АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/882/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2887/2013

Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко С.А.

Доповідач Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.,

суддів: Антонова В.М., Чічіля В.А.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 липня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася у суд з вище зазначеними позовними вимогами відповідно до вимог яких прохала визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 30 травня 2006 року між нею та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 2016. В обгрунтування вказувала, що їй на праві власності належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке вона мала намір подарувати своїм двом дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частках. Для оформлення договору дарування зверталася до нотаріуса, разом з нею була донька ОСОБА_2 Сам договір вона не читала, лише поставила підпис,була впевнена, що належний їй будинок подарований нею обом дітям. Про те, що будинок нею подарований лище доньці вона дізналася в лютому 2013 року. Вказувала що укладення договору лише на ім.,я доньки сталося внаслідок безмежної віри останній та такий договір не відповідав її волевиявленню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 02 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування - відмовлено за безпідставністю.

В апеляційному порядку рішення суду оскаржила ОСОБА_1, яка посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи прохає рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02.07.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є рідними дітьми позивачки ОСОБА_1

30 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до якого ОСОБА_1 його подарувала ОСОБА_2

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 2016.

Згідно ст. 727 ч. 1 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 1 ст. 718 ЦК України визначено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші або цінні папери, а також нерухомі речі.

Встановлено, що відповідно до договору дарування від 30.05.2006 року ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 отримала у дар будинок АДРЕСА_1, договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що в реєстрі прав власності на нерухоме майно зроблено запис за № 2016.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказала, що мала намір подарувати спірний будинок у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які є її рідними дітьми.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав, що під час укладання спірного договору дарування позивачка розуміла значення своїх дій, мала можливість прочитати договір дарування, нотаріусом роз'яснювалась суть даного договору дарування про те, що вона дарує будинок саме доньці, що спростовує пояснення позивачки та її представника про те, що вона уклала договір дарування під впливом помилки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 229 ч. 1 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Допитані в засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що зі слів позивачки ОСОБА_1 їм відомо, що вона мала намір та відписала будинок своїм дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_5, при цьому вказувала, що вона дуже хворіє та боїться не встигнути порівну та по совісті поділити між дітьми будинок.

Згодом позивачка свідкам розповіла, що дочка, забравши всі необхідні їй документи на будинок, оформила його на себе, а саме під час підписання договору дарування вона запевнила матір, що та відписує будинок на обох дітей, при цьому позивачці договір дарування в голос не зачитували, оскільки остання довіряла дочці та вважала, що вона за її волевиявленням зробить все правильно, тобто оформить договір дарування від імені позивачки на двох дітей у рівних частках.

Також, в засіданні суду першої інстанції позивачка вказала, що довірила дочці оформлення договору дарування, оскільки вони перебували у гарних відносинах та вона їй довіряла, проте згодом дізналася, що дочка її обманула. Також позивачка вказала, що дочка вкрала у неї документи та записну книжку з номерами всіх телефонів.

Приписами ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1, 2 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає що матеріалами справи, показаннями свідків доведено дійсне волевиявлення позивачки по справі при укладенні договору дарування належного їй домоволодіння- подарувати його двом своїм дітям та колегія суддів вважає доведеними твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що вона під час укладення та підписання спірного договору дарування вважала та усвідомлювала, що вчиняє правочин на користь двох осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, своїх рідних дітей.

Фактично після укладення договору дарування спірного домоволодіння, для обдарованої ОСОБА_2 не наступило юридичних наслідків укладення договору- вона не користувалася отриманим в дар майном, не дбала про нього, не розпоряджалася. Позивачка продовжувала проживати, користуватися та розпоряджатися спірним будинком.

З врахуванням встановленого факту відсутності у позивачки будь- яких документів після укладення оспорюваного правочину, що не заперечувала і сама відповідачка по справі, та небажання їх надати останньою, колегія суддів вважає правдивими твердження позивачки про обманливі наміри відповідачки відносно неї та відсутність вільного волевиявлення позивачки при укладенні оспорюваного правочину.

У зв'язку з цим, договір дарування будинок АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер № 2016, підлягає визнанню недійсним, оскільки під час його укладення особа дарувальник помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, та щодо наслідків, які настануть після його укладення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 липня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання недійсним договору дарування від 30.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст. 314 ч. 2, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 30 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 2016.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : /підпис/ Л.М. Хіль

Судді: /підпис/ В.А. Антонов

/підпис/ В.А. Чічіль

Копія

Згідно: суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.М. Хіль