Головуючий суду 1 інстанції - Жогіна Л.О.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 406/504/13
Провадження № 22ц/782/2867/13
РІШЕННЯ
Іменем України
29 липня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів -Ступіної Я.Ю., Гаврилюка В.К.
при секретарі: Сидоровій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «МТС Україна»
на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 28 травня 2013 року
у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 20.12.2007 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4007233/1.11848650, за умовами якого відповідач зобов'язався сплачувати вартість наданих позивачем послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, для чого йому надано особовий рахунок НОМЕР_1. За період з 31.12.2007 року по 26.10.2008 року відповідачу були надані послуги мобільного зв'язку на суму 472,38 грн., проте відповідач в порушення умов вказаного договору сплатив лише 385 грн. 26.10.2008 року зазначений договір з відповідачем був припинений через заборгованість останнього. Станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача за послуги мобільного зв'язку складає 87,38 грн. та договірна санкція в сумі 476,76 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «МТС Україна» заборгованість за надані послуги у розмірі 564,14 грн. та судові витрати.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 28 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «МТС Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «МТС Україна» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 76 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк давності, встановлений ст. ст. 260, 261 ЦК України, оскільки строк позовної давності за позовними вимогами почав відраховуватися з 26.10.2008 року та сплив через три роки - 26.10.2011 року, а до суду позивач звернувся лише 23.01.2013 року. При ухваленні рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин ч. 4 ст. 267 ЦК України, якою передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Із системного аналізу зазначених норм права випливає, що за взаємною згодою сторони можуть збільшувати тривалість позовної давності, встановленої законом і стосується це як загальних, так і спеціальних строків.
Пунктом 1.3 додаткової угоди №3612598 до договору № 4007233/1.11848650 від 20.12.2007 року передбачено, що загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки.
Отже, сторони відповідно до п.1.3 додаткової угоди домовилися про збільшення строку позовної давності стосовно стягнення договірної санкції до трьох років, що передбачено ст. 259 ЦК України.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2007 року між закритим акціонерним товариством «МТС Україна», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «МТС Україна», та ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4007233/1.11848650, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги мобільного зв'язку, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість наданих позивачем послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, для чого йому надано особовий рахунок НОМЕР_1.
За період з 31.12.2007 року по 26.10.2008 року відповідачу були надані послуги мобільного зв'язку на суму 472,38 грн., проте відповідач в порушення умов вказаного договору сплатив лише 385 грн.
26.10.2008 року договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4007233/1.11848650 від 20.12.2007 року з відповідачем був припинений через заборгованість останнього.
Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.
До того ж, позовна заява щодо вимог, зазначених у ч. 1 ст. 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом (ч. 3 ст. 118 ЦПК України).
Таким чином, подання заяви про видачу судового наказу та видача за результатами її розгляду судового наказу як особливої форми судового рішення перериває перебіг позовної давності.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зв'язку в сумі 564,14 грн. та судових витрат і Алчевським міським судом Луганської області був виданий судовий наказ 2-н-371/2011від 14 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги зв'язку в сумі 564,14 грн. та судові витрати. Звернення ПАТ «МТС Україна» до суду із заявою про видачу судового наказу та видача судом наказу відбулося в межах строку позовної давності. Ухвалою Алчевського міського суду Луганської області від 11 квітня 2011 року зазначений судовий наказ від 14 березня 2011 року скасовано.
Отже, подання ПАТ «МТС Україна» заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги зв'язку перервало перебіг строку позовної давності, який розпочався заново.
Як вбачається із матеріалів справи, із позовною заявою з тими самими вимогами після скасування судового наказу, позич звернувся до суду 23 січня 2013 року, тобто до спливу трирічного строку з моменту видачі наказу.
Зазначене свідчить про те, що позивачем позовна давність як за вимогою про стягнення боргу за послуги мобільного зв'язку, так і за вимогою про стягнення договірної санкції пропущена не була.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі, не прийняв до уваги зазначені положення закону і помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п. 5.2 договору про надання послуг мобільного зв'язку договір припиняється, якщо абонент має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після направлення йому письмового повідомлення. Пунктом 1.3 додаткової угоди №3612598 до договору № 4007233/1.11848650 від 20.12.2007 року встановлено, що у випадку, коли дія Основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2. Основного Договору у зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку дії Основного договору, починаючи з дня відмови або припинення дії.
Із матеріалів справи вбачається, що за період з 31.12.2007 року по 26.10.2008 року відповідачу були надані послуги мобільного зв'язку на суму 472,38 грн., проте ОСОБА_2 в порушення умов вказаного договору сплатив лише 385 грн. Заборгованість за надані послуги мобільного зв'язку складає 87,38 грн., що підтверджується балансом особового рахунку абонента, інтерфейсом.
26.10.2008 року договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4007233/1.11848650 від 20.12.2007 року з відповідачем був припинений через заборгованість останнього.
На вказану дату у зв'язку з порушенням умов договору позивачем на підставі п. 1.3 додаткової угоди відповідачу була нарахована договірна санкція в сумі 476,76 грн.
Розрахунок заборгованості за договором про надання послуг мобільного зв'язку та додаткової угоди до нього наданий позивачем, відповідачем не оспорюється.
Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання між сторонами по загальному правилу мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Однак, розмір нарахованої позивачем договірної санкції значно перевищує розмір заборгованості за надані послуги мобільного зв'язку, апеляційний суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає можливим задовольнити позов в цій частині вимог частково у розмірі рівній частині заборгованості по сплаті за надані послуги зв'язку в сумі 88 грн.
Проаналізувавши зазначені обставини по справі в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскільки строк позовної давності по стягненню основної заборгованості по сплаті за послуги мобільного зв'язку та договірної санкції був перерваний та почав новий перебіг з березня 2011 року і позивач звернувся до суду 23.01.2013 року, тобто в межах трирічного строку, то з відповідача на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» підлягає стягненню заборгованість за послуги мобільного зв'язку в сумі 87,38 грн. та договірна санкція в сумі 88 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові втрати.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 189,10 грн., за подачу заяви про видачу судового наказу сплачено 25,50 грн. та при подачі апеляційної скарги 114, 70 грн., тому на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 239,30 грн.
Керуючись ст.ст.95,96,256,257,259,264,509,526,530,546,629 ЦК України, ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити частково.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 28 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» заборгованість за надані послуги в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 38 коп., санкції за невиконання умов договору у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн. та судовий збір в сумі 329 грн. 30 коп.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий : Судді: