ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. Справа № 2а-9704/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-9704/12/2070

за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000350854 від 23.02.2012 року; №0000360854 від 23.02.2012 року; №0000370854 від 23.02.2012 року; №0000380854 від 23.02.2012 року; № 0000390854 від 23.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-9704/12/2070 адміністративний позов Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000350854 від 23 лютого 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1627607,50 грн. Скасоване податкове повідомлення-рішення форми "В1" Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000360854 від 23 лютого 2012 року. Скасоване податкове повідомлення-рішення форми "В4" Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС №0000370854 від 23 лютого 2012 року. Скасоване податкове повідомлення-рішення форми "Р" Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС № 0000390854 від 23 лютого 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-9704/12/2070 не погодився в частині відмови в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції помилково відмовлено в скасуванні податкового-повідомлення рішення від 23.02.2012р. № 0000380854, оскільки вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України, а реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості, до такого переліку не входить. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності зменшення від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 89 822 880 грн. є помилковим, а податкове повідомлення-рішення в цій частині таким, що підлягає скасуванню. Також зазначив, що суд першої інстанції про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ ВФБК «Алмар і К», ТОВ «Техагромаркетинг», ТОВ «Метспецсплав», ПП «Пілот», ФОП «Свіченко», ТОВ «Компанія Новохім», ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ ХП «Механік», ТОВ фірма «Титан», ТОВ «Техагроремпоставка» дійшов помилкового висновку, оскільки правочини, укладені з вищезазначеними контрагентами, підтверджені всіма необхідними первинними документами. Крім того, не погоджується з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення рішення №0000350854, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів ДП «Завод ім. В.О. Малишева», грошові вимоги ТОВ «Еко-комуненерго» в повному обсязі включено до реєстру вимог кредиторів. Ухвала набрала законної сили. Тому, наявність заборгованості перед ТОВ «Еко-комуненерго» та, як наслідок, підстави для формування податкового кредиту встановлено рішенням суду, що набрало законної сили. Просить скасувати оскаржувану постанову, в частині відмови в задоволенні позову про скасування податного повідомлення рішення від 23.02.2012р. №0000380854, та часткової відмови в задоволенні позову про скасування податкового-повідомлення рішення від 23.02.2012р. №0000350854. В зазначеній частині просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

Відповідач не погодився з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-9704/12/2070, в частині задоволення позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені усі наявні докази та обставини в їх сукупності по справі. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що маркетингові послуги, які пов'язані з реалізацією товару на зовнішньому ринку, отримані за договором комісії у складі звітів комісіонери ДП ДК «Укрспецекспорт», ДЗТІП «Промоборонекспорт», консультаційні та юридичні послуги, отримані за договорами комісії у складі звітів комісіонера ДП ДК «Укрспецекспорт», ДП «СТЗФ «Прогрес» є об'єктом оподаткування ПДВ. Також зазначив, що судом першої інстанції не враховано того, що по господарських операціях позивача з ТОВ «Черкаський хімічний завод «Синтез», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ ХП «Механік» не було укладено договорів у письмовій формі, які визначають досягнення між ними згоди щодо усіх істотних умов поставки ТМЦ та виконання послуг. За придбані товари позивачем частково не проведено оплату за вказаний товар, з посиланням на зміну кредитора за угодою, та докази на підтвердження укладання такої угоди не надано. Також зазначив, що судом першої інстанції не враховано ст. 12 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої право на пільгу у 2010 р. у розмірі 99% від суми надходжень до бюджету м. Харкова виникло у позивача з 01.07.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі, а проти апеляційної скарги відповідача заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі та заперечував проти апеляційної скарги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи та пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну планову виїзну перевірку Державного-підприємства "Завод імені В.О. Малишева" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт № 85/23-1/14315629 від 07.02.2012р. (а.с.71-250, том 1, а.с. 1-7 том 2), яким встановлені порушення:

- п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 ст. 5, ст. 6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, п. 138.8 ст. 138 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 137 076 588 грн.;

- п. 3.1. ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. "д" п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого Державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 962 992 грн.;

- п. 3.1. ст. 3, п. 4.3 ст. 4, пп. "д" п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. п.7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" занижено податок на додану вартість на суму 1 572 360 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого Державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 12271 грн.;

- ст. 12 Закону України "Про плату за землю", п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за період з 01.04.2010 по 30.09.2011 на загальну суму 2 647 427,47 грн.

За висновками вищевказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000350854 від 23.02.2012 року форми "Р", яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн.; № 0000360854 від 23.02.2012 року форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 962992,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 155518,75 грн.; № 0000370854 від 23.02.2012 року форми "В4", яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 12271,0грн.; №0000380854 від 23.02.2012 року форми "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137076588,00 грн.; № 0000390854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2647427,47 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 660103,93 грн.

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012р. №0000350854, № 0000360854, № 0000370854, № 0000380854 та № 0000390854, оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Харківській області від 04.05.2012 №2276/10/10.2-17 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, №0000370854, № 0000380854 та № 0000390854 без змін, а скаргу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" без задоволення.

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" не погодилось з Рішенням ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 та направило повторну скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України від 18.07.2012 № 1285716/19-2215 залишено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854, № 0000380854, №0000390854 та Рішення ДПС України у Харківській області від 04.05.2012 № 2276/10/10.2-17 без змін, а скаргу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" без задоволення.

Задовольняючі частково позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000360854, № 0000370854, а також № 0000350854 в частині визнання податкового зобов'язання в сумі 1627607,50 грн. та № 0000390854 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині скасування податкового-повідомлення рішення № 0000390854 від 23.02.2012 р. з урахуванням наступних підстав.

Щодо апеляційної скарги Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу та доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. встановлено їх заниження всього у сумі 1610938 грн., у тому числі Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" не включено до складу доходу частину коштів за продукцію, що надійшла від нерезидента у загальній сумі 1098139 грн. та не включено до складу валових доходів у 2 кварталі 2010р. частину суми коштів (передплати) за продукцію, що надійшла від покупця-нерезидента Heavy Industries Taxila (Пакістан) на адресу комісіонера ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП СЗТФ "Прогрес" згідно умов договору комісії від 10.06.2009 № Д-71-01/2009/П-642.

Пунктом 3.2. вищезазначеного договору комісії, передбачено, що кошти, які надходять до комісіонера від покупця за контрактом за поставку виробів, перераховуються комітенту за вирахуванням сум комісійної плати комісіонера та платежів, визначених пунктами 3.5 (валютні кошти нерезиденту за послуги), 3.6 (банківська гарантія), 3.7 (банківська гарантія) та 4.2 (послуги митних брокерів та експедиторські послуги в порту) цього Договору.

Згідно звіту № 1 від 11.06.2010р. на рахунок комісіонера надійшла валютна виручка від покупця-нерезидента Heavy Industries Taxila (Пакістан) у загальній сумі 2238923,08 грн.

Також, з матеріалів справи встановлено, що комісіонером ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП СЗТФ "Прогрес", було перераховано на розрахунковий рахунок Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" грошові кошти у сумі 1140784,58 грн., а на суму 1098138,5 грн. було проведено взаємозалік за надані послуги комісії (комісійна плата, відшкодування витрат комісіонера).

Згідно п. 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з аналізу матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що при обчисленні суми доходів від продажу товарів (робіт, послуг) Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" у 2 кварталі 2010р. не було враховано у їх складі суму проведеного взаємозаліку у розмірі 1098138,5 грн., яка фактично є доходом комітента - Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева, у зв'язку з чим, підприємством допущено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, з матеріалів справи встановлено заниження позивачем доходу за рахунок авансів, отриманих до 01.04.2011р. у сумі 512799 грн. Крім того, при визначенні суми доходу від реалізації товарів, робіт, послуг за 2 та 3 квартал 2011р., Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" було зменшено загальну суму доходів, нарахованих за датою відвантаження покупцеві товару (за датою виконання робіт, надання послуги), на суму авансів (передоплати), перерахованих до 01.04.2011 без врахування того факту, що станом на 30.06.2011р. та відповідно 30.09.2011р. на адресу покупців не було в повному обсязі відвантажено товари (виконано роботи, надано послуги), які було попередньо оплачені.

Підпунктом 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 розділу ІІІ Податкового кодексу України, передбачено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до п.137.1 ст. 137 розділу ІІІ Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар; дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 7 підрозділу 4 "Особливості стягнення податку на прибуток підприємств" розділу ХХ Податкового кодексу України, дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" в порушення п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України занижено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 2-3 квартали 2011р. на загальну суму 512799 грн., у тому числі занижено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 2 квартал 2011р. на загальну суму 1975619 грн. та завищено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) за 3 квартал 2011р. на загальну суму 1462820 грн. (1975619 грн. - 1462820 грн. = 512 399 грн.)

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація товару нижче собівартості на суму 89 822 880 грн.

Нормативним документом, який регулює порядок обліку витрат на виробництво продукції, є Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. № 27/4248.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, 16 "Витрати", передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлено Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" самостійно.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу готової продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва; до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; до складу інших витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи та інші; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати

Також встановлено, що на підприємстві позивача встановлено перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат. Так, до змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на утримання обладнання, цехового транспорту, інструментів; інші витрати на утримання та експлуатацію обладнання; витрати на обслуговування виробничого процесу; відрахування на формування резервного фонду для забезпечення гарантійних зобов'язань; платежі по страхуванню ризиків; інші витрати. До постійних загальновиробничих витрат відносяться: витрати на утримання та експлуатацію виробничого та піднімально-транспортного обладнання, цехового транспорту та інструментів та приладів із складу основних виробничих засобів (технічний огляд та технічне обслуговування); витрати на ремонти; витрати на утримання власних та залучених зі сторони транспортних засобів (вантажних автомобілів, авто - та електрокарів та інші), забезпечення переміщення матеріалів, інструментів, деталей, заготовок із базового складу в цех та доставку готової продукції на склади зберігання; витрати на управління виробництвом, витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на оплату праці, витрати, пов'язані з забезпеченням охорони цеху, витрати, пов'язані з використанням засобів сигналізації, за послуги телефонного зв'язку, витрати, на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та утримання виробничих приміщень, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів.

Отже як вбачається з матеріалів справи, відображена в бухгалтерському обліку підприємства виробнича собівартість готової продукції, по дебету рахунка 901 "Собівартість готової продукції" складає всього 105191174,34 грн., у зв'язку з чим перевищення собівартості готової продукції (суми витрат на виробництво готової продукції) над доходами від її реалізації складає 50076267,89 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0000380854 від 23.02.2012 року форми "П", яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137076588,00 грн., а тому апеляційна скарга позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000380854 від 23.02.2012 року не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги апеляційної скарги позивача про скасування податкового повідомлення -рішення №0000350854 від 23.02.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "ЕКО-Комуненерго" на підставі договору оренди № 640 дп від 01.10.2008р. та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідні періоди, у загальній сумі 270 274 грн.

Листом від 05.07.2011р. № 08-14/1385 до СДПІ ВПП у м. Харкові надійшов акт №08-21/15 від 06.05.2011р. Головного Контрольно-ревізійного управління України ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" за 2009-2010роки та січень 2011 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за 2005-2008 роки. Згідно даного акту, між ДП "Завод імені В.О.Малишева" (орендар) та ТОВ "ЕКО-Комуненерго" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.10.2008 № 640дп. Відповідно до умов даного договору орендодавець передає, а орендар приймає у коштовне використання нежитлове приміщення літера "Р/1-7", розташоване за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м. для використання у господарській діяльності орендаря. Об`єкт оренди - нерухоме майно, яке є предметом іпотеки по іпотечному договору від 22.09.2008р. №805/13/18-5/8-846, укладеного орендодавцем з АКБ "Укрсоцбанк" у забезпечення виконання зобов`язань орендодавця по договору кредиту від 22.09.2008 №805/6/18/8-116, укладеному з банком. Термін оренди сторонами узгоджено з моменту підписання договору до 01.10.2010 (п. 1.3 договору). Проте, додатковими угодами до договору оренди зменшено загальну площу орендованого приміщення до 8677 кв. м. та продовжено термін оренди по 01.09.2011. В даному акті зазначено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області в ході проведення попередньої ревізії до перевірки надано рішення Господарського суду від 16.12.2009 №27/362-09, в якому зазначено, що "позивач" (АКБ СР "Укрсоцбанк") звернувся до Господарського суду з позовною заявою, про задоволення вимоги "позивача" за договором кредиту від 22.09.2008р. № 805/6/18/8-116 в розмірі 6025548 дол. США, що в еквіваленті складає 48544436,96 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (літера Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м., що належить ТОВ "ЕКО-Комуненерго".

За умовами п. 8.5 договору оренди від 01.10.2008 №640 дп, дія договору припиняється у разі невиконання орендодавцем обов`язків перед Банком по договору кредиту та виникнення Банком прав стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що оскільки рішенням Господарського суду від 16.12.2009 № 27/362-09 АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки надано право на господарське управління предметом іпотеки з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди, у зв'язку з чим ТОВ "ЕКО-Комуненерго" не мав законних підстав протягом 2010 року надавати послуги з оренди приміщення та складати акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Крім того, в ході ревізії порушення усунуто шляхом складання бухгалтерської довідки за квітень 2011 року, згідно якої підприємством проведено сторнування взаємовідносин з ТОВ "Еко-Комуненерго" по договору від 01.10.2008 № 640дп, та проведено коригування заборгованості перед ТОВ "Еко-Комуненерго" у бік зменшення.

Крім того перевіркою встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові згідно даних журналу-ордеру 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами" станом на 01.04.2010 р. по контрагенту ТОВ "Еко-Комуненерго" лічиться кредиторська заборгованість у загальній сумі 4 310 138,8 грн. У 2-4 кварталах 2010р. на адресу підприємства було перераховано грошові кошти у сумі 1511 000грн. в рахунок погашення заборгованості за 2009 рік; надано послуг оренди за 2-4 квартали 2010р. на адресу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на загальну суму 1621644,0грн., у тому числі ПДВ 270274,0 грн. Станом на 31.12.2010р. кредиторська заборгованість перед ТОВ "Еко-Комуненерго" складає 4409643,63 грн.

Згідно бухгалтерської довідки №35/2 за квітень 2011р., Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" у квітні 2011р. в бухгалтерському обліку, зроблено такі проводки: Дт 84 Кт 6852 - "-" 1 789 510 грн.; Дт 644 Кт 6852 "-" 357 902 грн.

З урахуванням зроблених проводок станом на 30.09.2011 року кредиторська заборгованість перед ТОВ "Еко-Комуненерго" складає 2262231,63 грн., яка обліковувалась на балансі підприємства на початок 2010 року, таким чином суд першої інстанції правильно встановив, що висновки перевіряючих щодо вищезазначених порушень є законними та обґрунтованими.

Крім того, з матеріалів справи також встановлено, що у перевіряємий період підприємство позивач мало взаємовідносини з контрагентами (постачальниками), а саме: ТОВ "Металл-Ресурс", ХП "Механік", ТОВ фірма "Титан", ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "Алмар і Ко", ТОВ "Тех-Агромаркетинг", ТОВ "Компанія "Брайт-Україна", "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Метспецсплав", ПП "Пілот", СПД-ФО Свінченко Р.О., ТОВ Компанія "Новохім".

На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин по вищезазначених правочинах, позивачем до матеріалів справи надані податкові та видаткові накладні, банківські виписки. Також, в суді апеляційної інстанції позивач надав оригінали перепусток на ввіз матеріальних цінностей на підприємство позивача вищезазначеними контрагентами. Крім того, суми податку на додану вартість по податкових накладних отриманих від вищезазначених контрагентів, включені до податкового кредиту та відповідають даним декларації з ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення № 0000350854 від 23.02.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1572360,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 393090,00 грн. підлягають частковому задоволенню, тому апеляційна скарга ДП «Завод ім. Малишева» в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1627607,50 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності податкового-повідомлення рішення від 23.02.2012р. №000370854 форми «В4», яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 12271,0 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення - рішення слугували висновки відповідача про нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Черкаський завод "Сінтез" та ТОВ "Самолор-А".

Між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Черкаський хімічний завод "Синтез" укладено договір №25-63дп від 01.04.2010 на постачання хімічної продукції.

09.09.2011р. ДП "Завод ім. В.О. Малишева" здійснив попередню оплату за хімічну продукцію в сумі 58825,80 грн., в тому числі ПДВ 9804,30 грн. Згідно видаткових накладних №№542, 559 товар отримано позивачем 21.09.2011р.

Згідно прибуткових ордерів, товар оприбутковано на склад ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та в подальшому використано у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами (вимогами, накладними на внутрішнє переміщення товару).

Як вбачається з матеріалів справи, при ввезенні товарно-матеріальних цінностей на підприємство в бюро перепусток оформляється перепустка на ввезення матеріальних цінностей (форма №5), в якій фіксується інформація про назву вантажу, постачальника, отримувача (цех, склад, відділ), вид транспортного засобу, дата ввезення, підстава для ввозу. Перепустка підписується начальником бюро або черговим і є підставою для в'їзду транспортного засобу на територію підприємства.

У вересні 2011 року була виписана перепустка на ввезення на територію підприємства товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Черкаський хімічний завод "Синтез" (видаткова накладна № 542 від 14.09.2011 року). Крім того, оригінали вказаних документів були надані позивачем до суду апеляційної інстанції для огляду.

Крім того, як в ході перевірки так і до суду позивачем були надані: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості товару, перепустки на ввезення товару на підприємство, вимоги на видачу товару зі складу, накладні на внутрішнє переміщення товару та інші. Вищезазначені первинні документи оформленні відповідно до вимог податкового законодавства щодо їх оформлення та є доказами на підтвердження реальності фінансово господарських відносин з вищезазначеним контрагентом.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Самотлор-А" укладено договір №16/1-12-1033 дп від 01.04.2010 року на постачання хімічної продукції.

07.09.2011 року на виконання договору ДП "Завод ім. В.О. Малишева" здійснена попередня оплата за хімічну продукцію в сумі 14803,20 грн., в тому числі ПДВ 2467,20 грн. Товар отримано 12.09.2011 року згідно видаткової накладної №225.

Товар оприбутковано на склад ДП "Завод ім. В.О. Малишева" згідно прибуткового ордеру від 19.09.2011р. №48 та в подальшому використано у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами (вимогами, накладними на внутрішнє переміщення товару).

Крім того, в ході перевірки, на вимогу перевіряючих, були надані первинні документи, які підтверджують реальне отримання вищевказаного товару, оприбуткування та використання його в господарської діяльності ДП "Завод ім. В.О. Малишева", а саме на перевірку були надані: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, прибутковий ордер, сертифікати якості товару, перепустки на ввезення товару на підприємство, вимоги на видачу товару зі складу, накладні на внутрішнє переміщення товару та інші. Вищезазначені первинні документи оформленні відповідно до вимог податкового законодавства щодо їх оформлення та є доказами на підтвердження реальності фінансово господарських відносин з вищезазначеним контрагентом.

Також, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати іншим платником податків податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Таким чином, колегія суддів не приймається довід відповідача про нікчемність здійснених правочинів між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність прийняття відповідачем податкового-повідомлення рішення від 23.02.2012р. № 000370854.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000390854 від 23.02.2012 року, на чому в апеляційній скарзі наполягає податковий орган, яким підприємству донараховано земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2647427,47 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 660103,93 грн., колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" з 01.04.2010 р. по 30.09.2011р. задекларувало земельний податок, згідно розрахунків, наданих до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові у сумі 2 931 260, 90 грн. у т.ч. за квітень-грудень 2010 р. - 2 753 401,10 грн.; січень-вересень - 177 859, 80 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по земельному податку за період з 01.04.10р. по 30.09.11р. встановлено їх заниження на загальну суму 2647427,47 грн.

Виходячи з аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства, колегія суддів не може погодиться з висновками суду першої інстанції щодо моменту виникнення права на застосування платником податку пільги.

Рішення 45 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 23.06.2010 року №185/10 Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звільнено від сплати податку на землю з 01.01.2010 року по 31.12.2010р. у розмірі 99% від суми, що надходять у бюджет м. Харкова.

Рішенням 2 сесії 6 скликання від 22.12.2010р. №93/10 Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звільнено від сплати податку на землю з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. у розмірі 99% від суми, що надходять у бюджет м. Харкова.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про плату за землю", Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Таким чином, момент виникнення права у платника податку на застосування пільги пов'язано з Рішенням Харківської міської ради.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що пільга на податок за землю за 2010р. у позивача виникла з 01.01.2010р., тобто з моменту, встановленого рішенням Харківської міської ради від 23.06.2010р. №185/10. Оскільки ст. 12 Закону України «Про плату за землю» прямо передбачено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. Оскільки рішення Харківської міської ради було прийнято 23.06.2010р., тому у Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" право на пільгу у розмірі 99% від суми, що надходить до бюджету м. Харкова, виникло з 01.07.2010р., тобто з місяця наступного за червнем 2010 року, прийняття даного рішення Харківської міської ради.

Крім того, колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженням своїми рішеннями змінювати приписи закону.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" виникло право на пільгу з 01.01.2010р., а тому в цій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, а скарга відповідача частковому задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що у період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" надавало в оренду нежитлові приміщення, та земельний податок у розмірі 32 945,71 грн. сплачено не було.

Статтею 12 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Згідно п. 284.3 статті 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що Державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" площі земельних ділянок в розрахунках земельного податку відображались не в повному обсязі, при передачі в оренду нежитлових приміщень на протязі року податкові зобов'язання по земельному податку не збільшувались, уточнюючі розрахунки на збільшення сум земельного податку, чим порушено ст. 12 Закону України "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями), п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по земельному податку на загальну суму 32855,71 грн.

Виходячи з аналізу матеріалів справи колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0000390854 від 23.02.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн., у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про скасування податкового повідомлення-рішення №0000390854 від 23.02.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 2а-9704/12/2070 скасувати в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000390854 від 23.02.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн. Прийняти в цій частині нову постанову, якою в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.

Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 15.07.2013 р.