Справа № 1/760/163/13
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Горбатовської С.А.
при секретарях Комар О. В., Бурдейній М. П.,
за участю:
прокурорів Петрової І. В., Сурмієвич А. О.,
захисника ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника у кримінальній справі по обвинуваченню:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця смт Олександрівка Кіровоградської обл., громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,-
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, про повернення кримінальної справи в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 187 КК України на додаткове розслідування -
ВСТАНОВИВ:
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 03.06.2012 року, приблизно о 01 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у АДРЕСА_1, в одній з кімнат на дивані - ліжку помітив мобільний телефон «Самсунг», яким вирішив заволодіти шляхом вчинення розбійного нападу. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 витягнув з кишені куртки пневматичний пістолет марки "WinGun 321", який був при ньому, направив ствол пістолету у підлогу, чим демонстрував присутньому у кімнаті власнику квартири ОСОБА_3 погрозу негайного його застосування в разі опору, тобто погрожуючи застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_3, яку останній сприймав як реальну, підійшов до ліжка - дивана, з якого взяв чуже майно, що належить ОСОБА_3, а саме, мобільний телефон «Samsung GT S-5233», з сім - карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої було 7 грн., та направився до виходу з квартири. Продовжуючи свої дії з метою утримання чужого майна, ОСОБА_2, тримаючи пневматичний пістолет марки "WinGun 321" в лівій руці, з метою подолання активного опору потерпілого ОСОБА_3, який став вимагати повернення свого майна та перешкоджати ОСОБА_2 покинути квартиру, останній здійснив постріл в праве стегно потерпілого ОСОБА_3, завдавши йому тілесне ушкодження у виді округлого садна, діаметром 0,4 см, по передній поверхні правого стегна в нижній третині, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я.) Подолавши волю потерпілого ОСОБА_3 до опору, ОСОБА_2 заволодів чужим майном, що належить ОСОБА_3, на загальну суму 1 012 грн. та з місця вчинення злочину зник.
Дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднані із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, визнав частково і показав, що вночі з 02.06.2012 року на 03.06.2012 року він зі своїм знайомим ОСОБА_4 вживали горілку. Приблизно о 01 год. ОСОБА_4 запропонував йому піти до АДРЕСА_1, де мала знаходилась тітка останнього - ОСОБА_5 На пропозицію він погодився і разом з ОСОБА_4 пішли за вказаною адресою. По приходу за адресою двері квартири відчинив наглядно йому знайомий ОСОБА_3, який знаходився у стані сп'яніння. Він і ОСОБА_4 пройшли до квартири. ОСОБА_3 почав вимагати пояснень приходу, після чого, ОСОБА_4 кулаком вдарив ОСОБА_3 в обличчя. Він, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зайшли до кімнати, де ОСОБА_3 сів на ліжко. У кімнаті знаходились дід і дівчини на ім'я ОСОБА_8. ОСОБА_5 у квартирі не було. ОСОБА_4 став розпитувати про ОСОБА_5. У кімнаті знаходились собаки, які вели себе агресивно, тому він дістав з кишені куртки належний йому пневматичний пістолет марки "WinGun 321" і зробив декілька пострілів у підлогу для того, щоб налякати собак. Він побачив на ліжку мобільний телефон «Самсунг», який знаходився на підзарядці. Він, вирішивши, що даний мобільний телефон належить тітці ОСОБА_4 - ОСОБА_5, підійшов до дивану - ліжка, відімкнув мобільний від зарядного пристрою і забрав телефон з собою. В цей час у кімнаті знаходився і ОСОБА_4, який бачив його дії. Після, ОСОБА_4 вийшов з кімнати до коридору і направився до виходу з квартири. Він направився за ОСОБА_4, ОСОБА_3 йшов за ним і говорив йому, щоб він повернув мобільний телефон, на що він не реагував. При виході з квартири, до коридору вибігли собаки, які почали гавкати, після чого, він здійснив постріл у підлогу, проте, пуля рикошетом потрапила у ногу ОСОБА_3 Він і ОСОБА_4 пішли. На наступний день він був затриманий працівниками міліції, мобільний телефон «Самсунг» у нього був вилучений.
Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що вночі з 02 на 03.06.2012 року за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 прийшли його знайомі ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які знаходились у стані сп'яніння і шукали тітку останнього - ОСОБА_5, яка раніше на той час вже пішла. Коли він відкрив двері квартири, ОСОБА_4 запитав про ОСОБА_5, на що він повідомив, що остання пішла. Після чого, ОСОБА_4 кулаком наніс йому удар в обличчя, від чого він впав, ОСОБА_4 продовжував його бити. Піднявшись, він пішов до кімнати, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 направились за ним. В цей час почали гавкати його собаки, ОСОБА_2 дістав з кишені куртки пістолет і здійснив ряд пострілів у підлогу для того. щоб налякати собак. Собаки, злякавшись, сховались під диван. У кімнаті знаходились його батько і дівчина на ім'я ОСОБА_8, яка дивилась за допомогою його мобільного телефону «Самсунг» фільм. ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_4, підійшов до ліжка, де відпочивала ОСОБА_8, і забрав з рук останньої мобільний телефон «Самсунг». ОСОБА_4 сказав ОСОБА_2, щоб останній повернув мобільний телефон, на що ОСОБА_2 не реагував. Він став говорити ОСОБА_2, щоб останній повернув йому мобільний. ОСОБА_4 направився до виходу з квартири, за ним ОСОБА_2, він, йдучи за ОСОБА_2, просив останнього повернути мобільний. Його собаки вибігли до коридору і вели себе агресивно, намагаючись вкусити ОСОБА_2. Він схопив ОСОБА_2 за плече, розгорнувши таким чином останнього до себе, в цей час ОСОБА_2 вистрілив у підлогу, пуля рикошетом потратила йому у ногу. ОСОБА_2 став надавати йому допомогу, після чого, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 пішли. Потерпілий показав, що ОСОБА_2 не погрожував йому застосуванням пістолета і не використовував пістолет з метою заволодіти його майном. Наявність у ОСОБА_2 пістолета і здійснення останнім пострілів потерпілий не сприймав, як загрозу для свого здоров'я чи життя, а також не розцінював, як погрозу ОСОБА_2 можливим застосуванням пістолета. Вважає, що ОСОБА_2 здійснив постріли у підлогу з метою налякати собак, а не заволодіти його майном. До і після заволодіння ОСОБА_2 його мобільним телефоном опору у будь - який спосіб він ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 не чинив. ОСОБА_2 його не бив, не штовхав, інших активних дій по відношенню до нього не вчиняв. Тілесні ушкодження обличчя йому наніс ОСОБА_4. Вважає, що тілесні ушкодження ноги нанесені йому ОСОБА_2 ненавмисно, в результаті рикошету пулі. Потерпілий показав, що будь - яких претензій, в тому числі, і матеріального характеру, до підсудного не має, просить не позбавляти підсудного волі.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 02.06.2012 року, після 18 год., вона познайомилась з ОСОБА_3 і дівчиною на ім'я ОСОБА_8, з якими у квартирі по АДРЕСА_1 вживала спиртне, після чого, вночі пішла додому. Свій мобільний телефон у квартирі ОСОБА_3 вона не залишала.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 02.06.2012 року ввечері він зустрівся зі своїм товаришем ОСОБА_2, з яким вживали пиво і знаходились у стані сп'яніння. Приблизно о 0 год. йому зателефонувала двоюрідна сестра і повідомила, що його тітка ОСОБА_5 не повернулась додому, мобільний останньої був вимкнений, сестра просила його пошукати ОСОБА_5. Він повідомив про розмову з сестрою ОСОБА_2, на що останній повідомив, що ввечері бачив ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 Вони вирішили, що ОСОБА_5 може знаходитись у ОСОБА_3 за місцем проживання останнього по АДРЕСА_1. Приблизно о 01 год. 03.06.2012 року він і ОСОБА_2 прийшли до квартири ОСОБА_3. ОСОБА_3 відкрив двері, він і ОСОБА_2 зайшли до квартири. Він запитав у ОСОБА_3, чи не бачив останній ОСОБА_5, на що ОСОБА_3, не відповівши, пішов до кімнати. Він і ОСОБА_2 направились за ОСОБА_3. У кімнаті знаходились дід і дівчина, остання повідомила, що ОСОБА_5 пішла. Він направився до виходу з квартири, у кімнаті гавкали собаки, при виході з квартири він почув два постріли, розвернувшись на які, побачив ОСОБА_2, який тримав в руці пістолет, направлений у підлогу. Про те, що ОСОБА_2 забрав мобільний телефон ОСОБА_3 він не знав, ОСОБА_2 з цього приводу йому нічого не повідомляв, дії ОСОБА_2 у квартирі він не бачив, про обставини заволодінням ОСОБА_2 мобільного телефону дізнався від працівників міліції.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він проживає у АДРЕСА_1, ОСОБА_3 є його сином. 02.06.2012 року ввечері до квартири приходила ОСОБА_5, яка вночі пішла. ОСОБА_7, який проживає у квартирі, пішов за пивом. Невдовзі ОСОБА_3 пішов відкривати двері, в цей час він знаходився у ліжку. За деякий час він почув 5-6 пострілів і характерні для ударів звуки. До кімнати зайшли ОСОБА_3, ОСОБА_2 і раніше йому незнайомий хлопець. Оскільки він має поганий зір, то не бачив, як ОСОБА_2 забирав мобільний телефон. Він чув, як ОСОБА_3 просив повернути мобільний телефон, після чого, почув звуки, характерні для ударів.
В судовому засіданні оголошені показання свідка ОСОБА_7, дані в ході досудового слідства у справі (а.с. 93-94 Т.1), у відповідності до яких свідок проживає за адресою: АДРЕСА_1. У квартирі проживають батько і син ОСОБА_3, дівчина на ім'я ОСОБА_8. Повернувшись 03.06.2012 року вночі додому, він побачив ОСОБА_3, який мав поранення ноги. ОСОБА_3 пояснив, що до квартири приходили наглядно знайомі, які його побили і заволоділи мобільним телефоном, після чого, втекли. Він викликав швидку допомогу.
В судовому засіданні досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні захисник підсудного заявив клопотання про повернення справи прокурору на додаткове розслідування, мотивуючи, що у справі допущена неповнота і неправильність досудового слідства. Захисник, посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_3, дані в суді, вказує, що наявність у підсудного пістолета в ході перебування останнього у квартирі потерпілого, а також здійснення підсудним пострілів, ОСОБА_3 не сприймав, як реальну погрозу застосуванням до нього підсудним насильства. Захисник просить прийняти до уваги позицію потерпілого, за якою, на думку захисту, ОСОБА_2 не вчиняв по відношенню до потерпілого активних дій, які б свідчили про можливість застосування до останнього насильства, а також не застосовував насильство у будь - який спосіб, в тому числі, і за допомогою пістолета. На думку захисту, за позицією потерпілого, поранення ноги останньому були нанесені ОСОБА_2 не в результаті умисних дій останнього, а в результаті рикошету пулі від підлоги, що потерпілий вважає ненавмисним. Захист, посилаючись на позицію потерпілого, вказує, що ОСОБА_2 не мав умислу на заволодіння майном потерпілого шляхом вчинення на останнього нападу, оскільки не вживав активних дій, направлених на заволодіння майном потерпілого, в тому числі і у спосіб погрози застосуванням насильством, ОСОБА_2 не вчиняв дій, направлених на попередження і подолання опору потерпілого, як зазначено у пред'явленому обвинуваченні, в тому числі, і у спосіб застосування до потерпілого або погрози застосування пневматичного пістолета. Захист вважає, що з показань потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_6 по обставинам події, даних в суді, які повністю підтримав підсудний, вбачається, що ОСОБА_4 був присутній при діях підсудного, тому, на думку захисту, дії підсудного і свідка ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючої ознакою вчинені групою осіб. Свою позицію захист мотивує, що тілесні ушкодження потерпілому наніс і ОСОБА_4 Крім того, захист вказує на неконкретність пред'явленого підсудному обвинувачення, вважаючи, що з доказів, наявних у справі, вбачається, що потерпілому ОСОБА_3 були нанесені легкі тілесні ушкодження, а тому обвинувачення в частині кваліфікації дій підсудного, а саме, вчинення нападу на потерпілого, поєднаного з погрозою застосування насильства, а не із застосуванням насильства, є неконкретним.
В судовому засіданні підсудний підтримав клопотання захисника, просив його задовольнити з мотивів, викладених у клопотанні.
В судовому засіданні прокурор заперечувала проти повернення справи на додаткове розслідування, мотивуючи, що кваліфікація дій підсудного за ч. 1 ст. 187 КК України, є вірною і зміні не підлягає. Прокурор вважає, що органом досудового слідства доведена винуватість підсудного у вчиненні інкримінованого злочину. Прокурор вказує, що тілесні ушкодження, наявні у потерпілого ОСОБА_3, є легкими і завдані підсудним шляхом застосування пневматичного пістолета, тому, підсудний вчинив напад на потерпілого із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього. Прокурор, посилаючись на матеріали справи, вказує, що відносно свідка ОСОБА_4 є постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, з показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_4 зробив ОСОБА_2 зауваження про необхідність повернення мобільного телефону ОСОБА_3 Прокурор вважає припущеннями доводи захисника в частині причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_2, обгрунтовуючи, що мобільний телефон ОСОБА_3 був вилучений у ОСОБА_2, а також, посилаючись на наявність у ОСОБА_2 пневматичного пістолета, вказує, що наведені дані спростовують позицію захисту з приводу вчиненні злочину групою осіб. Крім того, прокурор вважає, що суд може вирішити питання про перекваліфікацію дій підсудного при винесенні вироку у справі, а не шляхом повернення справи на додаткове розслідування.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання захисника підлягає частковому задоволенню, а справа - поверненню прокурору на додаткове розслідування з наступних підстав.
Згідно ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
П. 8 Постанови № 2 Пленуму ВС України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування" від 11.02.2005 року передбачено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних рішень були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянуто в суді.
З об'єктивної сторони розбій відповідно до ч. 1 ст. 187 КК України є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
При цьому, напад може бути таємним чи відкритим, але обов'язково повинен виражатись у психічному або фізичному насильстві, яке має для потерпілого реальний характер.
Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, є: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження. До фізичного насильства, що є ознакою розбою, належить також насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто, в момент застосування створювало реальну погрозу для життя потерпілого. Фізичне насильство при розбої є відкритим при усвідомленні його потерпілим та іншими особами.
Психічне насильство полягає у погрозі заподіяння фізичного насильства, яка повинна мати реальний характер і сприйматись потерпілим, як така, що дійсно може бути реалізована.
В будь - якому випадку насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.
В ході досудового і судового слідства ОСОБА_2, даючи показання по обставинам справи, вказував, що 03.06.2012 року, знаходячись у квартирі ОСОБА_3, він дійсно здійснив 2-3 постріли з належного йому пістолета "WinGun 321" для того, щоб налякати собак. Після пострілів пістолет не ховав, мешканцям квартири пістолетом або його застосуванням не погрожував. При виході з квартири здійснив постріл у підлогу з метою налякати собак, проте, пуля зрикошетила і потрапила у ногу ОСОБА_3
Наведені показання підсудного повністю підтвердив в суді потерпілий ОСОБА_3
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 не підтримав показання, дані в ході досудового слідства (а.с. 55-58 Т.1) в частині, що він сприймав наявність у ОСОБА_2 пістолета і здійснення останнім пострілів, як реальну погрозу застосування підсудним до нього насильства, вказуючи, що, даючи показання органу досудового слідства в цій частині, намагався вказати, що вважав пістолет, який мав при собі ОСОБА_2, вогнепальною зброєю, оскільки при пострілах були характерні хлопки, як для пострілів зі зброї. ОСОБА_2 тримав пістолет, направлений у підлогу, стріляв лише по собаках, ОСОБА_2 його не бив, удари йому наносив ОСОБА_4, активних дій по відношенню до нього і присутніх у кімнаті ОСОБА_2 не вчиняв. ОСОБА_3 в суді показав, що тілесні ушкодження ноги йому були нанесені ОСОБА_2 випадково, оскільки останній поцілив у підлогу для того, щоб налякати його собак, проте, оскільки підлога вкрита кафельною плиткою, пуля зрикошетила і потрапила йому у ногу.
В ході досудового слідства у справі потерпілий ОСОБА_3, даючи пояснення і показання по обставинам справи, змінював свої показання.
В ході очних ставок з підсудним і свідком ОСОБА_4 потерпілий давав показання по обставинам справи, не вказуючи, що сприймав наявність у ОСОБА_2 пістолета і здійснення останнім пострілів, як реальну погрозу застосування до нього ОСОБА_2 насильства.
Враховуючи наявність розбіжностей у показаннях потерпілого ОСОБА_3, даних в ході досудового слідства у справі, які суд вважає істотними, суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_3, дані в ході судового слідства, оскільки лише потерпілий у справі може показати про усвідомлення і сприйняття ним реальності дій підсудного, що є обов'язковим при розгляді справ за ч. 1 ст. 187 КК України.
Показання потерпілого ОСОБА_3, дані в суді, перевірені на узгодженість з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до даних висновку експерта № 2964 від 06.06.2012 року при судово - медичній експертизі ОСОБА_3 у останнього виявлені наступні тілесні ушкодження: синці - на нижній повіці лівого ока, в проекції лівої реберної дуги; садно - по передній поверхні правого стегна, вказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, за давністю можуть відповідати терміну 03.06.2012 року, які не були небезпечними для життя та кожне з яких відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я.)
Орган досудового слідства, перевіряючи обставини завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, враховуючи показання потерпілого, дані в ході досудового слідства у справі, прийшов до висновку, що ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_3 удар кулаком правої руки в обличчя, від чого останній впав, після чого, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в обличчя. Орган досудового слідства прийшов до висновку, що питання про порушення кримінальної справи за ст. 125 КК України вирішуються за скаргою приватного обвинувачення, тому відмовив в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_2 за ст. 296 КК України (а.с. 155 Т.1)
Крім того, орган досудового слідства, опитавши ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 187 КК України, а в діях ОСОБА_2 - склад злочину, передбаченого ч. 2 і ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не вступали у злочинну змову з метою вчинення розбійного нападу, а також те, що в ОСОБА_2 виник умисел на вчинення розбійного нападу, коли він перебував у квартирі, після того, як ОСОБА_4 покинув квартиру, крім того, в ході досудового слідства не здобуто доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ст. 187 КК України (а.с. 151 Т.1)
Разом з тим, такі висновки органу досудового слідства не ґрунтуються на матеріалах справи з наступних підстав.
В ході дізнання і на початку досудового слідства у справі потерпілий ОСОБА_3 вказував, що його мобільним телефоном заволоділи ОСОБА_4 і ОСОБА_2 спільно (а.с. 17-18, 51 Т.1), з приводу чого, він звернувся до правоохоронних органів (а.с. 16 Т.1.) В ході досудового слідства потерпілий уточнив показання в наведеній частині (а.с. 55 Т.1) і показав, що коли ОСОБА_2 забирав з зарядного пристрою мобільний телефон «Самсунг» ОСОБА_4 виходив з кімнати, що в подальшому, і підтвердив в ході очних ставок з ОСОБА_4 (а.с. 115-117 Т.1) і з ОСОБА_2 (а.с. 118-120 Т.1)
Аналізуючи показання потерпілого, дані в ході досудового слідства, суд вважає, що вони містять істотні суперечності, тому підлягають оцінці з іншими доказами у справі в їх сукупності.
В ході досудового слідства ОСОБА_4, будучи допитаним як свідок (а.с. 105-108 Т.1), показав, що 03.06.2012 року він, перебуваючи разом з ОСОБА_2 у квартирі ОСОБА_3, останнього не бив, ОСОБА_3 знаходився у стані сп'яніння та втрачав рівновагу. Коли він, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходились у кімнаті, в якій були дід і дівчина, він почув постріл, розвернувшись на які, побачив, що ОСОБА_2 тримає у руках пістолет, направлений у підлогу, після чого, ОСОБА_2 здійснив постріл у підлогу, щоб налякати собак. ОСОБА_2 здійснив 3-4 постріли. Він, підійшовши до ліжка, почав розпитувати дівчину про свою тітку ОСОБА_5, що в цей час робив ОСОБА_2 він не бачив. Після, він повідомив ОСОБА_2, що треба уходити та вийшов з квартири, слідом за ним вийшов ОСОБА_2.
Вказані показання ОСОБА_4 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події за його участю (а.с. 110 - 114 Т.1)
З показань потерпілого і підсудного, даних в суді, вбачається, що ОСОБА_4 був присутній у кімнаті квартири ОСОБА_3 при здійсненні ОСОБА_2 дій, направлених на заволодіння майном потерпілого, а також бачив дії ОСОБА_2 при заволодінні мобільним телефоном потерпілого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені у постанові від 22.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 доводи органу досудового слідства про відсутність ОСОБА_4 у квартирі ОСОБА_3 в момент виникнення у ОСОБА_2 умислу на вчинення розбійного нападу та вчинення останнім дій, направлених на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, спростовуються наведеними вище доказами, що, на переконання суду, свідчить про не неповне встановлення і дослідження органом досудового слідства фактичних обставин справи, які мають значення для повного і всебічного її розгляду, в тому числі, є визначальними для правильної кваліфікації дій ОСОБА_2
Крім того, суд враховує, що в ході досудового слідства встановлені обставини нанесення свідком ОСОБА_4 03.06.2012 року легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3
Враховуючи межі пред'явленого обвинувачення суд приходить до висновку, що у ОСОБА_2 виник умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 шляхом нападу після вчинення ОСОБА_4 активних дій по відношенню до потерпілого.
Вказані обставини, на переконання суду, впливають на зміст і спрямованість умислу підсудного ОСОБА_2, а також мотив вчинення ним злочину, що є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони злочину.
Проте, вищенаведеному орган досудового слідства належної оцінки не дав, обмежившись у постанові від 22.08.2012 року лише посиланням на розгляд питань з приводу отримання ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень в порядку, передбаченому ст. 27 КПК України (1960 року.)
В судовому засіданні встановлено і не оспорюється учасниками процесу, що потерпілому ОСОБА_3 в результаті дій ОСОБА_2 були завдані легкі тілесні ушкодження у вигляді садна по передній поверхні правого стегна.
У відповідності до диспозиції ст. 187 КК України розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Проте, суд враховує, що згідно пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення останній вчинив напад на потерпілого ОСОБА_3, поєднаний із погрозою застосування до останнього насильства, небезпечним для життя чи здоров'я.
Таким чином, суд приходить до висновку, що органом досудового слідства допущена неповнота досудового слідства у справі, яка не може бути усунута в ході судового слідства у справі.
У відповідності до п. п. 3, 11, ч. 2 ст. 370 КПК України порушення права обвинуваченого на захист та вимог кримінально-процесуального закону про обов'язковість пред'явлення обвинувачення, в тому числі, його конкретність і порядок пред'явлення, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Згідно п. 10 Постанови № 8 Пленуму ВС України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" від 24.10.2003 року суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом і недодержанням органами досудового слідства вимог ст.ст. 132, 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Ст. 132 КПК України передбачено, що обвинувачення, пред'явлене особі, повинно бути конкретним, а саме, у постанові про притягнення в якості обвинуваченого повинно бути зазначено: час, місце, спосіб, мета, мотив та інші обставини злочину.
Таким чином, формулювання обвинувачення кримінально-процесуальний закон покладає на органи досудового слідства, такими повноваженнями суд не наділений, а тому позбавлений можливості усунути неконкретність пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення в судовому засіданні
Крім того, суд враховує, що в ході судового розгляду справи прокурор, вважаючи правильним пред»явлене ОСОБА_2 обвинувачення, не скористалась наданим ст. 277 КПК України правом змінити обвинувачення.
В ході додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно усунути викладену у цій постанові неконкретність обвинувачення, встановити і дослідити всі фактичні обставини, які мають значення у справі, дати належну оцінку діям ОСОБА_2 і пред'явити ОСОБА_2 конкретне за змістом обвинувачення.
За викладеним, керуючись ст. 281 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, повернути прокурору Солом'янського району м. Києва на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 - залишити без змін - підписку про невиїзд.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.
Головуюча: