УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/118/6/13 Суддя у І-й інстанції: Іоненко Т.І.

Провадження №11/191/113/13 Суддя-доповідач: Неклеса В. І.

25 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого-судді: Неклеси В.І.,

суддів: Копиляна В.А., Федорової Т.П.,

за участю: прокурора Волімбовської Т.П.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи та апеляцію представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_2, на вирок Судацького міського суду АР Крим від 14 травня 2013 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Молодіжне Сімферопольського району АР Крим, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, не працюючого з 2006 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та засуджено до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

У відповідності до ст.76 КК України, на засудженого ОСОБА_4 покладено обов'язки:

- Протягом всього іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Кримського Республіканського закладу «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка» - 8117 (вісім тисяч сто сімнадцять) грн. 23 коп. - за знаходження потерпілого ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Фінансового управління Судацької міської ради АР Крим - 28773 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 74 коп. - за знаходження потерпілого ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні у ТМО Судацької міської ради АР Крим.

Вирішено питання щодо речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_4 14 жовтня 2011 року, приблизно о 18 год. 30 хв., знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, під час конфлікту зі ОСОБА_5, ОСОБА_4 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, протиправно, завдав долонею правої руки два удари по лівій щоці ОСОБА_5, а потім взяв кухонний табурет і завдав ним удар в область голови потерпілого ОСОБА_5, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді забитої рани тім'яної частини голови, пара орбітальну гематому зліва, тупу травму лівого ока - субкон'юктивальний крововилив.

Згідно до висновку судово-медичної експертизи №32-М від 21 червня 2012 року забита рана тім'яної частини голови, пара орбітальна гематома зліва, тупа травма лівого ока - субкон'юктивальний крововилив, які в клінічному перебігу могли спричинити за собою розвиток черепно-мозкової травми у вигляді хронічної надпівкульної гематоми зліва, здавлення головного мозку, дислокаційний синдром, розлад життєво важливих функцій організму, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Описана черепно-мозкова травма, є небезпечною для життя, яка спричинила в клінічному перебігу загрозливий для життя стан - здавлення головного мозку, хронічна надпівкульна субдуральна гематома зліва, дислокаційний синдром, розлад життєво важливих функцій організму.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи просить вирок скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі. Свої вимоги мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При призначенні покарання судом необґрунтовано взято до уваги та визнано обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, визнання вини та щире каяття, при цьому зовсім не взято до уваги те, що протягом тривалого часу ОСОБА_4 категорично заперечував свою причетність до злочину. Висновок суду про повне добровільне відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди від злочину не відповідає дійсності, оскільки залишились невідшкодованими позови прокурора м. Судака в інтересах ТМО Судацької міської ради та КРЗ «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка» про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину. Зважаючи на те, що згідно з довідкою акту огляду МСЕК від 24.04.12р. потерпілий ОСОБА_5 визнаний інвалідом першої групи категорії А (найважча категорія серед існуючих) потребуючим постійного догляду, висновок суду про неврахування цих обставин, як тяжких наслідків, спричинених злочином неправильний.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 просить вирок скасувати внаслідок м'якості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, або направити кримінальну справу на новий розгляд в іншому складі суду. Свої вимоги мотивує тим, що судом необґрунтовано враховані у якості обставин, які пом'якшують вину ОСОБА_4 такі як визнання вини та щире каяття, оскільки за період досудового слідства та розгляду справи, ОСОБА_4 заперечував свою вину, а у останньому слові визнав вину не тому що розкаявся, а щоб пом'якшити покарання. Суд необґрунтовано визнав у якості пом'якшуючих обставин, знаходження на утриманні у ОСОБА_4 дітей. Суд не взяв до уваги скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, наслідки від скоєного злочину у виді стану потерпілого, який вже не відновиться, та не позитивну характеристику ОСОБА_4, його поведінку у суді - і постановив несправедливий вирок внаслідок м'якості.

Засуджений ОСОБА_4 у запереченнях просить апеляцію прокурора та апеляцію представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок Судацького міського суду АР Крим від 14 травня 2013 року залишити без змін, оскільки суд правильно призначив йому покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника потерпілого, які просили апеляції задовольнити, засудженого та його захисника, які просили апеляції залишити без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.367 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є:

1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;

2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;

3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

4) неправильне застосування кримінального закону;

5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Однобічним або неповним, як визначено у ст.368 КПК 1960 року, визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним:

1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;

2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;

3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;

4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.

Потерпілим, відповідно до положень ст.49 КПК 1960 року, визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

У матеріалах кримінальної справи відсутня заява громадянина ОСОБА_5 про заподіяння йому моральної чи майнової шкоди громадянином ОСОБА_4

Разом з тим, після перевірки заяви ОСОБА_7 від 29 лютого 2012 року про заподіяння її чоловіку ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 14 жовтня 2011 року, слідчий, після порушення кримінальної справи не приймає рішення відповідно до положень ч.2 ст.49 КПК 1960 року про визнання ОСОБА_5 потерпілим.

Не маючи заяви ОСОБА_5 про визнання представником потерпілого його дочки ОСОБА_2, не маючи рішення суду про визнання ОСОБА_5 недієздатним або медичного висновку, що ОСОБА_5 за станом здоров'я не має можливості подати особисто заяву, повідомити про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень, та про призначення його представником, як потерпілого, його дочку, слідчий без прийняття рішення про визнання потерпілим ОСОБА_5, постановою від 17 травня 2012 року призначив ОСОБА_2 представником потерпілого ОСОБА_5, який не був визнаним учасником процесу згідно глави 3 КПК 1960 року.

Суд при розгляді справи на ці порушення кримінально-процесуального закону не звернув уваги і розглянув кримінальну справу по якій не був визначений потерпілий.

Призначення представника потерпілого ОСОБА_2 без визначення в установленому порядку самого потерпілого було передчасним.

У матеріалах справи немає документу, який би підтверджував, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не може з'явитись до слідчого та надати пояснення про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Наведені обставини свідчать, що досудове і судове слідство було проведено без участі потерпілого, що є істотним-порушенням кримінально-процесуального закону та прав потерпілого, передбачених ст.49 КПК 1960 року.

Довідка до акта огляду МСЕК серія КР-11, №033152 від 24 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 23 т.1) підтверджує його інвалідність, а не недієздатність, на що не звернув уваги суд.

Згідно висновку СМЕ від 21 червня 2012 року №32-М (а.с. 101-104 т.1), ОСОБА_5 станом на 10 лютого 2012 року на питання відповідає правильно із затримкою, жалоб не пред'являє, виконує елементи самообслуговування, відповідає односкладно на прості питання.

Зазначені обставини свідчать, що ОСОБА_5 міг брати участь у якості потерпілого під час досудового та судового слідства, але суд цим обставинам оцінки не дав.

Згідно протоколу виїмки від 11 травня 2011 року та протоколу огляду предметів від 11 травня 2011 року із квартири де проживав ОСОБА_5 було вилучено «кухонний табурет» із однією зломаною ніжкою у нижній частині і на внутрішній стороні зломаної ніжки були виявлені сліди бурого кольору.

Вказана «кухонна табуретка» була визнана речовим доказом (а.с. 44-47 т.1).

Судом не встановлено, що саме ця «кухонна табуретка» була знаряддям злочину. Не перевірено, що виявлені бурі сліди на «кухонній табуретці» є слідами крові, яка могла належати ОСОБА_5

Встановлення цих обставин необхідно для перевірки обставин скоєння злочину та можливості виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 від нанесення удару по його голові, цим кухонним табуретом.

На підставі вище зазначеної СМЕ від 21 червня 2012 року суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 були заподіяні умисними діями ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з розладом життєво важливих функцій організму.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам і є передчасним.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2011 року ОСОБА_4 умисно ударив табуреткою по голові ОСОБА_5 і заподіяв йому, згідно висновку СМЕ від 21 червня 2012 року №32-М, тілесні ушкодження у вигляді забитої рани тім'яної частини голови, пароорбітальну гематому зліва, тупу травму лівого ока - субкон'юктивальний крововилив. У зв'язку з такими тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 звертався 14 жовтня 2011 року у прийомне відділення ТМО Судацької міської ради та знаходився на амбулаторному лікуванні з 17 по 26 жовтня 2011 року. Після амбулаторного лікування ОСОБА_5 був визнаний працездатним, здоровим та було рекомендовано наблюдаться у лікаря невропатолога.

У період з 27 жовтня 2011 року по 02 січня 2012 року записів про те, що ОСОБА_5 наблюдався у невропатолога немає.

Відповідно до цього висновку СМЕ, суд визнав, що забита рана тім'яної частини голови, тупа травма ока - субкон'юктивальний крововилив могли спричинити за собою розвиток черепно-мозкової травми у вигляді хронічної надпівкульної гематоми зліва, здавлення головного мозку, дислокаційний синдром, розлад життєво важливих функцій організму. При цьому суд у вироку не встановив розлад яких саме життєво важливих функцій потягли за собою ці тілесні ушкодження. Судмедексперт у своєму висновку зазначив, що тілесні ушкодження могли бути заподіяні 14 жовтня 2011 року (а.с. 101-104 т.1).

Цей же судмедексперт на підставі тих же медичних документів у своєму висновку від 24 лютого 2012 року №28 зазначив, що ці тілесні ушкодження могли бути заподіяними не менше ніж за 2-3 тижні до моменту, коли ОСОБА_5 був прийнятий на стаціонарне лікування, тобто до 02 січня 2012 року.

Суд не звернув уваги, що після амбулаторного лікування ОСОБА_5 було встановлено діагноз: забита рана голови, тупа травма лівого ока.

Висновок СМЕ від 21 червня 2012 року №32-М про можливість виникнення тяжких тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 через більше ніж два місяця після заподіяння йому тілесних ушкоджень у вигляді забитої рани голови, тупої травми лівого ока, судом не перевірено.

Механізму виникнення у ОСОБА_5 параорбітальної гематоми зліва ,яка могла спричинити за собою розвиток черепно-мозкової травми у вигляді хронічної надпівкульної гематоми зліва, здавлення головного мозку, дислокаційний синдром, розлад життєво важливих функцій організму, судом не встановлено.

Суд не встановив, ступень тяжкості тілесних ушкоджень, які були у наявності у ОСОБА_5 в момент їх заподіяння 14 жовтня 2011 року умисними діяннями ОСОБА_4 і які, згідно висновку судмедексперта, могли потягти за собою розлад життєво важливих функцій організму і яких саме, при цьому не взяв до уваги, що відповідальність за ч.1 ст.121 КК України, передбачена за умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При допиті судмедексперта (а.с. 110-111 т.1) судмедексперт пояснив слідчому, що надпівкульна гематома зліва не була включена в діагноз виставлений лікарем невропатологом ОСОБА_5 станом на 26 жовтня 2011 року, у зв'язку з тим, що така гематома розвивається повільно.

Такі пояснення сумедексперта суд не дослідив і не перевірив, як може повільно розвиватись така гематома, яка не була виявлена в період амбулаторного лікування у ОСОБА_5 в період з 17 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року.

Суд не перевірив який був стан здоров'я ОСОБА_5 у період з 27 жовтня 2011 року по 02 січня 2012 року, не перевірив його поведінку на роботі, у відпустці, його відношення до спиртних напоїв, його спілкування у побутових умовах на роботі.

Суд також не перевірив можливість виникнення вказаної гематоми внаслідок падіння ОСОБА_5 з висоти свого росту в період з 26 жовтня 2011 року по 02 січня 2012 року, внаслідок не вірного лікування та встановлення помилкового діагнозу в період з 17 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року та внаслідок невиконання ОСОБА_5 рекомендацій лікаря невропатолога після амбулаторного лікування, тобто в період з 26 жовтня 2011 року по 02 січня 2012 року, що має значення для правильної правової кваліфікації дій ОСОБА_4

Зазначені обставини необхідні для встановлення відповідними спеціалістами причини виникнення станом на 02 січня 2012 року хронічної надпівкульної гематоми зліва, здавлення головного мозку, дислокаційний синдром, розлад життєво важливих функцій організму, про що зазначено у висновку СМЕ від 21 червня 2012 року №32-М.

Крім того, суд у вироку вказав, що ОСОБА_4 є приватним підприємцем і працює.

Такий висновок суду не підтверджується відповідними документами, довідкою з міста роботи, копією трудової книжки, характеристикою з місця роботи, що свідчить про неповне дослідження особи підсудного ОСОБА_4

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 визнав вину, щиро покаявся у скоєному злочині і ці обставини визнав такими, що пом'якшують покарання.

Такий висновок суду зроблено без врахування тих обставин, що ОСОБА_4 у період досудового та судового слідства вину не визнавав і щиро не каявся.

Висновок суду в тій частині, що не можна віднести до обставин, що обтяжують покарання, таку обставину, як тяжкі наслідки, завдані ОСОБА_5 злочином, з тих підстав, що на момент постановлення вироку відповідні документи про тяжкий стан ОСОБА_5 були відсутні, є передчасним, оскільки суд мав можливість перевірити ці обставини і надати їм відповідну оцінку.

Під час нового судового розгляду необхідно врахувати викладене, перевірити всі обставини скоєння злочину, вирішити питання про визнання потерпілим ОСОБА_5, вирішити питання про призначення судово-медичної експертизи для встановлення ступеню тяжкості і тілесних ушкоджень які були спричинені ОСОБА_5 станом на 26 жовтня 2011 року, дослідити поведінку ОСОБА_5 у биту, на роботі, в сім'ї, під час виконання трудових обов'язків і таке інше в період з 26 жовтня 2011 року по 02 січня 2012 року, та ухвалити судове рішення відповідно до положень закону.

Керуючись ст.ст.365, 366, 367, ч.2 ст.374, 377 КПК 1960 року, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи та апеляцію представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Судацького міського суду АР Крим від 14 травня 2013 року скасувати.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України направити на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі.

СУДДІ:

В.І. Неклеса В.А. Копилян Т.П. Федорова