товариство від відповідальності щодо відшкодування позивачу збитків, заподіяних цією нестачею.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали спраи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного:
01.05.2004р. між ВАТ «Одеснафтопродукт»та ВАТ «ЛУКОЙЛ-Одеський нафтопереробний завод»було укладено договір № 318 про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів (далі –договір), згідно умов якого позивач зобов’язався здавати, а відповідач приймати у власні резервуари, зберігати, здійснювати видачу та відвантаження на танкери, залізницю дизельне паливо всіх марок, бензин автомобільний А-80, А-92, А-95. Позивач в свою чергу зобов’язався приймати надані послуги та здійснювати їх оплату на умовах даного договору.
Приймання товару відповідачем мало здійснюватись відповідно до затвердженої сторонами 19.08.2005р. Виробничої інструкції „Про порядок вивантаження й перекачування в резервуари ВАТ „ЛУКОЙЛ-Одеський нафтопереробний завод” дизельного пального Л-0,2-62 з танкерів з використанням резервуарів та технологічних ліній ВАТ „Одеснафтопродукт”, принципової схеми вивантаження дизельного палива з причалів нафтогавані ОМТП у резервуари ВАТ „ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ” через ВАТ „Одеснафтопродукт” та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1999р. №81/38/101/235/122 і зареєстрованої в Мінюсті України 07.10.99р. за № 685/3978.
21.09.2005 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 6 до вищевказаного договору № 318.
За умовами пункту 1 цієї додаткової угоди відповідач зобов’язався надати позивачу по його рознарядці послуги з перевалки (прийому з танкеру, зберіганню у резервуарах, транспортуванню по трубопроводам в ємкості позивача) через технологічні потужності відповідача дизельне пальне і бензин, які прямують у митному режимі типа „імпорт” на територію України.
Частиною другою пункту 1 Додаткової угоди № 6 встановлено, що положення цієї угоди є спеціальними нормами по регулюванню взаємовідносин сторін під час здійснення перевалки нафтопродуктів в режимі „імпорт” та превалюють над положеннями договору.
Відповідно до умов п. 5 додаткової угоди, представники сторін зобов’язані бути присутніми при прийомі і відвантаженні товару, підписувати акти і інші документи, що підтверджують приймання і відвантаження товару відповідно до умов діючого законодавства.
Пунктом 7 додаткової угоди №6 від 21.09.2005р. передбачено, що не пізніше 6-ти годин з моменту закінчення приймання товару (у даному випадку –дизельного пального) уповноважені представники сторін і незалежний експерт складають та підписують Акт про приняття нафтопродукту з танкера в ємності виконавця (відповідача) . У вказаному Акті зазначається кількість товару на танкері, відповідно даних коносаменту, кількість товару на танкері згідно даних незалежного експерта, а також кількість фактично прийнятого (переваленого) товару, яка визначається незалежним експертом. Акт підлягає затвердженню керівниками сторін договору.
Пунктом 10 додаткової угоди №6 встановлено, що, природна втрата товару при перевантаженні розраховується відповідно до діючих на Україні норм природних втрат. Втрата товару у межах норм природної втрати списується за рахунок замовника (позивача по справі). Вартість же понаднормативних втрат умовами вказаного пункту покладено на виконавця (відповідача по справі). При цьому вартість понаднормативних втрат підлягала відшкодуванню відповідачем позивачу по ринковим цінам на дату відшкодування.
Відповідно до частини третьої пункту 10 додаткової угоди –відшкодування понаднорматитвних втрат дизельного пального мало бути здійснено шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 9 календарних днів з моменту затвердження Акту керівниками сторін.
Отже, сторони у справі в договірному порядку передбачили, що при прийманні товару із танкеру, зберіганню його у резервуарах, транспортуванню по трубопроводам в ємності існує можливість наявності нормативних і понаднормативних втрат товару. При цьому, нормативні втрати списуються за рахунок позивача, а у випадку наявності понаднормативних втрат товару матеріальну відповідальність несе відповідач.
З матеріалів справи вбачається, що згідно коносаменту №5386\11 від 22.09.2005р. на танкері „RIZA” знаходилось 30033,438мт дизельного пального марки Л-0,2-62.
Власником цього пального згідно наявного у матеріалах справи було Підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна”, яке в свою чергу 01.08.2005р. уклало з позивачем договір комісії № 05/799 на забезпечення поставки нафтопродуктів, в т.ч. і на укладання позивачем договорів щодо забезпечення поставки з третіми особами. При цьому, умовами п.2.1.5. договору комісії, позивачу надане право самостійно звертатись до суду з вимогами до третіх осіб, які порушують умови договорів, укладених між позивачем і третіми особами.
За результатами приймання дизельного пального, у відповідності до умов вищевказаного договору №318 та додаткової угоди до нього за №6, представниками сторін за участю незалежного експерта було складно Акт № 2 від 27.09.2005р., яким підтверджено, що відповідно до коносаменту №5386\11 від 22.09.2005р. танкером „RIZA” завезено 30033,438тон дизельного пального. По замірам на танкері кількість дизельного палива була встановлена в розмірі 29809,989тон, а відповідачем прийнято 29554,876тон.
Таким чином, загалом нестача дизельного пального склала 255,113тон з яких в межах норми природних втрат нестача становила 119107тон. Решта пального в кількості 136,006тон складала понаднормативні витрати, відшкодування вартості яких, відповідно до умов договору, було покладено на ВАТ „Одеснафтопродукт”.
Акт №2 від 27.09.2005р. про приймання(перевалку) нафтопродуктів з танкеру був підписаний представниками сторін і незалежним експертом та затверджений з боку відповідача –заступником голови правління ВАТ „Одеснафтопродукт” Андрюшиним С.С.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною другою статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як зазначалось вище, пунктом 7 додаткової угоди № 6 від 21.09.2005р. до договору № 318 від 01.05.2004р. було передбачено складення та затвердження акту про приймання нафтопродуктів. При цьому, частиною другою вказаного пункту було встановлено, що в разі виникнення розбіжностей при підписанні акту, він підписується із застереженням та направляється іншій стороні. Сторона. Яка одержала акт із застереженням вразі наявності заперечень повинна повідомити про це іншу сторону протягом 7 днів. Якщо такі заперечення не будуть прийняті –Акт із застереженнями вважається прийнятим сторонами. Застереження та заперечення у зв`язку з непогодженням з показниками незалежного експерту відносно кількості і якості товару –не приймаються.
Матеріалами справи підтверджено, що при перевалці дизельного пального приймали участь незалежні експерти як з боку позивача, так і з боку відповідача.
Можливість залучення незалежного експерта за свій рахунок будь-якою із сторін було передбачено абзацом четвертим пункту 3 додаткової угоди №6 від 21.09.2005р. до договору №318.
Як вбачається з доданої відповідачем до відзиву на позов пояснювальної записки «СЖС Україна»по інспекції вивантаження танкеру «RIZA», (порт Одеса, дата 26.09.2005, вантаж дизельне пальне), що була адресована відкритому акціонерному товариства «Одеснафтопродукт»- незалежного експерта «СЖС Україна»для здійснення вказаної інспекції було номіновано саме ВАТ «Одеснафтопродукт».
Пунктом 3 доповідної записки підтверджено, що заміри та підрахунок кількості вантажу на танкері були здійснені інспектором «СЖС»спільно з представниками судна та ВАТ «Одеснафтопродукт».
Відповідно результатів замірів, виконаних незалежним експертом «СЖС»- втрати дизельного пального згідно різниці кількості палива на танкері (29822,004т) та кількості вивантаженого палива (29562,509т) склали 259,495 тон.
В Акті № 2 зафіксовано втрати пального в кількості 255,113тон. Тобто, в результаті замірів незалежного експерта, що був номінований відповідачем, втрати пального виявились навіть більшими ніж втрати вказані в Акті №2.
При цьому в обох випадках втрати визначались у порівнянні із виміряною кількістю палива на танкері, а не кількості, що була вказана в коносаменті (30033,438тон).
24.11.2006р. в судовому засіданні представником відповідача надано переклад протесту капітана танкера «RIZA»від 22.09.2005р., адресованого експедитору - нафтовому терміналу «Туапсе». З цього протесту вбачається, що підставою для його внесення була невідповідність судових замірів кількості вантажу після завантаження дизельного пального на танкер (29969,233тони) кількості вантажу, зазначеного в коносаменті (30033,438тон).
Тобто, документом, який надав відповідач, підтверджується наявність в танкері дизельного пального в кількості 29969,233т, що більше ніж кількість пального на танкері, що була встановлена в результаті замірів і зазначена Акті №2 від 27.09.2005р. (29809,989тони).
Слід зазначити, що розрахунок понаднормативних втрат пального здійснювався саме виходячи з Акту №2. Тобто, якщо приймати до уваги кількість дизельного пального, вказану в протесті капітана танкера від 22.09.2005р., - то розмір втрат пального був би ще більшим ніж вказаний в Акті №2 і заявлений в позовних вимогах.
Таким чином, суд вважає, що належним доказом у справі є вищевказаний Акт №2 від 27.09.2005р., незалежно від того, яким чином проводились вимірювання кількості дизельного пального при перевалці його з танкеру «RIZA».
Суд звертає увагу на те, що абзацом четвертим пункту 10 додаткової угоди №6 можливість, в разі необхідності, проведення сторонами за участію незалежного експерту спільного розслідування причин нестачі палива.
Про необхідність проведення такого розслідування після складення Акту №2 відповідачем не заявлялось, що додатково підтверджує згоду ВАТ «Одеснафтопродукт»з результатами замірювань кількості понаднормативної нестачі дизельного пального, що була зазначена у вказаному Акті, а саме: 136,006тон.
Згідно довідки Торгово-промислової палати України від 23.08.2006р., ціна на товар внутрішнього ринку України, на дизельне пальне Л-0,2-62 станом на 14.08.2006р. становить 4344 грн. за 1 тону.
Виходячи з того, що понаднормативні втрати дизельного пального склали 136,006т, та приймаючи до уваги ціну вказаного пального, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” щодо стягнення з відповідача вартості понаднормативної втрати дизельного пального в сумі 590810,06 грн.(136,006т х 4344грн. = 590810грн.) є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з посиланням на вимоги статті 614 та 906 ЦК України стосовно того, що відповідальність особи, яка порушила зобов`язання, у т.ч. по договору про надання послуг, настає при встановленні вини цієї особи.
Так, частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 905 ЦК України, також передбачено відшкодування збитків за порушення договору про надання послуг у разі наявності вини виконавця, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначалось вище, пунктом 10 додаткової угоди №6 до договору № 318 було встановлено, що втрата товару у межах норм природної втрати списується за рахунок ВАТ «ЛУКОЙ-Одеський НПЗ». Вартість же понаднормативних втрат умовами вказаного пункту було покладено на відповідача.
Таким чином, саме договором №318 з додатковою угодою до нього №6 був встановлений інший порядок відшкодування збитків при перевантаженні ВАТ «Одеснафтопродукт»дизельного палива з танкеру «RIZA».
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат позивача судових витрат по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити у повному обсязі ;
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт” (65063, м. Одеса, 2-й Артпровулок, 6, Рахунок № 26009121561 у ВАТ „Морський транспортний банк” м. Іллічівська, МФО 328168, код 03482749) на користь відкритого акціонерного товариства „Лукойл - Одеський нафтопереробний завод” (65041, м. Одеса, Шкодова гора, 1/1, Рахунок № 26001200322002 в АКБ „Сіті банк (Україна)” м. Київ, МФО 300584, код 00152282) : основного боргу 590810 гривень 06 коп., витрат по сплаті держмита в розмірі 5908 гривень10 коп. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 118 гривень.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 27.11.2006р.
Суддя Демешин О.А.